Владлена Манько вдало поєднує блогерство та волонтерську діяльність. За постами з подорожей та тематичних фотосесій одразу йдуть повідомлення про черговий збір грошей на потреби військових.
Владлена розповіла Inform.zp.ua про волонтерство та про зв’язок з родинами військових “Азову”.
Події 2014 року
2014 рік – починається Майдан та війна на Донбасі. Запорізька школярка дізнається, що батько йде на фронт. Чоловік і до цього через свою роботу у державній установі був завжди у відрядженнях, але для маленької Владлени це стало новим викликом. Такої довгої розлуки з батьком ще не було.
“Ми завжди були всі разом, а тут він поїхав на такий довгий час. Він був у Маріуполі, там теж були вибухи. Це було так незвично. Ми бачили все тільки по телебаченню, а батько нам цього не розповідав”.
Владлена дивилася телевізор та бачила страшні речі, які відбувалися на фронті. Схвильовано вона брала телефон та дзвонили батьку, але на тому кінці слухавки лунало “Все нормально”.
Її шкільні будні поєднували навчання та допомогу військовим. За словами запоріжанки, саме в той час почалося її перше волонтерство. В школі вони збирали кошики захисникам, а вдома – “брали все що могли та передавали хлопцям на фронт”.
Коли Владлена побачила батька після всіх цих подій, вона не могла стримувати сльози:
“Він повернувся, а я довго плакала. Це був дуже важкий час. Ми не знали, що там насправді відбувається”.
Повномасштабне вторгнення
24 лютого п’ята ранку – Владлена була вдома та не відчувала небезпеки. Сон дівчини перервало повідомлення: “Почалася війна”. Це здавалося страшним сновидінням. По квартирі метушилася родина, а стрічка новин повертала до реальності.
“Я була в шоці. Мама бігає розмовляє з родичами, батько кудись збирається. В той вечір до нас переїхала тітка з родиною. Протягом місяця ми жили всі разом. Кожну тривогу бігали по підвалах, брали з собою кота та собаку”.
Владлена згадує слова своїх друзів, військових “Азову”. Вони попереджали дівчину, що війна почнеться. Але Влада не хотіла в це вірити.
“Коли бачиш, що довкола все добре – ти не думаєш, що може початися війна”.
Саме “Азов” й став рушійною силою, яка підштовхнула дівчину до волонтерства. На її сторінках можна побачити збори для військових, фото з акцій присвячених полоненим захисникам. Владлена навіть зробила наліпки зі своїми зображеннями та мотиваційними словами. Кошти від продажу цих стікерпаків підуть на потреби воїнів України.
Про зв’язок з “Азовом” та проєкт “Тиловики Азову”
Спогади про захисників Маріуполя у Владлени датуються ще 2014 роком. А сталося це через випадкове знайомство.
Дівчина зустріла Данила, який познайомив її з військовими “Азову”. Хлопці прийняли Владлену до своєї “команди”. А після початку повномасштабного вторгнення друг Влади пішов захищати Маріуполь.
Їх дружба пройшла перевірку часом. Тому Владлена вважає своїм “обов’язком” допомагати другу та його побратимам з полку “Азов”.
“Вони стали другою родиною мені”, – з посмішкою каже запоріжанка.
Для дівчини “Азов” не просто близькі друзі, а й приклад для наслідування. Хлопці показали Владлені, що означає справжній патріотизм.
“Я вчилася у школі по радянським підручникам. Тому й не знала справжньої історії нашої країни. Саме хлопці розповіли мені про справжній перебіг подій”.
Після початку подій у Маріуполі Владлена намагалася через волонтерів, які туди їздили, передавати хлопцям їжу та одяг. Але згодом волонтери перестали доїжджати до міста. Тоді Владі довелось об’єднатися з родинами військових. Вони створили чат, який потім став Асоціацією родин захисників “Азовсталі”.
“Ми вже думали просто жінками йти та визволяти їх. Тому що не розуміли, як їм допомогти”.
Потім дівчина почала працювати, як волонтер від проєкту “Тиловики Азову”. В пригоді їй стала сторінка у соціальних мережах, яку вона й до цього активно вела. Владлена відкрила збір на дрони та самотужки зібрала 50 тисяч гривень. Потім був збір на бронетранспортер для хлопців. Влада разом з іншою волонтеркою закрили збір на 100 тисяч гривень.
“Тиловики Азову” – проєкт організації AZOV ONE. Вони збирають кошти для військових “Азову” та закуповують необхідні речі.
“З “тиловиками” ми були з перших днів. Я була однією з перших, хто написав їм, що беруся за збори. Я хотіла закрити збір будь-якою ціною. Ми з ними постійно на контакті, ми разом працюємо”, – каже Владлена Манько.
Зараз дівчина збирає посилки для хлопців з окопними свічками, грілками та ковдрами.
“Це те, що продається в нас у кожному магазині. Але у хлопців цього майже немає. Тому їм треба допомагати”.
Владлена жартома каже, що живе в “кредит”. За її словами, ці кошти не врятують її, а хлопцям допоможуть. Адже військові на фронті потерпають від холоду.
“У мене бабуся працює у лікарні. Вона каже, що хлопці поступають з обмороженими кінцівками. Жаліються на відсутність теплої форми, грілок та іншого. Тому я максимально намагаюся допомогти”.
Близько до серця Влада приймає ситуацію з донатами. Вона відкриває історію надходжень і бачить, що більшість донатів від самих військових. Ця картина не вкладається у неї в голові.
“Я не дуже це приймаю. Адже тил має бути опорою для військових. А не військові самі собі допомагають. Взагалі сьогодні важко заохочувати людей донатити”.
З сумом Владлена розповіла, що за останній час багато полонених захисників України отримали строки у РФ. Українських військових притягають за нібито злочини до кримінальної відповідальності. На думку волонтерки, це робиться для того, щоб їх не можна було обміняти як військовополонених.
“Вже за цей місяць виставили хлопців 20. Це дуже велика кількість. Довгий час хлопці не давали ніяких свідчень. А це означає, що хлопців там вже морально знищили”.
Наразі Данил, найкращий друг Владлени, знаходиться у полоні. Родини військових постійно спілкуються та виходять на акції, щоб підтримати полонених. Тому дівчина наголошує, що ця ситуація потребує уваги та широкого розголосу.
“Я б хотіла, щоб люди зрозуміли, що війна стосується кожного. Якщо у когось немає грошей, то хоча б розповсюджуйте інформацію. Ми нещодавно запустили флешмоб – треба сфотографуватися з нагадуванням про полонених. Просто, щоб більше людей згадало про них. Бо люди вже починають забувати”.
Як допомогти захисникам?
Асоціація родин захисників “Азовсталі” закликають українців поширювати інформацію про полонених захисників Маріуполя і тегати Червоний Хрест. Це єдина організація, яка може отримати доступ до полонених.
Поширюйте інформацію про полонених у соцмережах, надсилайте усім ці матеріали і тегайте Червоний Хрест (@icrc) в усіх соцмережах. Розголос в інфополі підвищує шанси полонених на повернення.
Також для надання іншої допомоги можете перейти у Instagram Владлени Манько.
Всі фото з особистого архіву героїні
