До повномасштабної війни села Преображенської громади на Запоріжжі збирали тисячі людей на фестивалі та дивували власними туристичними маршрутами. Сьогодні ці населені пункти зруйновані на 80%, а жителі розкидані по всій країні. Аби назавжди зберегти історію свого краю, місцеві працівники культури розпочали масштабний проєкт — вони збирають відеосвідчення та створюють фізичний альбом пам’яті, де фіксують життя односельців до та після приходу російських військ на українські землі.
Журналістка Inform.zp.ua поспілкувалася з директоркою КЗ «Преображенський інформаційно-просвітницький центр культури і дозвілля» Лідією Мельник, аби дізнатися, як створюється цей унікальний літопис та як громаді вдається зберігати власну ідентичність в умовах релокації.
До лютого 2022 року культурне життя Преображенської громади конкурувало з міським. Тут працювало 17 фахівців культури, функціонувало п’ять клубів та п’ять бібліотек. Громада організовувала масштабні свята — на Івана Купала збиралися до 10 тисяч людей, проводилися фестивалі борщу, виступав власний духовий оркестр, розроблялися туристичні маршрути.
Нині інфраструктура сіл знищена на 80%, а зі штату відділу культури залишилося лише троє людей — начальник відділу, директорка центру культури та бухгалтер. Власний будинок директорки КЗ «Преображенський інформаційно-просвітницький центр культури і дозвілля» Лідії Мельник також понівечений: знесено дах, вибиті вікна та двері. Перебуваючи в евакуації, залишки відділу повністю змінили напрямок своєї роботи. Головною метою стало збереження пам’яті про громаду.
Як створюється альбом пам’яті
Проєкт зі збереження історії має два окремі напрямки. Перший — це створення фізичного альбому пам’яті, до якого входять текстові та фотоісторії всіх охочих жителів Преображенської громади. Люди діляться своїми спогадами про перші дні повномасштабного вторгнення та фіксують втрату власних домівок. Збір цих свідчень розпочався ще минулого року.
Паралельно з наповненням альбому громада запустила другий формат фіксації — глибинні відеоінтерв’ю. Для цього старости округів шукають поважних мешканців, які добре знають історію свого населеного пункту.
«Людина розповідає про свою родину, про своїх предків. Як жили під час колгоспів, які були особливості, традиційні страви, пісні. Тобто ми фіксуємо історію, коріння, розвиток родин нашої громади: з чого все починалося і до сьогоднішнього дня. Усе це записується на відео», — пояснює голова Преображенської громади Володимир Сідун.
Результатом збору письмових свідчень став масивний фізичний альбом під назвою «Преображенська територіальна громада 24.02.2022». Його обкладинка наочно демонструє реалії війни: на ній зображені дві фотографії однієї й тієї ж будівлі — цілої та вщент зруйнованої російськими снарядами.
Відкривається альбом віршем директорки КЗ «Преображенський інформаційно-просвітницький центр культури і дозвілля» Лідії Мельник, написаним восени 2023 року. У ньому є рядки, які описують суть усього проєкту: «На півкуплеті завмерла пісня, життя розділилось на “до” і “після”».
Історії звичайних людей: від 10-річчя дитини до підвалу
Кожна сторінка альбому — це задокументований злочин РФ проти цивільного населення та водночас фіксація локальної історії. Текстові спогади супроводжуються фотографіями будинків до руйнування та після нього.
Однією з перших своїми спогадами поділилася секретар Преображенської сільської ради Наталія Осипова. У книзі зафіксована її розповідь про ранок 24 лютого 2022 року — про дзвінок о 5:00, термінову нараду та перші рішення щодо патрулювання сіл. Поруч із текстом прикріплені фотографії її понівеченого будинку.
Наразі ініціативній групі вдалося зібрати та оформити 15 таких історій.
«Це спогади наших людей. Наприклад, Світлана, прибиральниця службових приміщень. 23 лютого її доньці виповнилося 10 років, а вже 24-го вона сиділа з дитиною в підвалі. Її хатина розбита повністю, — розповідає Лідія Мельник. — Ми думали, як це візуалізувати, щоб люди зрозуміли. Тому тексту небагато, лише найосновніше, але воно передає суть».
Особиста трагедія директорки: пошуки сина-військового
Документуючи чуже горе, директорка центру культури Лідія Мельник проживає власну трагедію. Її єдиний син Денис зник безвісти на фронті восени 2023 року.
До повномасштабного вторгнення Денис Мельник працював майстром виробничої дільниці Оріхівського МРЕМ. Восени 2022 року під час ремонту пошкодженої лінії електропередач бригада потрапила під російський обстріл. Тоді двоє енергетиків загинули, а Денис отримав контузію та пошкодження вушних перетинок. Попри травми, він продовжив відновлювати електропостачання в місті під обстрілами, за що був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Маючи офіційну бронь від призову як працівник критичної інфраструктури, у вересні 2023 року він добровільно пішов до військкомату. Після навчання його направили до штурмового полку «Скеля» Сухопутних військ ЗСУ.
5 жовтня розвідувальна група Дениса вирушила на завдання в район села Новопрокопівка Пологівського району. Через складну обстановку та щільний артилерійський вогонь противника група розділилася, зайнявши покинутий будинок та ворожий бліндаж. Близько першої години ночі 7 жовтня зв’язок із бійцями обірвався. Через постійні обстріли евакуаційні групи не змогли дістатися до їхніх позицій. З того часу Денис офіційно вважається зниклим безвісти за особливих обставин.
Лідія Петрівна не втрачає надії: вона веде щоденник, присвячений сину, та щосуботи виходить на акції «Не мовчи, полон вбиває!» у Запоріжжі. Власний біль спонукав її розширити діяльність відділу культури в релокації. Сьогодні Лідія Мельник співпрацює із соціальними психологами в Центрах життєстійкості у місті Запоріжжя, допомагаючи організовувати арт-терапію та психоемоційне розвантаження для родин, які так само чекають на своїх зниклих безвісти та загиблих рідних.
Культурний фронт в релокації
Ініціатори проєкту наголошують, що така робота є критично необхідною саме зараз.
«У зв’язку з тим, що зникають села, зникає історія. Цього може не бути ніколи. Ми не можемо описати всіх людей, але маємо зберегти коріння та показати розвиток родин нашої громади: з чого все починалося і до сьогоднішнього дня», — зазначає керівництво громади.
Читайте також:
- «Люди різали свиней, щоб годувати військових»: інтерв’ю з головою Преображенської громади про початок великої війни та відбудову.
- Від 500 дітей до 200: як виживає освіта прифронтової Преображенської громади.
- Ріст онкології та стрес: головлікарка з Преображенської громади розповіла про здоров’я ВПО у Запоріжжі.
- «Від 700 гектарів залишилося 50»: історія фермера з прифронтової Преображенки, який рятував техніку від дронів.
📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️