28 квітня Верховна Рада під час пленарного засідання ухвалила у першому читанні за основу законопроєкт №15150 щодо змін до Цивільного кодексу України. Активісти критикують документ через низку положень. Найбільше обурення викликали норми, які, на думку противників законопроєкту, можуть узаконити «чорну» приватизацію землі, майна та пам’яток, обмежити свободу слова й OSINT-розслідування, дискримінувати військових, а також посилити вразливість жінок, дітей та ЛГБТК+ спільноти.
Через це в різних містах України пройшли акції протесту проти законопроєкту №15150. Мітинги вже відбулися у Харкові, Сумах, Івано-Франківську, Одесі, Дніпрі, Києві та Львові.
10 травня акція протесту відбулася і в Запоріжжі. Понад 50 людей, переважно молодь, увечері зібралися навпроти будівлі Запорізької обласної військової адміністрації. Учасники скандували: «Я проти 15150», «Навіщо мені система, що працює проти мене», «Я проти аб’юзу» та інші гасла.
Журналістка Inform.zp.ua побувала на місці події, поспілкувалася з організаторами та учасниками акції, зафіксувала гасла протестувальників і дізналася, які вимоги вони висувають щодо законопроєкту.
«Я буду виходити стільки, скільки матиму можливість»: чому запорізька молодь знову вийшла на мітинг з «картонками»
Хоча учасників акції було не так багато — понад 50 людей, як зазначалося вище, — помітити їх було нескладно. Перед початком мітингу молодь «окупувала» лавки на площі Фестивальній та домальовувала плакати. Хтось наносив останні штрихи, а хтось лише починав працювати над своїм гаслом, сором’язливо прикриваючи написане від сторонніх очей.
Одна з учасниць акції, Ліза Іванова, попросила трохи зачекати з фото:
«Ой, пофотографуйте, будь ласка, коли я завершу. Тут зараз такі каракулі… Може, наприкінці буде краще».
Щоб не переривати розмову, журналістка вирішила запитати у дівчини, чому цього вечора вона прийшла саме на мітинг, а не проводить вихідний у більш звичний спосіб.
«Я не проти всього Цивільного кодексу загалом. Я хочу жити в цивілізованій державі, яка рухається у напрямку цивілізованих країн і віддаляється від Росії.
Я не хочу жити в державі, яка має спільні практики з Росією. Хочу, щоб у нас поважали всіх громадян, щоб усі мали рівні права і щоб одні групи населення не отримували привілеї за рахунок приниження інших.
Я хочу жити в державі, де є природоохоронні зони та зелені території без парканів і приватних будинків, які хтось отримав кілька років тому, а тепер уже неможливо оскаржити забудову цих земель.
Я хочу, щоб жінки не боялися говорити про домашнє насильство і могли розлучатися зі своїми чоловіками без страху. Щоб у суспільстві піднімали гостросоціальні та побутові теми, а закон не обмежував можливість людей говорити про це.
Також я хочу, щоб чоловіки несли відповідальність за дітей, які народжуються у шлюбі, а не перекладали все лише на жінок. Бо зараз буває так, що вони не вкладаються ні морально, ні фінансово у виховання та забезпечення дітей. Тобто я хочу жити у нормальній, адекватній державі — тому я тут», — розповідає Ліза Іванова.
На запитання, чи продовжуватиме вона ходити на мітинги, якщо у Верховній Раді не відреагують на протести, дівчина відповіла:
«Звісно, я буду виходити стільки, скільки матиму можливість, поки Верховна Рада не почує голос народу і поки не внесуть адекватні правки. Я знаю, що багато громадських організацій уже подали свої пропозиції. Сподіваюся, їх розглянуть і врахують.
Зрозуміло, що Цивільний кодекс у державі має бути. Але цей законопроєкт ухвалювали занадто швидко, а публічних обговорень його суперечливих моментів було замало.
Зараз між першим і другим читанням залишилося ще менше часу, щоб подати правки, обговорити всі спірні моменти з громадськістю, а не просто ухвалювати документ. Бо, як казав Руслан Стефанчук, їхня команда працювала над ним сім років. Але, можливо, варто було, щоб над такими змінами працювала не лише команда, а й ширша громадськість».
Після 18:00 учасники акції почали збиратися більш організовано. За перебігом мітингу у кількох локаціях спостерігали правоохоронці — по двоє поліцейських у кожній точці.
«Усе, що зараз тут відбувається, погоджено з поліцією, ми з ними комунікуємо. Тому просимо всіх зважати на особисту безпеку. Поліція попросила нас не виходити на дорогу, не використовувати фаєри, піротехніку чи димові шашки.
Також, якщо звучатимуть лозунги з нецензурною лексикою, давайте намагатися їх цензурувати. Наприклад, замість грубих висловів можна казати: “Нащо мені система, що працює проти мене”», — пояснює правила один з організаторів акції.
На початку всі присутні вшанували пам’ять загиблих українських військових хвилиною мовчання та виконали Гімн України.
«Щодо контакту з народними депутатами — на жаль, вони переважно не виходять на зв’язок і не підтримують комунікацію»: як запорізькі нардепи реагують на думку запоріжців
Серед присутніх була депутатка Запорізької міської ради Катерина Звєрєва. Оскільки вона є представницею місцевої влади та має комунікацію з народними депутатами, журналістка Inform.zp.ua звернулася до неї із запитаннями про те, які положення нового Цивільного кодексу викликають у неї найбільше занепокоєння. Також, чи обговорює вона ці питання з нардепами та чи, на її думку, врахують вони позицію запоріжців під час голосування.
«Загалом я проти цього законопроєкту, тому що він містить дуже багато розділів, які фактично регулюють майже всі сфери життя людини. Це, по суті, кодекс, який охоплює кожну сферу життя громадянина.
У кожному з цих розділів, у тому числі в нових, які раніше не були передбачені, є критичні норми. Вони, на мою думку, створюють корупційні ризики, зменшують прозорість і не посилюють права людей. Йдеться як про право приватної власності, так і про цивільні та сімейні відносини. Загалом це звужує права громадян.
Якщо говорити про приклад, то Конституція України гарантує добровільність вступу в шлюб і добровільність виходу з нього. Натомість новий Цивільний кодекс передбачає додаткові строки для примирення. І якщо людина не хоче цього примирення, фактично її можуть змушувати залишатися у стосунках. Це дуже глибоке втручання держави у приватне життя. А якщо йдеться про випадки домашнього насильства — це взагалі неприпустимо, це фактично тиск і знущання.
Наприклад, додаткові шість місяців на примирення — якщо людина точно знає, що не буде примирення, бо інша сторона зробила її життя нестерпним, то це виглядає як примус до збереження стосунків.
Щодо контакту з народними депутатами — на жаль, вони переважно не виходять на зв’язок (йдеться про депутатів у ВР, — ред.) і не підтримують комунікацію. Якщо й реагують, то лише у випадках великого суспільного резонансу, як це було з НАБУ і САП, коли частина депутатів потім виправдовувала свої голосування або пояснювала їх зовнішніми факторами.
На місцевому рівні ми їх фактично не бачимо, взаємодії з депутатським корпусом немає. Особисто я не бачу системної комунікації між Верховною Радою та місцевими депутатами.
Я не так давно є депутаткою — з кінця 2024 року — але за цей час жодного разу не було ініціативи від народних депутатів дізнатися, що відбувається на місцях, які є проблеми в округах.
Можливо, я чогось не знаю, але відкритості з їхнього боку не бачу. Ми зі свого боку також не маємо великого впливу, але намагалися комунікувати через соцмережі й громадські ініціативи, наприклад щодо скверу Тарасова. Проте жодного зворотного зв’язку ми так і не отримали».
У Верховній Раді України працює понад десять народних депутатів, обраних від Запорізької області, які, зокрема, мають представляти інтереси мешканців регіону. Водночас двох із них — Євгенія Шевченка та Олександра Пономарьова — фактично можна виключити з цього переліку: перший перебуває під вартою, а другий також є фігурантом справи щодо державної зради.
Щодо голосування інших народних депутатів, воно відбулося наступним чином: Геннадій Касай — «за», Сергій Штепа — «за», Володимир Кальцев — «за», Роман Соха — «за», Юлія Яцик — «за», Павло Мельник — «за», Михайло Крячко — «за», Артем Кунаєв — «за», Сергій Мінько — не голосував.
Наразі залишається очікувати, чи відреагують запорізькі народні депутати на нещодавні мітинги. Поки що публічної реакції з їхнього боку немає.
Що не так із новим Цивільним кодексом?: тези
— Законопроєкт №12150 викликав хвилю критики через норми, які, на думку активістів та юристів, можуть створити ризики для права власності, свободи слова та прав людини.
— Одне з найбільш суперечливих положень — так звана «набувальна давність». Проєкт передбачає, що людина, яка відкрито володіє чужим майном протягом 10 років, може отримати право власності на нього. Критики вважають, що це може відкрити шлях до легалізації. самозахоплень земель, забудови зелених зон чи незаконно приватизованих об’єктів.
— У тексті законопроєкту нечітко визначено поняття «добросовісного володіння». Через це виникають побоювання, що норму можна трактувати на користь впливових людей або великих власників.
— Окреме занепокоєння викликає можливість втрати права власності через помилки або втручання у державні реєстри. Юристи прогнозують, що це може призвести до великої кількості судових спорів.
— Законопроєкт фактично змінює підхід до договорів. Якщо зараз людина, яка оскаржує угоду, має доводити її недійсність, то нові норми можуть перекласти цей обов’язок на іншу сторону. Через це виникає ризик маніпуляцій та масових спорів щодо договорів.
— Під загрозою можуть опинитися різні типи угод — від купівлі нерухомості до договорів про послуги чи оренду.
— Багато дискусій виникло навколо поняття «доброзвичайності». Законопроєкт пропонує враховувати «загальновизнані уявлення про належну поведінку», однак критики наголошують: це надто розмите формулювання, яке кожен може трактувати по-своєму.
— Є побоювання, що через таку норму суди отримають занадто широкі повноваження, а окремі групи населення можуть стикатися з дискримінацією через «моральні» оцінки.
— Окремий блок критики стосується сімейного права. Проєкт закріплює шлюб лише між чоловіком та жінкою, а також дозволяє судам надавати подружжю до шести місяців на примирення. Активісти вважають, що це може поставити у вразливе становище людей, які переживають домашнє насильство.
— Також дискусії викликають норми про автоматичне анулювання шлюбу у разі зміни статі одного з партнерів. При цьому законопроєкт не пояснює, як у такому випадку вирішуватимуться питання майна, дітей чи зобов’язань.
— Законопроєкт вводить поняття «цифрового образу» людини — акаунтів, персональних даних, фото, відео та іншої інформації у цифровому середовищі.
— Найбільше суперечок викликає так зване «право на забуття». Людина зможе вимагати видалення інформації про себе не лише у випадку недостовірності, а й якщо інформація «втратила суспільний інтерес».
— Критики наголошують, що в українському законодавстві досі немає чіткого визначення «публічної особи». Через це існують побоювання, що норма може використовуватися для приховування корупційних історій або інформації про зв’язки з Росією.
— Окреме занепокоєння викликають положення щодо військовослужбовців. Законопроєкт допускає можливість обмеження доступу людини до власного «цифрового образу» за законом або договором. На думку критиків, це може створити ризики тиску на військових та обмеження їхніх прав.
— Ще одна суперечлива норма стосується обмеження цивільної дієздатності. У законопроєкті надто широко прописані підстави для такого обмеження, зокрема через психічні або інші розлади.
— Юристи та активісти побоюються, що це може торкнутися ветеранів із ПТСР, людей із депресією чи тривожними розладами, навіть якщо вони здатні самостійно ухвалювати рішення.
— Критики вважають, що в умовах війни такі норми можуть призвести до стигматизації ветеранів, конфліктів навколо майна та зловживань з боку третіх осіб.
— Водночас автори законопроєкту заявляють, що документ потрібен для оновлення Цивільного кодексу 2003 року та адаптації законодавства до сучасних реалій. Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що над проєктом працювали близько семи років і його готові доопрацьовувати між першим і другим читанням.
«Це питання того, куди рухається країна — ми йдемо до Європи чи повертаємося назад у часі», — виголошує один з організаторів мітингу.
До уваги читачів! Inform.zp.ua звернувся за коментарем до народної депутатки Інни Совсун, аби отримати детальніший аналіз і роз’яснення щодо найбільш суперечливих положень та потенційних загроз, які, на її думку, містить новий Цивільний кодекс.
Нагадаємо, 23 липня 2025 року Запоріжжя доєдналося до мирних акцій проти закону №12414, який позбавляє незалежності НАБУ та САП.
Авторка Оксана Щербина
📢 Inform.zp.ua працює, щоб ви знали правду. Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя, окуповані території та життя в регіоні. Якщо наша робота важлива для вас, підтримайте редакцію донатом — ваша допомога дозволить нам продовжувати писати для вас! ❤️ Підтримати: за посиланням 👈