Під час війни робота фахівців з реабілітації надзвичайно важлива, оскільки вони допомагають відновлювати фізичне і психологічне здоров’я як військових, так і цивільних осіб. Медики повертають пацієнтів до нормального життя, проводячи терапію, попри всі складнощі роботи у прифронтовому Запоріжжі.
Журналісти Inform.zp.ua поспілкувалися з лікаркою Наталією Стадніченко, яка реабілітує цивільних, ветеранів та військових. Про специфіку роботи, різницю між військовими та цивільними пацієнтами та мотивацію допомагати – читайте в цьому інтерв’ю.
Початок роботи
Працювати реабілітологом Наталія почала шість років тому. При виборі професії для жінки було важливо поєднання двох сфер: фізичної активності та медицини. Тому більшу частину трудової діяльності працювала з дітьми, які мали проблеми з опорно-руховим апаратом, неврологічні захворювання та вроджені вади.
“У мою сферу діяльності входять будь-які порушення функцій повсякдення. Мультидисциплінарна реабілітаційна команда нашої клініки робить свою діагностику: перевіряємо показники усіх фізичних якостей: силу м’язів, амплітуду рухів, швидкість та реакцію. І робимо свій висновок: такі -то м’язи, працюють, такі-то не працюють, пацієнт самостійний чи потребує сторонньої допомоги, функціональні тести в нормі чи потребують корекції. Це дуже комплексний підхід. Мені б хотілось донести до людей, що саме є реабілітацією. Необізнаність людей зараз дуже актуальна”, – говорить лікарка.
Після початку повномасштабного вторгнення Наталія Стадніченко відчула потребу допомагати військовим, які після поранень проходять реабілітацію. Саме тому жінка почала працювати фізичним терапевтом в одній з клінік Запоріжжя.
“Коли війна прийшла, все змінилось, з дітьми працювати онлайн – це малорезультативно. Я зрозуміла, що хочу зробити свій внесок у нашу перемогу і влитися в цей процес. Тут я набагато важливіша для військових в першу чергу. Кожен військовий потребує реабілітації, якщо ми не говоримо про фізичну, то психологічну, як мінімум”, – каже Наталія.
Як працює команда реабілітологів
Над реабілітацією одного пацієнта працює велика мультидисциплінарна команда спеціалістів, до якої входять фізичний терапевт, ерготерапевт, психолог, логопед, лікар фізичної реабілітаційної медицини та асистенти. За місяць команда медиків проводить повний курс реабілілаційної допомоги близько 70-80 пацієнтів, серед них кількість цивільних та військових майже однакова.
Наталія Стадніченко працює з різними групами населення – це діти та дорослі цивільні, ветерани й військові. За її словами, переважна більшість пацієнтів звертаються за медичною допомогою, коли хвороба починає заважати робити навіть буденні справи.
“У нас люди ще не розуміють, що таке реабілітація, тому з легкими проблемами майже ніхто не приходить. Ті хто до нас потрапляють, це вже люди з проблемами, які погіршують їхню якість життя, іноді повністю його змінюють. Якщо вони працювали, вони не можуть працювати, якщо це спортсмени, вони бігали, тепер не можуть бігати. Тільки тоді люди до нас звертаються”, – розповідає лікарка.
Серед пацієнтів Наталії переважна більшість дітей мають порушення опорно-рухового апарату, тобто хронічні сколіози та плоскостопості. Дорослі цивільні звертаються після травм, в тому числі і мінно-вибухових, які отримали внаслідок російських обстрілів та при неврологічних, хронічних захворюваннях.
Як реабілітують військових
Військовослужбовці проходять реабілітацію в післягострому періоді після ампутацій та поранень, які отримали на фронті. Також велика частина бійців звертаються з хронічними захворюваннями, які загострюються внаслідок носіння важкого спорядження, як-от бронежелету, зброї тощо. Дуже часто всі ці стани поєднуються з неврологічними ускладненнями: порушеннями чутливості.
“Ми працюємо тільки на результат, ставимо з пацієнтом разом ту ціль, яку можемо досягнути. Ми говоримо з ним “що вам заважає в житті?”. Хтось каже, що хоче повернутися в Збройні Сили та керувати автівкою. Ми з ним працюємо над тим, щоб він міг керувати авто, щоб він міг сісти та швидко реагувати. Ми не будемо його вчити садити квітку, вона йому не потрібна зараз. Квітку ми з ним посадимо після перемоги!”, – розповідає лікарка.
Особливу увагу під час реабілітації лікарі приділяють психологічному здоров’ю пацієнтів. Зокрема, кожен військовослужбовець має можливість відвідати психолога, щоб поліпшити свій моральний стан. Деякі бійці відмовляються від сеансів та закриваються в собі. У таких випадках Наталія обережно підбирає слова під час спілкування з пацієнтом.
“Коли починаю працювати з військовими, я для себе ділю їх на дві категорії. Є ті, які закриваються в собі, щоб була класна результативність і вони працювали на повну, їм потрібен спокій і тиша. Ми працюємо так: мінімум слів, максимум діла. А є військові з якими навпаки важливо спілкуватися та вислухати. Ми обмінюємося зарядом позитиву, це є кроком до результативності”, – каже Наталія.
Повернення до життя за 14 днів – чи можливо це?
За чинними правилами Міністерства охорони здоров’я, один цикл реабілітації може тривати 14 днів. Як зазначає Наталія, при тяжких травмуваннях цього терміну замало для повного відновлення. На думку лікарки, у МОЗ мають затвердити новий термін проходження реабілітації: від 14 днів до місяця.
“Наша держава прописала, що курс реабілітації проходить 14 днів. На жаль, це дуже-дуже мало. Пацієнт має право на 2 або 4 цикли реабілітаційної допомоги на рік, в деяких випадках ми можемо, не чекаючи наступного терміну, одразу взяти його на другий цикл. Це дає набагато кращий результат. Я людина, яка ніколи не кидає на півдорозі”, – каже Наталія.
У випадках з пацієнтами, які повільно видужують, до реабілітації підключають інших спеціалістів, наприклад неврологів. Крім того, щотижня медики збираються і обговорюють досягнення кожного пацієнта, щоб отримати кращий результат.
Головне – повірити в себе
Інколи знань та мотивації реабілітолога замало, щоб допомогти людині відновитися. У першу чергу пацієнт має сам повірити у свої сили. До кожного пацієнта Наталія шукає різний підхід. Також поради психологів можуть допомогти налагодити комунікацію.
“Є люди мотивовані приходять, а є немотивовані. Є ті, які прийшли і говорять “я піду завтра”, а йому ще зарано навантажувати вражену кінцівку. Ми його утримуємо навпаки. А є люди, які приходять і говорять “у мене нічого не вийде”. З цими теж ми боремося, коли людина бачить перший результат, тоді з’являється мотивація, але до цього треба підвести”, – розповідає лікарка.
Історія відновлення одного з військовослужбовців особливо запам’яталася Наталії. До війни її пацієнт займався різьбою по дереву, однак під час служби отримав поранення кінцівок. Праву руку чоловік не відчував, через що дрібна моторика порушилася.
“Для нього було дуже важливо робити саме тонку роботу. Він приходив до нас, але кожного дня казав, що нічого не вийде, дуже довго опирався. До того моменту поки він не почав відчувати результат, він говорив “я не можу”, а я говорила “зможете”. І він зміг: пройшов два курси, потім прийшов до нас через пару місяців і в нього все було супер”, – згадує Наталія.
Ставлення до роботи та емоційний стан
Про свою роботу Наталія Стадніченко розповідала журналістам Inform.zp.ua дуже енергійно та з посмішкою на обличчі. За словами лікарки, коли пацієнти демонструють результат, це мотивує її на подальшу роботу.
“Кожного дня ми доводимо своїм пацієнтам, що все можливо. Коли ти доводиш це пацієнту, ти доводиш і собі. Це надихає нас та дозволяє не опускати руки. Максимум, що робимо, все робимо для нашої перемоги”, – зазначає Наталія.
Лікарка зізнається, що інколи пацієнти самі мотивують її на роботу. Це трапляється у випадках, коли Наталія виснажена та втомлена. Найчастіше її заряджають енергією саме військові, які проходять реабілітацію.
“Якщо чесно, іноді мої співробітники мене навіть трішки сварять, бо всі важкі випадки я намагаюсь забрати собі, тому що я віддаюсь роботі на повну. Результативність – це те заради чого ти працюєш. Для мене робота – це більша частина мого життя, напевно тому результат для мене, як допінг”, – ділиться Наталія.
Плани на майбутнє
Наразі в клініці, де працює Наталія, не вистачає місця, щоб приймати більшу кількість пацієнтів. Тому керівництво лікарні планує створити окреме реабілітаційне відділення, вже розробили проєкт будівництва.
Після перемоги Наталія хоче проводжувати допомагати людям відновлюватися після травм. Жінка переконана, що потреба в реабілітації не знизиться після завершення війни.
“Війна у будь-якому випадку закінчиться. У нас не буде вже таких травм, але реабілітація буде завжди. Ті ж самі військові будуть ще дуже довго спостерігатися, хронічні захворювання нікуди не зникнуть. Тому ми повинні досягнути мінімального проявлення їх ускладнень. І найголовніше – діти, які є нашим сьогоденням і майбутнім, вони мають бути максимально здоровими і вмотивованими до здорового способу життя. Я навіть думала, що, можливо, подамся у спортивну медицину, тому що зараз ми дуже багато працюємо зі спортсменами військовими”, – говорить лікарка.