Дівчина з Запоріжжя почала займатися волонтерством та всіляко підтримує українських військових. На сьогодні Оксана Торубарова закуповує автівки для військових у Польщі та Литві та самотужки приганяє автомобілі до Запоріжжя. Вона не боїться важкої дороги, кордонів, блокпостів та відчайдушно здатна сидіти за кермом кілька діб. «Чоловіків за кодон не пускають, хто поїде, як не я», – говорить Оксана.
Дівчина розповіла Inform.zp.ua про те, як все починалося, які автівки необхідні військовим та чи важко тривалий час бути за кермом в дорозі.
«Все почалося, коли я була в Одесі. Мені зателефонувала подруга та сказала, що потрібна моя допомога. Треба для військових доставити автівку. Хлопці не можуть, тому за кермо довелося сісти дівчатам. Відтоді та досі я цим займаюся», – говорить Оксана.
У першій поїздці за автівкою Оксана провела 1,5 доби за кермом. Перша машина, яку пригнала дівчина у Запоріжжя – Volkswagen Touareg. За 1,5 доби Оксана проїхала 2 тис км.
Оксана за кермом з 2007 року. І вважає себе достатньо досвідченим водієм. Тисячі кілометрів за кермом для дівчини взагалі – не питання. І вона не називає такі поїздки важкими для себе.
Зокрема, дівчина до Львова їде потягом, потім зі Львова до Литви – на автобусі. А вже з Литви до Запоріжжя – на автомобілі, який потім передає військовим.
Як розповідає Оксана, було таке, що їй довелося добу простояти на таможні. Тоді були черги у 50 км. За цей час всі один з одним перезнайомилися та тоді зорієнтуватися Оксані допомогли дальнобійники. Не знаючи мови, Оксана спілкувалася українською – більш-менш її могли зрозуміти інші.
«Сама поїздка займає 5 днів. Три дні в одну сторону та ще два дні – додому. Іноді виходить швидше, бо влітку більше світовий день та їхати легше та швидше. А ось взимку о чотири вечора вже темно та в Україні відносно погані дороги, їхати важко», – зізнається Оксана.
Іноді дівчина їздить разом з іншими волонтерами колонами по три-чотири автомобілі. Проте Оксана зізнається, що їй легше їздити самотужки. Насамперед, одній виходить добиратися швидше, бо нікого не чекаєш та менше робиш зупинок.
Оксана розповіла, що для військових приганяє повно приводні автомобілі, найчастіше – джипи, Mitsubishi, Nissan.
Оксана допомагає обрати автомобіль, потім не лише приганяє автівку з Литви, а й керує, щоб автомобіль привели до ладу – потрібен ремонт, покраска, заміна шин тощо. Не зважаючи на кошти та час на дорогу, у Литві придбання автівки виходить майже у два рази дешевше, аніж купувати авто в Україні.
Оксана розповіла, що військові самостійно сплачують кошти за автівку та її шлях до України. А ось автівок достатньо для військових просто не буває. Вони завжди потрібні.
До війни Оксана була товарознавцем, працювала на заправці та у відділені Нової Пошти. Коли у 2022 році почалася війна, людей стали відправляти у відпустки за власний рахунок. Тому коли Оксані запропонували сісти за кермо – дівчина не вагалася.
«Поки чоловіки на фронті – тил прикривають дівчата», – говорить Оксана.
У Оксани двоє дітей – сину 17 років, дочці 15 років. Вже через рік, коли хлопцю виповниться 18 років, він планує отримати права та за прикладом матері сісти за кермо.
Оксана вже привезла автівки для військових, які боронять Запорізький напрямок, Харківській напрямок та для військових, які знаходяться у Донецькій області. Зупинятися на цьому дівчина не планує, принаймні до повної нашої перемоги.
Нагадаємо, ситуація на Запорізькому напрямку залишається складною. Українські військові щодня відбивають атаки окупантів. В оснащенні допомагають волонтери, водночас автівки та деяке озброєння військові вимушені придбати вланим коштом.
Нагадаємо, Inform.zp.ua поспілкувався з запорізькими військовими, які згадали особистий початок війни та розповіли, на що очікувати запоріжцям далі.
Попри всі складнощі, втому та виклики, вони кожного дня наближають нашу перемогу, в якій не сумніваються. Військові, волонтери, українці знають, що все буде Україна.
