У 2015 році біля залізничного вокзалу в Запоріжжі волонтери відкрили центр відпочинку для воїнів АТО. Тоді «Солдатський привал» був розрахований на шість спальних місць, нині їх утричі більше. Його засновниця Галина Гончаренко розповідає, що це місце задумали як прихисток для відпочинку українських воїнів, але згодом перетворили на центр волонтерських ініціатив. Вже більше восьми років «Солдатський привал» став родинним затишком для військових у Запоріжжі.
ЯК ВДОМА
Центр працює як хостел для військовослужбовців, членів їхніх сімей, та волонтерів, також його працівники організовують збори для підрозділів ЗСУ. Його відкрили, бо побачили велику потребу ще на початку АТО:воїни ЗСУ часто спали прямо на вокзалі, бо не мали,де зупинитися. Волонтерам вдалося отримати в користування двоповерхову будівлю, яка була на балансі «Укрзалізниці» по сусідству з центральним вокзалом. Раніше тут працювала «транспортна міліція». Але в останні роки будівля пустувала й руйнувалася на очах. Тож почали роботу з ремонту, а далі облаштували спальні місця та кухню. 6 листопада 2015 року в «Солдатському привалі» ночували перші бійці.
Зараз тут затишно, ніби удома: є душові та пральня, Інтернет, кімнати відпочинку та смачна їжа 24/7. А найголовніше – кухня, яка по-сімейному збирає всіх за одним столом. По-справжньому домашній побут створюють 50 волонтерів. Із 2015 року хостел працює цілодобово. За 9 років його відвідали близько 15 тисяч військових. Це більше, ніж вміщає стадіон «Славутич Арена» в Запоріжжі, або три бригади ЗСУ у повному складі.
«Ми зустрічаємо бійців, які у своїх справах приїжджають у Запоріжжя, – розповідає керівниця волонтерського центру «Солдатський привал» Галина Гончаренко. – Вони можуть зупинитися на ніч або на кілька днів за потреби,поїсти домашніх страв, які цілодобово готують наші господині,омитися, попрати речі, поспілкуватисяз військовим психологом. І просто побути в домашнійдружній атмосфері. Це наш відсоток у спільну справу –боротьби та перемоги. Всі, хто не може тримати зброю і воювати на фронті, допомагають в тилу».
Повномасштабне вторгнення не змінило напрям роботи центру,роте збільшило її кількість. Зараз центр часто буває заповнений на 100%, доводиться працювати більше і швидше.
Волонтери центру не отримують зарплатні. Галина Гончаренко каже, усі прекрасно розуміють, нащо вони тут і яку справу роблять. З початку повномасштабного вторгнення хтось пішов воювати, хтось був змушений виїхати за кордон, але продовжує підтримувати зв’язок.
ДОПОМОГА ДЛЯ ФРОНТУ
Окрім роботи у хостелі, волонтери центру займаються збором допомоги для фронту й доставляють її практично до всіх підрозділів ЗСУ, які звертаються до них. З початку повномасштабного вторгнення потреб додалося, каже Галина Гончаренко. Головне завдання залишається тим самим – збір, комплектація та відправка на передову необхідних вантажів. Але якщо до лютого 2022-го здебільшого замовлялибудматеріали, то тепер – різні технічні пристрої: машини, дрони, оптику і все, що з ними пов’язане. Також, звісно, передають продукти, ліки й побутові речі. Підвозити намагаються ближче до лінії фронту, тому волонтери вже неодноразово потрапляли під обстріли. Але, на щастя, ніхто не постраждав. Вантажі теж вдалося зберегти та передати за призначенням. Пані Галина тільки що повернулася зі своєї 247-ї за 9 років поїздки на Донбас і розповідає про побачене:
«У нас великі втрати. Це війна, і ми нічого з цимне можемо зробити. Так, хлопці і дівчата втомились. Я думаю, це вже теж усім зрозуміло. Але вони залишаються там, воюють і воюватимуть, бо розуміють, що почату справу треба завершитияк слід. І кожен розуміє, що Батьківщина – це країна, яку кожен готовий захищати через біль, втрати і знесилення. У нас немає іншого вибору. Вони стоятимуть і захищатимуть, а ми їм будемо допомагати. Бо це теж наш обов’язок».
ЗВІДКИ ДОПОМОГА
Волонтери купують для фронту автівки та ремонтують техніку. Оптика, спорядження, ліки й медичні засоби передають з Австралії, США, Канади, Ізраїлю, Норвегії, Німеччини, Швейцарії, Фінляндії, Франції, Британії таПольщі.
«Українці, запорожці, всі, хто може і не може теж, допомагають грошима, товарами, послугами. І так, дуже відчутна закордонна допомога наших друзів, – і організацій, і окремих людей. еГографія цієї допомоги, мабуть, вся мапа світу Без неї нам було би дуже складно. Це і автівки, й інструменти, оптика, медичні товари – все, що потрібно».
НАГАЛЬНІ ПОТРЕБИ
За 8 років «Солдатський привал» прихистив більше 15 тисяч бійців. У центрі є 20 спальних місць, а в пікові моменти тут приймали на відпочинок та годували до сотні людей.
Від початку вторгнення більше почали допомагати закордонні друзі центру і завдяки цьому вдалося передати на фронт близько 60 автомобілів, а також бронижилети, амуніцію, тепловізори та медичні засоби.
«Солдатський привал» функціонує суто на волонтерських засадах. Тому команда буде вдячна будь-якій допомозі, донату чи пожертві. Перелік нагальних потреб для військового хостелу простий: гроші, продукти та засоби гігієни. Про все інше волонтери подбають самі. Уся допомога піде військовим у Запоріжжі та на передову.
Сторінки ГО “Волонтерський центр “Солдатський привал” в соцмережах :
- https://www.facebook.com/profile.php?id=100004906455779
- https://www.facebook.com/pages/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%B4%D0%B0%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB/928274107260049
Читайте також:
