Керівник студії грузинського танцю “Імеді” із початком війни перетворює кожен свій вихідний на день надії та взаємопідтримки. Кожної суботи, на вулицях міста, Малхаз Чахвашвілі, керівник студії грузинського танцю “Імеді”, несе не лише свій артистичний талант, але й готовність допомогти. Це історія про волонтера, який став справжнім символом спільної дії та підтримки в місті на Запоріжжя.
Дорога до Запоріжжя: танець і солідарність
Малхаз Чахвашвілі приїхав до Запоріжжя 22 роки тому і наразі вважає Україну своєю другою батьківщиною. Професійний хореограф відкрив в Олександрійському районі студію грузинського танцю «Імеді», де допомагає дітям опановувати народні танці – лезгинку, картулі, мтіурулі, рачулі та кінтаурі. Там навчаються не тільки діти грузинської діаспори, а й представники різних національностей. Ще до війни ансамбль «Імеді» став лауреатом фестивалю «Таврійська родина». Із захватом виступи артистів зустрічали під час обласних і міських святкових концертних програм «Покрова на Хортиці», до Дня Незалежності України.
Танцювальний колектив підтримує Запорізьке міське грузинське товариство імені Шота Руставелі. В перекладі з грузинського «Імеді» значить «Надія». Малхаз став не лише наставником для молодих танцівників, а й ментором, що об’єднує різноманітну громаду.
Волонтерство в дії: допомога на передовій та в тилу
Проте, наразі пан Малхаз найбільш відомий запоріжцям своєю волонтерською діяльністю. З перших днів повномасштабного вторгнення він кожного тижня роздає містянам хліб, який купує за власний кошт.
«Кожна людина повинна робити добро, – каже волонтер. – Коли сталася така трагедія, а війна саме трагедія, ми в Грузії добре це розуміємо, тому свого часу і поїхали, було бажання допомогти. Україна це моя друга батьківщина. Я народився в Грузії та хочу показати, що кожна людина може зробити від себе добро. І чим більше ми добра будемо робити, тим швидше закінчиться ця війна».
Відео інтерв’ю із волонтером Малхазом Чахвашвілі
Грузинська Діаспора: сила взаємопідтримки
Малхаз не єдиний, хто стоїть за ініціативою. Грузинська діаспора в Запоріжжі активно долучається до різних благодійних заходів, підтримуючи воєнних, лікарні та потребуючих у допомозі.
За даними екс-начальника генштабу збройних сил Грузії Гігі Каландадзе, в Україні станом на початок 2015 року воювало близько сотні громадян Грузії. Деякі з них віддали життя, захищаючи Україну від російської збройної агресії на сході України. В 2016 року грузинський підрозділ увійшов до складу Збройних сил України. Грузини стали першими іноземцями, офіційно зарахованими до лав ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення багато грузин знов стали на захист України.
Допомога військовим
Малхаз допомагає не тільки цивільним. Він закуповує все необхідне для військових – амуніцію, бронежилети та багато іншого, організує ремонт техніки та турбується про поранених бійців. В перші дні війни допоміг знайти та закупити тисячі одноразових тарілок на передову.
«Все що я роблю, я роблю від себе. І багато що ми робимо від грузинської діаспори. Нас багато грузин, і допомагаємо і лікарням, і військовим. На початку війни купляли і дрони, і бронежилети. Що військовим треба – те й намагаємось знайти та дати. Багато віддаємо до лікарень, або тим хто потребує допомоги – самітнім старим або інвалідам. Не требі сидіти, обговорювати, треба діяти, говорити будемо після війни».
За офіційними даними, на початку 2000- років в Запорізькій області проживало більше 4 тисячі грузинів. Звісно, наразі ця цифра інша, проте грузинська діаспора вносить свій посильний внесок у боротьбу із ворогом.
Волонтер каже, пишається тим, що представники різних національностей згуртувалися у Запоріжжі заради спільної мети – допомогти тим, хто цього потребує. Сила в єдності, вважає Малхаз.
С початком війни Малхаз перестав святкувати свій день народження вдома, а замість цього започаткував власну традицію. В цей день він йде до шпиталю та пригощає військових. Так, вважає, буде найбільш правильне свято.
Роздача хліба на вулицях міста
Малхаз Чахвашвілі роздає хліб на вулицях Запоріжжя щосуботи вже другий рік. Скільки за цей час його було роздано, волонтер не рахував. Мабуть, наразі ця цифра сягає вже кілька тон.
«Що мені приємно, коли роздаю хліб, я нібито у кожного в гостях вдома. Тому що коли людина відкриє хліб та скоштує, згадає мій дар. Мені приємно, що деякі люди приходять кожної суботи, щоб взяти в мене хліб».
Зустріти пана Малхаза із хлібом можна в районі Критого ринку. Його привітлива посмішка дарує людям надію на краще. Адже волонтер завжди там, де його допомоги найбільш потребують. І завжди готовий допомогти сам чим може.
Посилання на особисту сторінку волонтера в Facebook: https://www.facebook.com/malhaz.chahvashvili
У місті на Запоріжжя, Малхаз Чахвашвілі не лише роздає хліб – він роздає надію. Його історія – це історія спільної дії людей різних національностей, яка перетворює кожен день на свято людяності та взаємопідтримки.
Читайте також: Мистецтво захисту: як волонтери із Запоріжжя сплели півмільйона квадратних метрів маскувальних сіток для ЗСУ.
