Лейтенант поліції, інспектор 1-го відділу проведення спеціальних операцій управління КОРД Головного управління Національної поліції у Рівненській області, загинув на 35 році життя під час обстрілу російською армією.
Ігор Марков присвятив службі в органах внутрішніх справ близько 15 років свого життя, повідомляють у Нацполіції України.
“Світла і добра людина, на яку можна було покластися. Ігор був із тих, хто радісно підставляв своє мужнє плече. Однак щоразу він уважно аналізував та прораховував кожен крок. З великою відповідальністю належав до поставлених завдань. І виконував їх на відмінно. Він для мене Марік та все. Дуже боляче, досі не віриться. Зараз ситуація така, що багато хлопців у відрядженні, тому просто не віриться, що їх нема. Здається, вони десь там, на завданні”, – каже спецназівець Дмитро Бражик.
“Ігор був всебічно розвинений, виступаючи в турнірах з плавання, зі стрільби та бігу. Його улюблена дистанція — один кілометр, – згадує спортсмен і минулого командир спецпідрозділу «Грифон» Андрій Шевчук, де служив Ігор Марков. – Міг легко пробігти і 3 км, і 5 км”.
Він був професіоналом, – розповідає Оксана Ковальчук, заступник командира спецпідрозділу «КОРД». – Він постійно усміхався, позитивний, добрий. Але водночас під час затримань був жорстокий, він мав чого повчитися молодим, він передавав їм свій досвід”.
Колеги зазначають, що Ігор був добрим господарем: все любив робити своїми руками. Разом із найкращим другом Андрієм Оксенюком облаштували кімнату для проведення тактичних занять.
Разом з другом Ігор Марков вирушив на своє останнє бойове завдання. Коли постало питання про відрядження, де потрібний був тактичний медик, яким був Андрій Оксенюк, питання з напарником вирішилося само собою: з ним поїхав Марік.
“Це були такі люди, яким всі довіряли, і яка б не була ситуація, вони б виконали поставлене завдання, — згадує спецназовець Сергій Стрела. — Мені дуже шкода, що вони несправедливо загинули від ракетного удару”.
Звістку про втрату у підрозділі колеги хлопців зустріли на чергуванні. “Не можна передати словами, що я тоді почув, – згадує Сергій Лозінський. – У мене в душі щось обірвалося”.
Лейтенант поліції Ігор Марков героїчно загинув на 35-му році життя під час ракетного обстрілу. Без батька залишилося двоє малюків — дочка та синочок. Велика батьківщина спецназівців вважає своїм священним обов’язком піклуватися про дітей побратима, життя якого забрало війну.
