Запоріжжя має багату історію, значна частина якої пов’язана з німецькими переселенцями-менонітами, що заснували тут колонію Шенвізе. Однією з найвідоміших архітектурних пам’яток цієї доби є особняк промисловця Абрагама Коопа, розташований у Космічному районі, неподалік відомого млину Нібура. Ця будівля є яскравим прикладом архітектури менонітів, які зробили великий внесок у промисловий розвиток нашого регіону.
Про історію будівництва, унікальні архітектурні деталі та людей пов’язаних із цим легендарним місцем – читайте далі у матеріалі.
Династія Кооп: від кузні до промислової імперії Олександрівська
Історія успіху родини Кооп вражає своїми масштабами. Свого часу Абрахам Кооп починав власний шлях у бізнесі з невеликої кузні, проте завдяки працьовитості та інженерній кмітливості зміг розбудувати справжню промислову імперію. Вже у 1874 році він звів чавуноливарний та машинобудівний завод, де знаковою подією стало встановлення першого парового двигуна в 1877 році. Через три роки він заснував підприємство, яке існує і донині, відоме сьогодні як Запорізький кабельний завод.
Згодом до сімейної справи долучилися і діти. У шлюбі зі своєю дружиною Катариною в них народилось 12 дітей, з яких дев’ятеро дожило до повноліття: Якоб, Абрахам, Петер, Катаріна, Йоганн, Давид, Гелена, Маргарет та Генріх. Усі сини брали активну участь у родинній справі, а найактивнішим серед них був Абрахам Абрахамович Кооп, для якого згодом і звели цей розкішний особняк. Загалом заводи компанії Коопа оцінювалися у величезну на початку минулого століття суму у 800-850 тисяч рублів при річному обороті в 1,5 мільйонів. Один із заводів після націоналізації став легендарним «Комунаром», а нині це Запорізький автомобільний завод.
Важливим кроком для розширення виробництва стала угода, укладена 10 травня 1906 року. Тоді Абрахам Кооп підписав договір із німецькопідданим Августом Гелькером, у результаті чого в Шенвізе виник ливарний завод «А. Я. Копъ и Гелькеръ», що випускав томильний чавун. Це вирішило критичну проблему, оскільки сільськогосподарське машинобудування вимагало дефіцитних чавунних деталей, які раніше доводилося роками привозити з-за кордону. Нове підприємство повністю забезпечило потреби заводів Коопа в Олександрівську, на Хортиці та Кічкасі, а також інших фабрикантів.
Окрім бізнесу, родина активно займалася суспільною діяльністю та благодійністю. Зокрема, у 1914-1916 роках Абрахам Кооп власним коштом утримував психіатричну лікарню «Бетанія» в колонії Кронсвейде. Драматичний фінал цієї епохи настав з приходом радянської влади, чиї репресивні перетворення зламали долі менонітських родин. Проте пам’ять про них продовжує пробиватися крізь століття. Влітку 2019 року під час археологічних розкопок на Верхній Хортиці, неподалік від колишнього менонітського цвинтаря, у фундаменті господарської будівлі 1930-х років знайшли замуровані більшовиками надгробні плити самого Абрахама Коопа та його дружини Катарини.
Історія будівництва особняка: відхід від аскетизму
Точна дата зведення розкішного особняка сина Коопа в Шенвізе залишається предметом дискусій дослідників, які найчастіше називають 1900 та 1907 роки. Ця споруда відображає цікаву еволюцію менонітської культури. Перші покоління колоністів суворо дотримувались аскетизму (самообмеження та відмова від життєвих благ заради духовного чи морального вдосконалення, – ред.), стриманості та мінімалізму в побуті, проте на початку ХХ століття найбагатші представники легендарних династій, серед який Леппи, Коопи та Вальмани, вже повністю відійшли від давніх консервативних традицій. Вони почали споруджувати розкішні міські будівлі, сміливо інтегруючи в них найсучасніші технічні новинки того часу, включно з електрикою та телефонним зв’язком.
Сама будівля особняка вражає своєю складністю та витонченістю, являючи собою споруду складної конфігурації загальною площею 619 квадратних метрів. У часи існування колонії Шенвизе, що нині належить до Космічного/Комунарського району Запоріжжя, садиба стояла на вулиці Дачній – головній магістралі поселення. Згодом, у 1911 році, її перейменували на Базарну, а в результаті декомунізації 2016 року вона отримала сучасну назву – вулиця Сергія Серікова, на честь генерального директора запорізького автозаводу «Коммунар».
В архітектурі особняка палацового типу поєднані одразу кілька стилів, проте фахівці найбільше відносять його до «югенстилю» – німецького варіанту модерну. Водночас споруда відрізняється неймовірною різноманітністю декоративних деталей, де в еклектичному поєднанні чітко проявляються елементи неоренесансу та необароко. Особливої схожості з величним європейським палацом чи середньовічним німецьким замком будинку додає його дах, що був виконаний у стилі французького шато.
Просторово будинок складається з двох основних зблокованих об’єктів – західного та східного. Західна частина є двоповерховим об’єктом із високим наметовим дахом в крилі та виразним триповерховим виступом-ризалітом у центрі. Східний об’єкт також двоповерховий, видовжений у напрямку з півночі на південь. У зовнішньому оформленні головних фасадів активно задіяні численні декоративні елементи, а на верхніх поверхах важливу естетичну роль відіграє фактура силікатної цегли. Завершують архітектурний ансамбль такі деталі, як балкон з ажурною решіткою та декоративна коронка над наметовим дахом кутового ризаліту, тоді як форма перил парадних сходів наочно демонструє вплив плавного модерну.
Історичні віхи: від американської допомоги до закритих стін диспансеру
Окрім архітектурної цінності, особняк залишив помітний слід в історії регіону в буремні часи початку ХХ століття. На початку 20-х років минулого століття в стінах цього будинку працював офіс так званої «Американської менонітської допомоги». Тоді тут рятували людей від наслідків руйнівного неврожаю та посухи, простіше кажучи – боронили від голоду. При цьому сусідня їдальня або «американська кухня» розташовувалася зовсім поруч, у будинку Діка, що знаходився трохи нижче особняка Коопа по вулиця Сергія Серікова.
Історія використання будівлі кардинально змінилася в радянську епоху. З 1966 року і донині тут функціонує обласний протитуберкульозний диспансер. Через це сьогодні прекрасний за своєю архітектурою будинок прихований від очей перехожих та туристів високим парканом. Попри те, що територія та функціонал змінилися, закрита за парканом диспансеру незвичайна архітектура виглядає дещо особливо та таємниче, навіюючи містичні асоціації та водночас зберігаючи статус унікальної історичної спадщини міста.
Авторка: Вікторія Волкова
📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️