Звичний список тем і маніпуляцій, які розповсюджують телеграм-канали на ТОТ Запорізької області, кожного року наприкінці липня поповнюється ще одним цинічним акцентом – маніпулюванням не просто темою дітей, а їх смертями. Власне, діти – один із смачних наративів для російської пропаганди на ТОТ: з початку окупації і роботи мережі окупаційних медіа і соцмереж, ми вже побачили безліч рапортувань про те, як українським дітям перепрошивають свідомість і насильницько змінюють їх ідентичність. Але у липні пропагандисти обов’язково дістають ще одну тему – про «Алею ангелів», загиблих детей в окупованій Донецькій області, у чому, звичайно, звинувачують Україну.
Тож, цього разу подивимося не на масові маніпуляції, пов’язані з дискредитацією допомоги Заходу, діяльностю ЗСУ, катастрофізацією української економіки тощо, а проаналізуємо тему дітей і «мирного життя» на ТОТ, яке пропагандисти активно розкручували в останній тиждень липня і перший тиждень серпня.
Ми традиційно моніторили десять телеграм-каналів, які працюють або відокремлено, або є частиною пропагандистських медіа і мовлять на ТОТ: «Владимир Рогов», «На самом деле в Запорожье», «Запорожское агентство новостей», «Запорожский Вестник», «Балицкий Евгений», «Запорожский телеграф», «Хлеб медиа», «Новый Мелитополь», «Зa!ТВ. Новости Запорожской области», «Новое.Медиа». Загальна аудиторія цих каналів – майже 375 тисяч підписників. З 27 липня по 6 серпня ми нарахували не менше 122 маніпуляцій, сім відвертих фейків і 65 дописів, інформацію з яких неможливо перевірити. Головними маніпуляторами стали канали «На самом деле в Запорожье», «Запорожский Телеграф» і «Запорожский Вестник», головними фейкометами – «На самом деле в Запорожье», «Запорожский Телеграф», «Запорожское агентство новостей (ЗАН)».
Дитячі смерті – основа російської пропаганди
Дитяча тематика активно використовується пропагандистськими ресурсами для емоційної маніпуляції, дискредитації України та є частиною інформаційної кампанії про створення образу «мирного життя, не дивлячись на київських дітовбивць» на окупованих територіях. Кожного року, 27 липня, на окупованих територіях України, зокрема Запорізької області, відбуваються штучно створені окупаційною владою акції пам’яті про загиблих дітей Донбасу з 2014 року. Акція називається «День пам’яті дітей – жертві війни в Донбасі», яку 2022 року встановив наказом окупаційний голова «ДНР» Денис Пушилін. Символ цього дня – «Алея ангелів» в окупованому Донецьку.
Трохи статистики. Від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року Росія вбила щонайменше 707 українських дітей, 2 548 дітей дістали поранення, а 2 318 – зникли безвісти. Наймолодшій загиблій дитині було два дні. При цьому, ці дані неповні: повну статистику неможливо встановити на тимчасово окупованих територіях та в зоні активних бойових дій.
У червні, в День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ, начальник Донецької ОВА Вадим Філашкін оприлюднив також дані по Донецькій області: від початку російського вторгнення через бойові дії та обстріли тут загинули 240 дітей. Втім за всі ці смерті українських дітей пропаганда завжди мовчить. Якщо і говорить, то лише звинувачуючи у загибелі дітей Україну і ЗСУ. Хоча, насправді, все навпаки: без російського вторгнення на Донбас у 2014 році, а потім і в решту України у 2022-му, жодна дитина не загинула б через війну.
Цього року про «Алею ангелів» згадували менше, ніж торік. Традиційно про це писав окупаційний губернатор Євген Балицький. У сповненому маніпуляцій дописі, зокрема, говорилося: «Сьогодні в Росії скорботна дата – День пам’яті дітей – жертв війни на Донеччині. Вона встановлена на згадку про події 27 липня 2014 року, коли київський режим завдав масованого удару з реактивних систем залпового вогню “Град” по центру Горлівки. Того дня загинули 27 мирних жителів, серед яких четверо дітей. З того часу сотні дітей стали жертвами агресії київських терористів. Символом цієї непоправної втрати стала донецька “Алея ангелів” – меморіальний комплекс, на гранітних плитах якого висічені імена загиблих дітей. Дванадцять років шалені неонацисти воюють із мирним населенням, п’ятий рік обстрілюють наш регіон».
Фактично кожна фраза у цьому дописі – маніпуляція або мова ворожнечі:
- знецінення української державності: київський режим;
- дискредитація України: київські терористи;
- маніпулювання фактами: з того часу сотні дітей стали жертвами агресії київських терористі;
- недостовірна інформація: дванадцять років шалені неонацисти воюють із мирним населенням, п’ятий рік обстрілюють наш регіон.
Передрукував цей допис і телеграм-канал «Запорожский Телеграф», згадуючи «Алею ангелів» як символ агресії «київських терористів».
Що з цим не так? Наратив «Алеї ангелів» є одним із найпотужніших елементів російської психологічної та інформаційної війни проти України. Цей меморіал у Донецьку перетворили на центральний символ міфу про «геноцид Донбасу», який РФ роками конструює для внутрішнього та міжнародного споживача. За даними The Ukrainian, «меморіал» українським дітям, які загинули на Донбасі, відкрили окупанти ще у 2015 році. Меморіал замислювався як інформаційна зброя з самого початку. Це підтверджують випадки, коли з «алеї ангелів» просто зникали імена дітей. Наприклад, ім’я Поліни Солодкої. Її пропаганда назвала «першою загиблою» від дій ЗСУ. Згодом виявилося, що новини про дівчинку у місцевих ЗМІ – фейк і містять фото росіянки. Хоча ім’я дівчинки й справді значиться у списках загиблих, тільки від української сторони, тобто, вона загинула через обстріли росіян.
Меморіал відіграє велику роль у створенні потужного пропагандистського наративу, який робить Україну беззаперечним «ворогом» для життя, бо вона сповнена «київськими дітовбивцями». Він маніпулює емоціями та, по суті, вимикає критичне мислення, наратив «Алеї ангелів» працює в повному інформаційному вакуумі щодо подій 2014 року, нібито Україна просто так почала обстрілювати власну область і її жителів. «Меморіал», як вже згадувалося, містить імена дітей, чия загибель часто не пов’язана з діями української армії, що неодноразово доводили незалежні розслідувачі. Втім «Алею» використовують як інструмент для внутрішньої мобілізації і для дзеркального звинувачення України у власних злочинах.
Також у цей період про загибель дітей на Донбасі згадувало тричі і «Запорожское Агентство Новостей (ЗАН): у дописі про загибель дитини у День пам’яті, «каральну операцію» в Кирилівці, де нібито загинуло п’ятеро дітей, та статистику від колаборанта, російського пропагандиста Родіона Мірошника про загибель дітей за тиждень.
Спільна ознака всіх цих дописів – їх неможливо перевірити чи якось верифікувати інформацію. Пропагандисти активно розповсюджують дані, підтвердження яким немає у відкритих джерелах. Тож, часто фактично неможливо довести, чи взагалі подія мала місце і за яких обставин вона відбулася.
Діти як виправдання власних злочинів
Крім «Дня пам’яті» і «Алеї слави» у ці два тижні пропаганда послідовно продовжувала використовувати тему дітей для дискредитації України і ЗСУ, а також виправдання власних злочинів. Звинувачення в обстрілах дитячих закладів та пораненнях неповнолітніх – це взагалі одна з найпоширеніших тем, де ЗСУ звинувачують у цілеспрямованих атаках на цивільну інфраструктуру. У цей період пропагандисти писали про нібито пошкоджені БпЛА школу у селі Водяне, дитсадок «Ромашка» в Енергодарі, поранення підлітків у Токмацькому районі. При цьому пропагандисти визнавали, що ні дітей, ні персоналу там не було. Також пропагандисти замовчують інформацію, що російські військові часто займають цивільні споруди, в тому числі школи, лікарні і інші цивільні об’єкти. Разом з цим, існують численні докази від Генерального штабу ЗСУ, українських розвідувальних органів, місцевої влади та моніторингових місій про те, що російські військові на тимчасово окупованій території Запорізької області використовують цивільні споруди для прикриття та розміщення військової сили і техніки.
Тим часом телеграм-канали розповсюдили відео, яким намагаються виправдати ракетні удари РФ по українській цивільній структурі, зокрема, школам і дитсадкам. Так, телеграм-канал «На самом деле в Запорожье» оприлюднив відео, на якому військові в амуніції грають у м’яч у спортивному залі якоїсь школи. У дописі до цього відео говориться: «І знову про школи, дитячі садки і тому подібні цивільні об’єкти. Питання до студії: що робить зсушник у повній бойовій викладці в українській школі? У м’ячик грає? Коли туди прилетить, усі інфосмітники в Україні верещатимуть про “удари по мирних жителях, а тим більше дітям”. А ці упирі не соромлячись прикриваються цивільними об’єктами та мирними жителями. Їх так інструктори НАТО навчили ще з 2014 року», – говориться в дописі.
Цей допис – чергова спроба проєкції, коли провина за власні вчинки перекладається на іншу сторону. Справа в тому, що на відео вказано, де саме воно зняте. Це – Слов’янськ. Але в дописі, якщо не розкрити відео повністю, цього напису не видно. А це, власне, найважливіша частина відео, яка надає йому контекст, бо через російську агресію школи в цьому місті ще з минулого навчального року працюють в дистанційному форматі. Понад половина учнів і вчителів виїхали з громади. Саме через російську агресію навчання для українських дітей стало ще складнішим. Втім, у багатьох містах, які обстрілює РФ, навчання у школах проходить в офлайн чи змішаному форматі. Наприклад, в Запоріжжі, у підземних школах. Втім це не заважає окупантам цілити по ним роками.
Діти і псевдомирне життя
Діти є заручниками і для створення штучної реальності щодо «мирного життя» на окупованих територіях. Окупаційна влада часто використовує дітей для легітимізації своєї присутності. У цей період дітей залучали до пропагандистських заходів, які створюють ілюзію «щасливого дитинства». Одним з таких заходів стало відкриття «дитячого майданчику у “Парку учасників СВО”». Це подається як приклад турботи про сім’ї та «переходу до мирного життя». Писали про це телеграм-канали «Новий Мелітополь» і «Запорожский телеграф». Дописи були ідентичними і однаково цинічними.
Також у цей період телеграм-канал «Новый Мелитополь» опублікував допис, який просував наратив про будівництво в зоні бойових дій як засіб виправдання окупації через «турботу» про соціальні потреби. Допис супроводжується відео з дитиною, яка грається на майданчику серед зруйнованих будинків, потім до хлопчика підходить чоловік з каскою будівника і веде його вперед у «щасливе майбутнє», де вже побудовані нові будинки замість зруйнованих (без уточнення, що саме через вторгнення РФ вони були знищені).
Основні тези допису: «Будівництво в зоні бойових дій – це важливий і наочний перехідний етап від війни до мирного життя», а будується все «заради дітей у пологових будинках, здорових громадян у поліклініках та незвіданих туристичних маршрутів на нових трасах». Пропаганда не вперше використовує історії про будівництво цивільних об’єктів для створення ілюзії нормалізації та гармонії на територіях, де тривають бойові дії, для відволікання уваги від руйнувань, спричинених агресією та легітимізації окупаційної влади через «благоустрій».
Наталія Виговська, регіональна представниця Інституту масової інформації у Запорізькій області
Моніторинг проводили: Наталія Виговська, Карина Сінько, Євгенія Казанцева
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.