36-річний військовослужбовець Андрій Рибальченко підписав добровільну заяву про посмертне донорство — прижиттєву згоду на вилучення органів після смерті для трансплантації або виготовлення біоімплантатів.
Журналісти Inform.zp.ua поспілкувалися з військовим про його мотивацію, процедуру оформлення заяви та про те, чи може щось змусити його змінити рішення.
Андрій зустрів повномасштабне вторгнення в одній із тропічних країн. У майбутньому він навіть розмірковував над тим, щоб залишитися жити в Ірландії, але зрештою повернувся додому і наприкінці вересня 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ. Нині Рибальченко служить у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша, яка тримає оборону Покровська на Донеччині.
Ще до великої війни Андрій вів активний спосіб життя: брав участь у патріотичних забігах, був донором крові, а згодом підписав і згоду на посмертне донорство.
“Для мене це виглядає цілком природно — бажання врятувати людей, які цього потребують. Заяву я підписав у серпні 2025 року, попередньо проконсультувавшись із сімейною лікаркою, яка добре обізнана в цьому питанні”, — розповідає військовий.
При цьому з рідними він не радився, адже переконаний, що подібні рішення кожна людина має приймати самостійно:
“Це особиста справа кожного”, — додає Андрій.
Військовий наголошує, що не мав жодних упереджень щодо донорства — ні загальних, ні релігійних:
“Я атеїст, тож у мене немає жодних релігійних застережень. Лише тверезий раціоналізм. Зрештою ті, хто заперечує донорство з релігійних міркувань, як мінімум закривають очі на «допомогу ближньому», суперечачи власним догмам”, — пояснює він.
В Україні людина має право відкликати свою заяву про посмертне донорство. Однак Андрій переконаний, що цього не робитиме:
“Наразі я не бачу факторів, які б змусили мене змінити своє рішення. Хіба що впаду в маразм. Сподіваюсь, цього не станеться”.
Як ставиться релігія до донорства?
Християнські конфесії ставляться до донорства толерантно, вважаючи його актом милосердя та любові до ближнього. Водночас ставлення до окремих його форм, зокрема донорства органів чи сурогатного материнства, може відрізнятися залежно від конфесії та особистих переконань.
“Загалом православна церква підтримує посмертне донорство як важливий акт любові та милосердя до ближнього. Але є певні застереження. По-перше, це має бути добровільна воля самої людини, без будь-якого примусу та не на комерційній основі.
А по-друге, важливо, щоб після цього відбулося християнське поховання тіла померлого, який пожертвував свої органи заради продовження життя інших людей”, — зазначив єпископ Запорізький і Мелітопольський Фотій (Давиденко).
Запорізькі лікарі рятують життя пацієнтів завдяки мультиорганним пересадкам
У прифронтовому Запоріжжі обласна клінічна лікарня (ЗОКЛ) залишається одним із провідних центрів трансплантології України. Саме тут уперше в країні виконали пересадку печінки та серця. Загалом у ЗОКЛ провели понад 650 трансплантацій нирок, 18 пересадок печінки, 3 — серця та понад 180 пересадок В-клітин підшлункової залози.
У лютому 2025 року лікарі ЗОКЛ здійснили дві мультиорганні трансплантації, пересадивши серце, печінку та дві нирки. Це дозволило врятувати життя семи пацієнтам з різних регіонів України, які роками чекали на донорські органи.
Лише за останній тиждень у лікарні провели ще дві мультиорганні трансплантації, що допомогли шістьом людям отримати шанс на нове життя.
Запорізька обласна клінічна лікарня залишається єдиним центром трансплантації на південному сході країни. За офіційними даними Українського центру трансплант-координації, у першому півріччі 2025 року заклад посів сьоме місце в Україні за кількістю проведених трансплантацій.
МОЗ оновило порядок посмертного донорства: що змінилося
Міністерство охорони здоров’я України затвердило новий порядок організації посмертного донорства, про це йдеться у відповідному наказі. Він деталізує склад та завдання бригад, що займаються вилученням анатомічних матеріалів у померлих донорів, умови їх зберігання та перевезення, а також уточнює перелік дозволених органів і тканин.
Основні зміни
Згідно з наказом, відтепер:
- Чітко визначено склад бригад з вилучення органів та тканин. До них можуть входити хірурги, трансплантологи, анестезіологи, урологи, патологоанатоми та інші профільні спеціалісти;
- врегульовано умови роботи бригад – вони мають бути готові до цілодобового реагування;
- оновлено офіційні форми документів, якими фіксується факт вилучення органів для трансплантації або виготовлення біоімплантатів;
- уточнено правила поводження з непридатними органами: тепер передбачено можливість їх передачі науковим установам для досліджень або обов’язкову утилізацію відповідно до санітарних норм.
Як працює система
Вилучення органів можливе лише після офіційного підтвердження смерті мозку або біологічної смерті людини та за наявності прижиттєвої згоди на донорство. Якщо людина за життя не залишила своєї згоди чи заборони, остаточне рішення ухвалюють родичі.
Процес координує спеціально призначений трансплант-координатор. Саме він:
- перевіряє наявність протипоказань,
- вносить дані про донора в Єдину державну інформаційну систему трансплантації,
- організовує приїзд бригади та логістику,
- забезпечує проведення операцій у стислий термін.
Як подати заяву на посмертне донорство
Щоб надати згоду на посмертне донорство, потрібно звернутися до трансплант-координатора будь-якого медичного закладу, який має доступ до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів та тканин (ЄДІСТ). Також це можна зробити у центрах трансплантації або в спеціалізованій державній установі — «Український центр трансплант-координації».
У призначений час слід прийти до медзакладу та власноруч заповнити заяву за зразком, затвердженим постановою КМУ №1211 від 27 грудня 2018 року. При собі обов’язково потрібно мати документ, що посвідчує особу.
Авторка: Оксана Щербина