Сьогодні, 24 серпня, Україна відзначає 34-ту річницю проголошення Незалежності. Це історичне рішення Верховна Рада ухвалила попри потужний тиск — від промови президента США Джорджа Буша-старшого, який закликав українців не відділятися від СРСР, до приїзду військових із Москви, які намагалися вплинути на депутатів.
Щоб краще зрозуміти виклики, події та ризики того часу, журналісти Inform.zp.ua переглянули архіви запорізьких газет початку 90-х в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці. Вони дозволяють побачити, як крок за кроком відбувався процес становлення української незалежності.
«Російська демократія Перемогла. А наша?»
У газеті «Молодь України» був опублікований публіцистичний матеріал під назвою «Російська демократія перемогла. А наша?».
Після провалу серпневого путчу 1991 року в Москві демократичні сили заявили про свою перемогу над консервативними структурами СРСР. Заколот, організований ДКНС, прискорив крах політичних діячів, які намагалися зупинити демократичні процеси, — серед них Язов, Пуго, Крючков та інші. Автори матеріалу наголошують, що КПРС, КДБ і військово-промисловий комплекс використовували танки, цензуру та репресії проти мирних громадян у Вільнюсі та Москві.
У тексті також міститься критика українських керівників за обережність у дні путчу. Зокрема, Леоніду Кравчуку закидають надмірне зволікання та відсутність чіткої позиції, коли доля демократії вирішувалася щогодини. Автор підкреслює: якби заколотники перемогли, Україна могла б втратити шанс на незалежність, а її лідери опинилися б під загрозою фізичного знищення.
Матеріал завершується закликом до українських політиків діяти рішучіше й усвідомлювати, що свобода та незалежність не даються без активного спротиву авторитарним силам.
Для довідки: за інформацією Національної бібліотеки України ім. В.І Вернадського, серпневий путч 1991 року в СРСР став спробою перевороту — ДКНС намагався усунути Горбачова та запровадити надзвичайний стан. У Москві йому протидіяли Єльцин та російські демократи, а в Україні націонал-демократи вимагали скликати Верховну Раду. 24 серпня 1991 року ВРУ ухвалила Акт проголошення незалежності України, а наступного дня призупинила діяльність КПУ. Документи підтвердили підтримку заколотників керівництвом Компартії.
У тій самій газеті розмістили інтерв’ю Оксани Гуцул під назвою «Україна також готувалася до перевороту».
Інтерв’ю присвячене серпневому путчу 1991 року в СРСР і ролі України під час цих подій. Володимир Гриньов підкреслює, що Україна також готувалася до перевороту, а партійно-військові структури республіки були готові втрутитися, якби ДКНС поширив свою владу на Україну. Він наголошує на необхідності створення парламентської комісії для розслідування дій посадових осіб під час перевороту та очищення адміністративного апарату, армії, МВС і КДБ для забезпечення незворотності демократичних процесів.
Гриньов також пояснює, що позиція українських демократичних сил зміцнилася: вони об’єдналися, отримавши підтримку народу. Щодо кримського питання, КДБ і МВС України зайняли нейтральну позицію і не втручалися у дії ДКНС без рішення Верховної Ради. Інтерв’ю завершується прогнозом, що останні події вплинуть на політичну ситуацію та вибори президента України, підкреслюючи, що тепер українці стали політично активнішими.
«Укрінформ», посилаючись на Леоніда Кравчука, повідомляє, що 19 серпня до нього прийшли генерали від ГКЧП, намагаючись змусити Україну погодитися на надзвичайний стан. Кравчук відмовився діяти без офіційного документального підґрунтя та відстояв суверенітет країни. Завдяки цьому тиск на Україну не спрацював, путч провалився 21 серпня, а 24 серпня Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності.
Для довідки: Леонід Кравчук — перший президент незалежної України. Він обіймав цю посаду з 5 грудня 1991 року до 19 липня 1994 року.
У газеті «Запорізька Січ» видали Президії Верховної Ради України від 26 серпня 1991 року про створення тимчасової комісії для перевірки діяльності посадових осіб, органів влади, управління, об’єднань і організацій у зв’язку з державним переворотом 19–21 серпня 1991 року. Комісія мала отримувати документи та пояснення від службовців, організовувати аналогічні перевірки на місцях і звітувати перед Президією ВР.
У тексті також згадується готовність України відстоювати свою територіальну цілісність і незалежність, підтверджується дотримання кордонів за договором між Україною та РРФСР 1990 року та відкидаються будь-які територіальні претензії Росії.
Документ регламентує перевірку дій посадовців під час серпневого перевороту 1991 року та підтверджує суверенітет і територіальну цілісність України.
Пізніше у «Запорізькій правді» оприлюднили постанову Верховної Ради України про політичну ситуацію в країні та невідкладні заходи щодо запобігання повторенню спроб військового перевороту.
Цей документ — постанова Верховної Ради України від 1 жовтня 1991 року, присвячена заходам щодо запобігання повторенню державного перевороту та забезпечення безпеки і стабільності в країні.
В ній передбачено підготовку законів про надзвичайний стан, Збройні Сили України, охорону громадського порядку; створення Республіканської гвардії та Ради оборони; зміни до Конституції, пов’язані з інститутом президентства; контроль за діяльністю органів влади і покарання посадовців, які підтримували заколотників; організацію соціальних і економічних заходів (збір врожаю, запаси палива, забезпечення ринку); заклик до консолідації суспільства, дисципліни та мобілізації національних ресурсів.
Постанова встановлює комплекс заходів для захисту суверенітету, стабілізації країни та недопущення повторення державного перевороту.
Крім того, в газеті є заява Михайла Горбачова від 22 серпня 1991 року. У ній він описує провал спроби державного перевороту (так званого путчу 19–21 серпня 1991 року), засуджує дії змовників, висловлює співчуття родинам загиблих захисників демократії, дякує всім, хто став на захист законності та прав людини, зокрема Борису Єльцину та іншим лідерам республік. Горбачов підкреслює важливість демократичного шляху розвитку країни, необхідність законності, реформ та згуртованості суспільства, а також наголошує на уроках, винесених з цих подій.
Для довідки: 15 березня 1990 року Михайло Горбачов став президентом СРСР. Паралельно він обіймав посади Голови Ради оборони СРСР та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил СРСР до грудня 1991 року.
«Вилікувати недовіру до суверенітет України»
Попри всі виклики ставало дедалі зрозуміліше, що проголошення незалежності України було неминуче. На місцях розробляли комплекс заходів для стабілізації економіки та підтримки підприємств.
В «Урядовому кур’єрі» перший заступник голови Запорізького облвиконкому Олександр Білоусенко представив Програму надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки. Він назвав її «реальним документом, що поєднує економічні, правові та адміністративні заходи і дає змогу підприємствам вийти з кризи та розвиватися далі». А генеральний директор «АвтоЗАЗу» Степан Кравчун підтвердив: програма підходить для будь-якого трудового колективу.
Водночас Білоусенко наголосив, що успіх Програми залежить від її донесення до виконавців на місцях.
«Ідеї документа не повинні залишатися лише на папері. Потрібно чітко налагодити систему доведення законів і постанов, контроль за їх виконанням та відповідальність тих, хто ігнорує завдання», — зазначав він.
Особливу увагу приділяли координації роботи районів і міст з урахуванням їхньої економічної структури та місцевих проблем.
У 1991 році економіка України була частиною загальносоюзного комплексу з неефективною, переважно військово-промисловою структурою. Вона спиралася на енергетику, мала значну частку застарілих основних фондів і низьку конкурентоспроможність продукції на світових ринках. Економіка успадкувала викривлену структуру виробництва: переважали галузі групи «А» (засоби виробництва) над групою «Б» (предмети споживання), що не відповідало сучасним потребам.
В інтерв’ю для «Урядового кур’єра» Володимир Лановий зазначав, що економіка України потребує радикальних змін. Державна власність охоплювала близько 90 % підприємств, а централізоване управління та відсутність мотивації працівників стримували розвиток і ініціативу. Через це дефіцит товарів і низька якість послуг стали буденністю.
Щоб змінити ситуацію створили Державне міністерство з питань власності та підприємництва на чолі з Лановим. Перед міністерством стояло завдання провести роздержавлення, передати частину державного майна у власність трудових колективів та громадян і запровадити ефективну систему ринкових відносин.
Мета реформ — створити ринкову економіку, де конкуренція та відповідальність власника стимулюють розвиток. Держава мала залишатися лише як регулятор і контролер, забезпечуючи правові умови для власності та ринку. Перші спроби роздержавлення показали, що поспішні кроки не дають ефекту, тому процес мав бути поступовим і контрольованим.
Програма реформ передбачала інвентаризацію державного майна, передачу підприємств трудовим колективам та створення мехаkнізмів контролю за ефективним використанням власності.
«Сталося те, що мало статися»
У серпні 1991 року Україна стояла на порозі історичних змін. На тлі спроби державного перевороту в СРСР українські парламентарі ухвалили Акт про незалежність, реалізувавши давню мрію народу. 24 серпня Верховна Рада проголосила Україну суверенною демократичною державою.
Під час сесії точилися гострі політичні дискусії. Леонід Кравчук та інші політики закликали до обережності у питаннях архівів і документів Компартії, водночас підтримуючи незалежність країни та припинення діяльності компартійних органів на території України. Була започаткована департизація органів влади, реформування державних структур і контроль за майном партії.
Громадськість і журналісти активно стежили за перебігом подій, проводили мітинги і вимагали захисту конституційних прав. Попри складнощі й суперечки, ці події заклали основу для становлення незалежної України та її демократичних інституцій, йдеться в матеріалі газети «Молодь України”.
«24 СЕРПНЯ НАШІ ПАРЛАМЕНТАРІ УХВАЛИЛИ АКТ ПРО ПОВНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ. МРІЯ НАРОДУ, ВИСТРАЖДАНА У ВІКАХ, СТАЛА РЕАЛЬНІСТЮ. БУДЬМО Ж ГІДНИМИ ГРОМАДЯНАМИ НАШОЇ ДЕРЖАВИ»
Що цьому передувало: 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР конституційною більшістю – 355 голосів «за», при чотирьох «проти» та одному, хто утримався, – ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
Документ проголосив верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади республіки на її території, а також незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Декларація стала важливим кроком на шляху до здобуття незалежності, а її базові положення згодом лягли в основу ключових законодавчих актів України – Конституції та державних законів, повідомляється на сайті ЗСУ.
Як зазначається в «Індустріальному Запоріжжі», у серпні 1991 року Президія Верховної Ради України працював майже без перерви, розв’язуючи нагальні питання після державного перевороту та закріплюючи незалежність країни. Було підготовлено закони про роздержавлення власності, валютні фонди, реформу зарплат, підпорядкування військ Україні та заборону діяльності Компартії. Також ухвалили постанови для захисту іноземних інвестицій і зміцнення правових основ нової держави.
На сьогодні українці продовжують відстоювати свою незалежність. Десятки тисяч наших співвітчизників віддали своє життя за суверенітет та територіальну цілісність України. За офіційними даними, оприлюдненими президентом Володимиром Зеленським в інтерв’ю NBC News, у лютому 2025 року, у російсько-українській війні загинуло понад 46 тисяч українських військових. Через велику кількість зниклих безвісти точна цифра визначити складно, тож існують і інші оцінки.
Боротьба триває.
Авторка: Оксана Щербина
📢 Inform.zp.ua работает, чтобы вы знали правду. Мы ежедневно собираем важные новости о Запорожье, оккупированных территориях и жизни в регионе. Если наша работа важна для вас, поддержите редакцию донатом – ваша помощь позволит нам продолжать писать для вас! ❤️ Поддержать: по ссылке 👈