Військовий Ігор Дейнега родом з Дніпрорудного Запорізької області пішов на фронт з початком повномасштабного вторгнення. Він загинув у вересні 2023 року під час обстрілу в Бахмутському районі. Сім’я захисника просить президента України присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
На сайті Офісу президента створена електронна петиція з проханням присвоїти звання:
“Ігор Дейнега був інспектором взводу №4, роти №2, штурмового батальйону №1 («Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова»), полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції України «Лють».
Він загинув унаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу російськими загарбниками в населеному пункті Курдюмівка, Бахмутського району, Донецької області.
Дейнега Ігор Ігорович народився в м. Дніпрорудне, Василівського району, Запорізької області. Змалку займався різними видами спорту, дзюдо, ММА, боксом. Їздив на усі змагання та отримав 3-й юнацький розряд по боксу.
Вже тоді, у 2014 році, бувши неповнолітнім, хотів захищати свою батьківщину. Після закінчення школи, пішов навчатися в Дніпрорудненський індустріальний коледж, за спеціальністю «Будівництво та експлуатація цивільних споруд». Під час навчання в коледжі, Ігор зрозумів, що його покликання – це допомагати людям, захищати їх права, а іноді і їх життя.
Саме тому, після закінчення навчання в коледжі, у 2019 році, вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ, на факультет №3 «Правоохоронна діяльність». Ігор почав працювати у своєму рідному місті Дніпрорудне. Саме там його застала війна. З перших днів повномасштабного вторгнення відмовився від співпраці з окупантами, виїхавши з окупованого міста до Запоріжжя,де продовжив працювати поліцейським.
За характером Ігор був дуже сміливим, мужнім та рішучим.
«Хто як не ми, хто як не я?» – завжди казав Ігор. Не зважаючи на вмовляння рідних, він прийняв рішення піти захищати нас та нашу країну.
З відділення національної поліції, перевівся до Обʼєднаної штурмової бригади «Лють», полку «Луганськ-1». Він розумів, яка небезпека та ризик на нього очікує. Ігор мав надзвичайний хист до військової справи. Серед побратимів був авторитетом, до нього прислухалися навіть командири. Він брав участь в бойових завданнях на різних напрямках нашої країни. Згодом їх перевели на Донецький напрямок, де тривають найзапекліші бої. Він виходив на розвідки, штурмування місцевості та евакуацію. Не раз рятував життя своїх побратимів, та життя бійців суміжних підрозділів.
На свій останній бій, який відбувався у населеному пункті Курдюмівка, Ігор вийшов 15.09.2023. 16.09.2023 отримав поранення в ногу, надавши першу медичну допомогу, Ігор вирішив вже трьохсотим продовжувати бій. 17.09.2023 під час мінометного обстрілу, отримав поранення несумісні з життям.
Його побратими зазначили,що він був справжнім воїном, вірним другом, людиною слова та мужності, зразком незламності та вірності своїй країні. Він з честю боронив Україну, мріяв про перемогу, про деокупацію рідного міста і робив усе для того,щоб гідно протистояти ворогу.
Ігор зробив багато для нашої країни і багато ще було у нього в планах, але все обірвалось в одну мить. Він ні на мить не вагався, йти чи не йти. Він справжній приклад патріотизму та відданості своїй країні для всіх”.
Станом на 11 лютого під петицією зібрано 14 124 голоси з необхідних 25 000. До кінця збору залишився 81 день.
