Завдяки реформам і підтримці міжнародних партнерів соціальні служби міста покращили якість надання послуг.
Запоріжжя за останні майже два роки зазнало чимало втрат та ударів. Але це не завадило міським службам продовжувати працювати. Не було ні дня, щоб жителі обласного центру не отримали потрібних послуг. Безумовно, це стосується й роботи соціальних установ.
Примотала нагороди сина до тіла
У рідному Маріуполі 74-річна пані Ірина Іванівна (ім’я змінено з метою безпеки) мешкала на останньому поверсі триповерхового будинку. З початку повномасштабного вторгнення вона ночувала у ванній кімнаті. Коли вибухів навколо побільшало, а після чергового обстрілу в квартирі зірвало балкон та повибивало двері, жінка перебралась у підвал. Вона до останнього не хотіла їхати з міста, але ситуація ставала дедалі небезпечнішою.
Разом із сусідами Ірина Іванівна вирушила до Запоріжжя. Ішли полями вночі. Їжу готували просто неба. Бувало, поїсти не встигали, тому що навколо все горіло та вибухало. Утім жінка більше за обстріли боялася можливої зустрічі з окупантами. Бо, на відміну від супутників, мала таємницю, розкриття якої означало б для неї смерть. Із Маріуполя, лишивши все, що було цінним у минулому житті, вона потай усе ж вивезла одну коштовність.
Її єдиний син із 2014 року боронить нашу країну на фронті. Його бойові нагороди — те, що Ірина Іванівна не змогла кинути в напівзруйнованій квартирі. Бо не хотіла, щоб рука ворога торкалася цих медалей. Поклала їх у хустинку та примотала до свого тіла під одягом. І саме цей скарб давав літній жінці сили, щоб днями й ночами впродовж тижня (!) йти до Запоріжжя.
Безумовно, наше місто не залишило Ірину Іванівну наодинці з проблемами. Звернувшись до соціальних служб, вона отримала всю необхідну допомогу. Нині жінка мешкає в одному з гуртожитків Запоріжжя. Каже, що обов’язково дочекається сина й вони разом повернуться нехай не в рідний дім, але в рідне місто. Обов’язково.
Дві Умані переселенців
Таких історій у Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради нам розповіли не одну, не дві й навіть не десять. Сьогодні на обліку в соцслужбах нашого міста перебуває майже 160 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Щоб було зрозуміло, наскільки це багато: це як дві Умані або три Охтирки!
Кожен потребує уваги міської влади. Ідеться не лише про реєстрацію та взяття на облік, але й про матеріальну допомогу, розміщення, працевлаштування. Слід наголосити, що серед переселенців є не тільки пенсіонери, як-от Ірина Іванівна, а й малеча, особи з інвалідністю, матері-одиначки, багатодітні родини. Ці громадяни також мають отримати всі належні їм виплати.
Нині на розв’язання питань внутрішньо переміщених осіб припадає 70 % робочого часу працівників міського Департаменту соціального захисту. Його директорка Тетяна Круподера розповідає, що в кожне із семи районних управлінь Запоріжжя щодня звертаються 100–150 осіб. Це неймовірне навантаження на систему й працівників. Утім вони дають усьому лад. Секрет успіху не лише в жертовності колективу, але й у двох складниках: грамотному реформуванні структури міської соціальної політики та щирій підтримці американського народу.
Ніби банківське відділення
Раніше в місті працювало одне міське та сім районних управлінь соціального захисту, кожне з яких було окремою юридичною особою зі своєю бухгалтерією, юридичною службою, базами обліку, документообігом тощо. З літа цього року всі вони об’єдналися. І тепер є один міський Департамент соціального захисту та сім його районних відділів, які фактично виконують роль фронт-офісів.
Здається, різниця невелика. Більшість містян навіть не помітили реформи, бо звертаються до тих самих соціальних працівників, які навіть сидять у тих самих приміщеннях, що й раніше. Але таке об’єднання суттєво вплинуло на роботу соціальних служб міста. Адже тепер вся інформація зберігається, а всі рішення приймаються в одному місці.
Це можна порівняти з тим, як функціонує банк, що має центральний офіс і відділення. Людина, якщо вона є клієнтом, може прийти в будь-яке представництво фінустанови й отримати обслуговування. Не треба нічого оформлювати додатково, приносити документи, заповняти бланки. Уся інформація про клієнта вже є в базі цього банку. І рішення про надання тієї чи іншої послуги (наприклад, кредиту) ухвалює не конкретний касир, а центральний офіс.
Так нині працюють і соціальні сервіси Запоріжжя. Міський департамент ніби центральний офіс, а його структурні підрозділи — це відділення, які просто приймають громадян та надають послуги. І щоб усе це працювало дійсно як у банку, потрібне відповідне технічне забезпечення. На допомогу прийшли міжнародні донори.
О шостій ранку вже на роботі
Цього року соціальні служби Запоріжжя отримали технічну допомогу від проєкту «Демократичне врядування у Східній Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Місту передали 168 комп’ютерів, 245 принтерів, а також необхідне програмне забезпечення. Завдяки цьому соціальні установи змогли автоматизувати більшість процесів, прискорити друкування документів, скоротити час очікування користувачів послуг. Подробиці розповіла Тетяна Круподера.
За її словами, раніше соціальні працівники були змушені користуватися комп’ютерною технікою 1990-х років випуску. Вона часто ламалася, некоректно функціонувала, а більшість завдань їй узагалі були не під силу. Наприклад, коли для надання послуги треба було перевірити відомості про людину в кількох базах, комп’ютер не міг відкрити кілька вікон одночасно. Він зависав, чим фактично блокував подальшу роботу спеціаліста. Іноді на 10 хвилин, іноді на пів дня.
І це стало великою проблемою, яку підлеглі Тетяни Володимирівни сповна відчули в перші тижні війни. Тоді потік переселенців був такий великий, що кожен відділ приймав до 400–500 осіб щодня. Управління змінювали графік роботи, забезпечували чергування. Персонал удома вночі готував необхідні документи, щоб вранці прибігти на роботу та внести в комп’ютери необхідну інформацію, поки немає напливу відвідувачів, а загальна база не так сильно висне. «Працівники, які жили неподалік від управлінь, уже о шостій були на своїх місцях (бо о п’ятій ранку закінчувалася комендантська година). Колектив мав дві додаткові ранкові години до початку офіційного робочого дня, щоб повносити в бази відомості про людей і хоч якось пришвидшити процес», — згадує пані Круподера.
Одним кліком миші
Сьогодні, коли є новітня техніка й програмне забезпечення від USAID, жодних проблем зі швидкістю надання послуг не виникає. Те, що раніше через старі комп’ютери доводилося робити пів дня, нині робиться одним кліком миші. Тетяна Володимирівна показує, як за допомогою бездротових технологій вона буквально з телефона може роздрукувати будь-який документ. «Ми можемо сфотографувати довідку людини й одразу ж роздрукувати. Мені не треба бігти в інший кабінет, нести інформацію на флешці тощо. Це дуже зручно. Ми перші в Запорізькій міський раді отримали таку техніку», — каже директорка Департаменту соціального захисту.
Це важливо, адже кожна хвилина роботи працівника соціальної установи може покращити життя містян і переселенців. Більше вільних хвилин, які зазвичай витрачаються на завантаження комп’ютерних програм, — більше людей, яким допомогли. Тобто йдеться не лише про комфорт. Наприклад, раніше треба було побігати по різних кабінетах, щоб стати на облік ВПО, отримати довідку, звернутися по матеріальну допомогу, дочекатися підтвердження. І все це займало в кращому разі днів зо десять. Нині все це робиться в одному місці за одне відвідування. А сама допомога може надійти навіть протягом тижня.
«Ми вдячні проєкту «Демократичне врядування у Східній Україні» за таку підтримку», — підсумовує Тетяна Круподера. Вона підкреслює, що місто піклується про своїх жителів. Це необхідно в наші непрості часи. Пересічні містяни та переселенці, як-от Ірина Іванівна, про яку ми згадували на початку, мають знати: є ті, кому не байдужа їхня доля. Їм обов’язково допоможуть соціальні служби. А соціальним службам допоможуть міжнародні партнери. Увесь світ із нами! Разом переможемо.
Підвищення рівня надання соціальних послуг внутрішньо переміщеним особам та мешканцям Запорізької територіальної громади стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), і проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні», що забезпечив технічну й експертну допомогу Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради.
Партнерський матеріал
