Євген Сиващенко вже вісім років працює піротехніком. Нині він очолює одну із груп Частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Запорізькій області. З початку повномасштабного вторгнення піротехніки Запорізької області знищили вже 3315 одиниць вибухонебезпечних предметів.
Редакція inform.zp.ua поспілкувалась з Євгеном стосовно гуманітарного розмінування на підконтрольній території Запорізької області та знищення вибухонебезпечних предметів не лише у нашому регіоні, але і в інших областях.
Як свого часу ви обрали професію сапера?
Поблизу мого дому знаходилася частина ДСНС. Я часто спостерігав, як працюють рятувальники. Потім пішов навчатися у цьому напрямку – мене це затягло. Я зрозумів, що мені дуже подобається допомагати людям.
До повномасштабного вторгнення найбільшою проблемою саперів були боєприпаси часів Другої світової війни. Як змінилась ситуація після 24 лютого 2022 року?
Дуже змінилася, можна сказати, повністю – на 100%. З початку повномасштабного вторгнення, піротехніки ДСНС стикнулися з новими загрозами – сучасними вибухонебезпечними предметами, різноманітними модифікаціями, дистанційним мінуванням та іншими загрозами, які потрібно ліквідовувати.
Якщо порівнювати боєприпаси Другої світової і сучасні, то наскільки велика різниця?
Вибухонебезпечні предмети хоч Другої світової, хоч сучасні – всі становлять загрозу. Однак у сучасних боєприпасів дуже багато електроніки, дуже багато нових підривників, з якими ми до цього не зустрічалися. Ми знаходимо маркування цих боєприпасів: це 20-21 рік. Жодних тактично-технічних характеристик немає до цих боєприпасів, жодних інструкцій. Ми вже на місці з ними працюємо.
Чи доводиться проходити додаткове навчання аби знешкоджувати сучасні боєприпаси?
Звичайно, таке навчання є, навчаємось ми завжди. Є інститут, який нас навчає, є центри, які надають нам інформацію і ми з них черпаємо знання.
Вам регулярно доводиться працювати над розмінуванням деокупованих територій. Розкажіть про цей напрям своєї роботи.
На деокупованих територіях своя специфіка роботи і свої труднощі. І перше, чому треба давати раду – це морально-психологічний стан. Потрібно бути підготовленим, тому що все зруйноване, люди у відчаї. З ними ми працюємо багато. Плюс, дуже багато протипіхотних та протитанкових мін, багато пасток, якими їх модифікують.
Я працював над розмінуванням Херсонської області, був у Харківській області. В принципі, на всіх деокупованих територіях. Кожна область по-різному замінована. Якщо у Харківській області більш притаманним є дистанційне мінування, до якого вдалася країна-окупант, то на Херсонщині поширенішими є протитанкові міни і ручне мінування.
Чи виникають складнощі з виявленням вибухонебезпечних предметів? Можливо є випадки, коли окупанти мінували непередбачувані об‘єкти.
Виявити міни подеколи буває складно, тому що часто їх розміщують за деревом, закидують листям, тобто – максимально їх маскують. Ще є складнощі в тому, що окупанти майже завжди ставлять міни-пастки, міни-сюрпризи, розтяжки, міни на саперів. Тобто, одну міну знищуєш, а через 100 метрів інша спрацьовує.
Наскільки вплинув на ситуацію з розмінуванням підрив Каховської ГЕС?
Вплинув тим, що багато мін зараз знесло з берега і ніхто не знає у якому вони стані: зведені чи ні, що в неї всередині. Все потрібно знищувати на місці, якщо ситуація дозволяє.
Можна сказати, що будь-який фактор погоди впливає на розмінування. Наприклад, взимку земля підмерзає і тоді міну трохи складніше знайти. Влітку – висока трава, яка заважає побачити міну. Також є багато індивідуальних сезонних факторів.
Ви також займаєтесь і знищенням елементів снарядів, які залишаються після обстрілів. В чому складність цього процесу?
Це трохи легше, ніж ходити по мінованих полях. Якщо такі снаряди прилетіли по місту, то ми їх вивозимо, дивимось на його стан, бо у кожного снаряду він свій. Не можна сказати чи є можливість його вивезти одразу. До кожного снаряду індивідуально підходимо. Вивозимо їх або знищуємо на місці. Все залежить від ряду обставин.
Був випадок: обстріляли в Запорізькому районі село касетними боєприпасами. І багато з них було на подвір‘ї, на даху. Тоді ми почекали поки пройде час самоліквідаторів і потихеньку почали їх стягувати від будинків. Звісно, нам довелось евакуювати населення, аби не наражати на ризик населення.
Найбільше сил забирає кожний касетний обстріл. Як на мене, це найбільш небезпечні боєприпаси: вони всі зведені, зрушувати їх з місця категорично заборонено. Тому ми використовуємо пристрої, якими дистанційно їх відтягуємо.
Бувають випадки, коли снаряд прилетів по будинку, але не розірвався. На цей випадок у нас є вибухотехнічний костюм, яким ми активно користуємось, виносимо ці предмети.
Яка ситуація з розмінуванням полів?
У Запорізькій області ми працюємо на оперативне реагування: люди знаходять небезпечний предмет, повідомляють за номером 101, ми приїжджаємо, вилучаємо і знищуємо. Постійно акцентуємо увагу громадян на тому, що категорично заборонено самостійно пересувати боєприпас, або піддавати його жодним механічним діям. Цим мають займатися винятково компетентні фахівці.
В областях, які деокуповані ми здійснюємо перевірки полів. У Миколаївській області, де немає постійного ризику обстрілів, де спокійно можна працювати, проходимо поля і фермера починають працювати.
З фермерами проходить якась робота, аби вони дотримувались техніки безпеки у нинішніх умовах?
Щотижня зустрічаємось з фермерами, показуємо їм макети вибухонебезпечних предметів, проводимо роз’яснювальну роботу. Фермера тут вже цілком обізнані, бо довелося дуже багато бачити.
З чим зараз можна зіткнутись на полях?
Це касетні боєприпаси, артилерійські снаряди, мінометні міни. Чим ближче до фронту і бойових дій, то стикаємося із замінованими полями, де наявні протитанкові міни, протипіхотні, дистанційне мінування. Якщо мова про деокуповану території, то там може бути все.
Чи надходила вам від західних партнерів допомога? Можливо якесь більше сучасне технічне оснащення.
Від канадських партнерів нам надійшли дуже хороші костюми саперів. Привозили нам німецькі металошукачі, також турецькі. Зараз чекаємо протимінні черевики. «Черевики-павуки» – вони так називаються. Це все нам допомагає у нашій щоденній роботі, тому дякуємо усім організаціям, які розуміють усю важливість цього напрямку подолання військової агресії на теренах України.
На вашу думку: скільки часу може зайняти розмінування деокупованих територій Запорізької області?
Десятки років. Ми не знаємо, що зараз відбувається на тимчасово окупованих територіях, що мінує ворог. Якщо в Харківській і Херсонській областях ми приблизно знаємо чого очікувати, як організовувати роботу, то з чим доведеться стикнутися у нас – поки невідомо.
Яких правил слід дотримуватись людям на деокупованих територіях, аби не натрапити на міни?
На деокупованих територіях треба виходити лише у місцевості, де є позначки, що вона розмінована, також треба остерігатись ґрунтових доріг, перехрестя на ґрунтових дорогах і високої трави. Слід заздалегідь планувати безпечний маршрут асфальтованим покриттям.
Уважно читати в ЗМІ повідомлення від органів місцевої влади про те, чи можна повертатися у той чи інший населений пункт. Особливий акцент на протимінній безпеці слід ставити серед дітей.
Потрібно знати самим і пояснювати молодому поколінню про те, що у жодному разі не слід чіпати чужі речі, особливо ті, які перебувають у невластивих для них місцях. Адже ворог навмисне мінує речі побутового вжитку: іграшки, гаманці, гаджети, аби завдати навмисної шкоди цивільним.
Загалом треба бути обережними, цінувати життя і в разі виявлення підозрілого предмету телефонувати до Служби порятунку за номером 101.
