Після підриву окупаційними російськими військами Каховської гідроелектростанції екологи та історики заговорили про відмову її відновлення. Натомість розглядається варіант відновлення відомого водосховища у Запорізькій області за часів козаччини – Великого Лугу.
Inform.zp.ua розбиралося, чому будування Каховської ГЕС було фатальною помилкою та як можна зараз все виправити.
Руйнація Каховської ГЕС – це друга катастрофа…
“…перша – це її будівництво”, сходяться на думці екологи й історики.
У 1954 році комуністична влада вирішила збудувати другу ГЕС на Дніпрі з декількох причин. Це дозволило б комуністам розширити плани щодо електрифікації, зрошення та забезпечення водою Кримського півострова. Старший науковий співробітник Інституту географії НАНУ Іван Савчук у публікації для журналу «Локальна історія» наводить чотири завдання, які прагнуло вирішити керівництво СРСР, коли ухвалювало рішення про будівництво Каховського водосховища. Три з них – це збільшення зрошуваних земель, виробництво електроенергії та гарантоване судноплавство, аж із планами будівництва каналу до Азовського моря. Четвертий чинник був суто геостратегічним – у разі нападу на СРСР підрив гребель Дніпровського каскаду створював для наступаючих з заходу військ непрохідну для техніки смугу шириною у десятки кілометрів.
Коли збудували Каховську греблю, то в 1955–58 роках відбувалося наповнення водою Каховського резервуара і на його дні опинилися сім козацьких січей:
- Томаківська Січ (існувала в 1564–1593 роках);
- Базавлуцька Січ (1593–1630);
- Микитинська Січ (1628–1652);
- Чортомлинська Січ (1652–1709);
- Кам’янська Січ (1709–1711) – затоплена частково;
- Нова (Підпільнецька) Січ (1734–1775).
Також через зведення Каховського водосховища був затоплений і Великий Луг – величезна територія в пониззі Дніпра, що становила собою річки, озера, плавні, болота, ліси. Там козаки ловили рибу і звірів. Великий Луг – трохи нижче за старою течією Дніпра, нижче від Запоріжжя, також був прихистком під час воєн. Рятував він людей і під час Голодомору-геноциду 1932–33 років, зауважують дослідники.
Знаменитий український і радянський режисер та кінодраматург Олександр Довженко став свідком створення Каховського моря. У своєму щоденнику він писав, що насильно переселені мешканці Великого Лугу говорили: «наше нове море – наше нове горе». У кіноповісті «Поема про море» Довженко писав сміливі, як на ті часи, і відверті слова: «Весь Дніпровський Низ, від Запоріжжя до Каховки, зразу став невпізнанним. Пішов під дніпровську воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Все, що батькам і дідам віками здавалося красивим від перших дитячих років, – все щезло».
Великий Луг: відновлення історії та природи
Великий Луг вважається колискою запорізького козацтва. Існувала така козацька пісня: «Ой, Січ – мати, ой, Січ – мати, а Великий Луг – батько». Стосовно цієї пісні письменник та історик Адріан Кащенко свого часу писав: «Козаки не випадково називали Великий Луг батьком, себто тим, хто давав їм життя. І справді: коли б не було Великого Лугу, то не існувало б і запорожців. Бо чи втрималася б у ХV-ХVII і навіть у ХVIII століттях на низу Дніпра невеличка християнська громада – серед численних татарських орд? А разом з тим Великий Луг був і місцем праці та заробітків запорожців».
Близько 400 квадратних кілометрів островів та берегів тоді було затоплено дніпровською водою, під нею зникли чисельні села та хутори з багатовіковою історією, вода поглинула та сховала церкви, цвинтарі та родючі землі, які в другій половині 15-го століття стали колискою запорозького козацтва.
Острів Хортиця, де розташовувалася Запорізька Січ, був «верхньою» частиною Великого Лугу і його виникнення як козацької фортеці стало можливим та доцільним саме завдяки людським та природним ресурсам Великого Лугу.
«Але знищення української історії було звичною справою для московсько-російської держави. Спочатку була фізично знищена остання Запорозька Січ у 1775 році, а потім і місця розташування майже всіх Січей. Комуністи добре розуміли, що знищивши коріння народу, з нього можна ліпити що завгодно», – писав на своїй сторінці у фейсбуці Національний заповідник «Хортиця» ще минулого року.
Великий Луг був місцем з численними протоками та затоками.
А, перш за все, це була дуже цінна екосистема, яку знищили, коли створювали Каховське водосховище. Від Дніпровських заплав фактично нічого не залишилося, лише її частина нижче Каховки. Якби не було Каховського водосховища, то така структура з заплавами існувала б від Запоріжжя до Херсона і нижче. Якщо припустимо, що Каховське водосховище не будуть відновлювати, то заплава Великого Лугу за 5-7 років зможе відновитися. Звичайно, не на всі 100%, якою вона буда до 1950 року. Перше, що там з’являться – це різні осоки та очерети. А далі будуть з’являтися чагарники з верби. Ця рослина поширюється дуже швидко насінням і вегетативно. Місцями там виростуть тополі, якщо у перші роки на цій частині не буде значних підтоплень, – розповів еколог Олександр Соколенко.
Цінність Великого Лугу ще в тому, що це не просто луки, а ще й ліс, який росте вздовж річки, що затоплюється під час весняної повені.
Відродити Великий Луг буде не просто, але цілком можливо. Місцину можна засадити вербою, тополею, осикою, дубами, які ростуть в існуючих українських заплавах. Якщо буде ухвалено рішення не відновлювати Каховське водосховище, можна спробувати відновити Великий Луг. Гадаю з часом шкідливий намул змиється, відновляться заплавні озера. Після цього можна повернути сюди верби, дуби та тополі. Звичайно, це буде коштувати чималих зусиль, але вони зможуть там прижитися. Та й по масштабах такого важливого екологічного експерименту ще не було у світі, – розмірковує Олексій Василюк, голова правління громадської організації “Українська природоохоронна група“.
Дискусія почалася
Вже зараз між екологами та енергетиками точиться дискусія з приводу, чи варто відновлювати Каховську ГЕС.
Якщо відбудовуємо, то нічого особливо і не треба робити. Ми ж не відновлюватимемо степову, лучну рослинність, знаючи, що за декілька років територію затоплять знову. Тобто нам треба спочатку мати стратегічне рішення щодо неї. І відштовхуючись від цього, рухатися далі,- зауважує Іван Мойсієнко, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету.
Ще у 2020 році ЄС прийняв програму “Повернемо природу в наш дім” і зобов’язався в наступні 10 років відновити природність 25 тис. км річок. Цей процес називається ревайлдингом.
Як людина природоцентрична, я за цю ідею. У нашому випадку це був би такий цікавий і серйозний експеримент. Якби ми змогли реалізувати його, то напевно увійшли б в історію. Але ж на цьому шляху треба вирішити багато питань, зокрема, пов’язаних з водою: як забезпечити потреби в ній жителів, промисловості, сільського господарства плюс Запорізької АЕС. Якщо ми зможемо знайти варіанти, придумати щось інноваційне, без відновлення ГЕС, то, як на мене, це треба робити. Але шукати альтернативу, скоріше за все, не захочуть. А підтримувати ідею буде хіба що жменька екологів і жменька істориків, – вважає Мойсієнко.
На його думку, у будь-якому разі можливості відновлення Великого Лугу треба досліджувати. В цьому випадку слід знати, що треба для відтворення території до її первісного стану, як це робити, скільки коштуватиме ревайлдинг, скільки часу він потребуватиме.
Шанс відновити Великий Луг не можна втрачати, зауважує професор Мойсієнко. За його прогнозами, самостійне відновлення екосистеми займе близько 50 років, але за сприяння людини цей термін можна скоротити до 10 років.
Натомість в державній гідрогенеруючій компанії “Укргідроенерго” лобіюють тему відновлення Каховської ГЕС.
Після деокупації нам доведеться будувати нову станцію, – запевняє генеральний директор Укргідроенерго Ігор Сирота.
За його словами, готуються перші проєктні рішення, щоб перегородити зруйновану греблю і забезпечити водою населення, сільське господарство і промисловість.
За оцінками української влади, на побудову нової ГЕС потрібно 5 років роботи в щоденному і цілодобовому режимі. Вартість проєкту – приблизно 1 млрд доларів.
Питання, чи відновлювати цей об’єкт, чи ні, перед владою не стоїть.
Каховська ГЕС дуже потрібна для України з погляду забезпечення електроенергією, – пояснює Олександр Харченко, директор “Центру дослідження енергетики”.
На його думку, Каховська ГЕС надзвичайно необхідна для української енергосистеми, оскільки це, по-перше, додаткові “маневрові потужності”, що дають змогу регулювати споживання в системі, по-друге, це “чиста енергетика”, тобто та, яка не несе забруднення. Без водосховища великі підприємства Дніпропетровщини не зможуть працювати навіть на 50% своєї потужності.
Ще раз хочу наголосити, весь Дніпровський каскад забезпечує левову частку населення регіону прісною водою. Через цей факт це в першу чергу потрібно. І необхідно перегороджувати і відновлювати Каховське водосховище, – сказав він в інтерв’ю “Українській правді” Ігор Сирота.
Поки у суспільстві точаться дискусії щодо майбутніх водосховищ, водойми у Національному парку “Великий Луг” стрімко міліють. Станом на 13 червня, продовжується обміління акваторії у Національному парку “Великий Луг” в Запорізькій області. Таке обміління загрожує повним зникненням водно-болотного угіддя, орнітологічному заказнику у Василівському районі “Архіпелаг Великі та Малі Кучугури”. Про це повідомили у Штабі з ліквідації наслідків підриву Каховської ГЕС.
Через підрив Каховської ГЕС, за попередніми підрахунками Міністерства захисту довкілля, на території “Великого Лугу” постраждає 156 видів птахів. А також загине 54 видів риб.
