Мы в соцсетях
INFORM.ZP.UA – это информационный портал и сайт новостей города Запорожья. Каждый день мы рассказываем главные и свежие новости политики, экономики, культуры, криминал, происшествия, спорта Запорожья и Украины. Фото и видео репортажи за сегодня. Онлайн актуальные и последние новости Запорожья и Запорожской области за день. Информация и персоны Запорожья. INFORM.ZP.UA публикует статьи запорожских журналистов, расследования и честную аналитику. Мы очень ценим наших читателей и отбираем и размещаем для них самую важную информацию о событиях города Запорожья и области.
----:--
Мы в соцсетях
Головна » События » Запорізька школярка: депутати в житті не такі, як на екрані ТБ

Запорізька школярка: депутати в житті не такі, як на екрані ТБ

Запорізька школярка: депутати в житті не такі, як на екрані ТБ

Редакція Inform.zp.ua публікує матеріал школярки із Запоріжжя, якій вдалося поставити питання спікеру Верховної Ради України. Дівчинка самостійно підійшла до Андрія Парубія на підсумковій прес-конференції в Києві. Що питають діти у політиків? – читайте в листі від школярки Анастасії Агаркової:

Я мріяла побачити, як працюють народні депутати. Згодна, дивна мрія для 11-річної школярки. Але якщо твоя мама – журналіст, а улюблені герої – ведучі новин, тоді в житті з’являється багато питань «як все влаштовано і як все працює?.

Верховна Рада – це великий будинок з блакитним куполом, де багато охорони і підземних переходів, які стали для мене справжнім відкриттям. Уявіть, заходиш в цю будівлю, а блукаючи коридорами можна вийти за кілька кварталів. Підземні переходи – це не тунелі, а просторі коридори з картинами про наших героїв.

Перед входом в Верховну Раду – багато протестуючих людей. Дуже шумно, і я починаю переживати, як в такому загальному крику працюють депутати.

Мене пропустили з групою журналістів після перевірки документів і рюкзака з речами. Далі – майже порожній хол, красиві сходи і журналісти, які чекають,  депутатів, щоб запитати щось важливе. Цікаво, але всередині практично не чути, що відбувається на вулиці. Обурені крики людей, навіть, не доносяться.

Читайте также: Президент заявил о возможной военной агрессии на Азовском море

На центральному вході під склом знаходиться історичний прапор. Саме його внесли в Верховну Раду в 1991 році, коли проголошували Незалежність України. Це написано на табличці.

Журналістка телеканалу “1+1” Дарья Щаслива 

Ми на третьому поверсі. З ложі для преси видно все, що відбувається в залі, де приймаються закони, за якими ми всі живемо. Я була впевнена, що депутати – приклад для моїх однокласників: уважні, спокійні, не ходять по залу під час виступу когось з трибуни. Насправді, виявилося все навпаки. Дисципліна відсутня. Поки одні народні депутати розповідають про важливість законів, інші розмовляють по телефону, встають, виходять ще до закінчення засідання. Напевно, тому між депутатами стільки розбіжностей: вони не слухають і не чують один одного.

Читайте также: Для укріплення азовської берегової лінії виділять нове обладнання – Парубій

У цій ситуації найважче спікеру (це головна людина у Верховній Раді): він все контролює і тримає порядок. Я думаю, слово «спікер» від англійського говорити. Тому посада свідчить, що ця людина говорить важливі речі. Андрій Парубій мені здався спочатку дуже серйозним, як і інші депутати. Тому, коли мені вдалося до нього підійти, я запитала: «Коли останній раз і з чого ви щиро сміялися?»

З донечкою ми часто регочемо. У нас є кумедні історії. Звичайно, що це відбувається вдома, коли я з родиною. Останій раз це було вчора. Моя сім’я приїхала до мене. Донечка включила комедійний фільм і ми разом дивилися і спільно реготали. Це буває часто, думаю, як і у більшості політиків, – розповів політик.

Під час спілкування Андрій Парубій виявився дуже відкритим та щирим. Цікаво, але він досі не втратив жагу до навчання і готовий розвиватися далі. Виявляється, він частково володіє англійською мовою і зараз проходить курс вдосконалення знань. Дуже любить французьку, тому сучасній молоді Андрій Парубій порадив крім англійської та німецької вивчати французьку мову».