Медична реформа – ще не розпочалася, а вже наводить страх і сумніви щодо якісної її реалізації
Україна обрала шлях у напрямку євроінтеграції, а для цього мусимо переглянути та переформатувати практично усі сфери нашого життя. На сьогодні однією з найбільш успішних реформ можна вважати – реформу децентралізації. Це дійсно те, що так би мовити, можна пощупати. Перші результати уже є і вони втішні. Стосовно інших нововведень, поки мовчимо, бо аналізувати надто рано.
Попереду ще багато роботи над удосконаленням держави. На часі – медична реформа, поки вона тільки на етапі старту, а суспільство уже на сторожі. Експерти називають її однією з найскладніших і це виправдано. Медична реформа стосуватиметься кожного, бо від її успішної реалізації напряму залежить здоров’я кожної людини. Тож сьогодні ми заглибимося у деякі нюанси змін медичної сфери разом із головою комісії міської ради з охорони здоров’я та головним лікарем клініки VITACENTER Андрієм Маляренком.
Чи є сьогодні відчуття того, що найближчим часом стартує медична реформа? Говоримо про практичні дії.
На разі ми ознайомлені лише з її стратегією, практичних кроків поки не зроблено. Активно отримуємо інформацію про суть реформи, але щоб розпочати її мусять бути прийняті відповідні закони. Один з них був прийнятий у першому читанні, наступних поки чекаємо. Медична реформа передбачає кілька етапів, які, за прогнозом повинні тривати з 2017 по 2020 роки. Раніше заявляли про старт, який розпочнеться з первинного рівня медицини, а це сімейні лікарі, педіатри, дільничі, – 1 липня 2017 року. Оскільки не закінчені усі підготовчі моменти, строки перенесли на 1 січня 2018 року.
Ви очолюєте приватну клініку, чи можете зробити прогнози, яка користь може бути від реформи саме для приватних клінік?
Однозначно можу стверджувати, якщо медична реформа буде реалізована повністю – це точно піде на користь державі. Стан медицини, який є зараз не влаштовує нікого, окрім, звісно деяких людей. (усміхається). За 25 років незалежності країни нічого у цій сфері не зроблено, це совкова модель, яка сучасній Україні не підходить. Офіційно – медицина безкоштовна, але фактично, люди оплачують все з власної кишені. Так не повинно бути, однозначно – реформувати треба!
Стосовно приватних клінік – не можу спрогнозувати, бо немає кінцевого вигляду і розуміння. Важливим є – як буде проходити реформа на вторинному рівні, чи буде створена так звана “Національна служба здоров’я”. В ідеалі вона повинна контролювати та оплачувати медичні послуги: приватним, державним чи комунальним медичним закладам за надані послуги. Орієнтація буде на вибір пацієнта. Тут виникає найважливіше питання, за якими розцінками здійснюватиметься оплата? Якщо вони будуть мінімальними і цього не буде достатньо, щоб покрити витрати приватних клінік, тоді це ніяк не вплине. Витрати приватних медичних закладів значно вищі, ніж в і комунальних чи державних. Скажімо, якщо “Національна служба здоров’я” оплачуватиме за прийом пацієнта 100 грн, а приватна клініка мінімально може дозволити собі прийняти за 150 гривень, то це буде збитково. Якщо у пацієнта буде змога докласти свої кошти, наприклад 50 гривень і вибрати лікаря на власний розсуд, перевага може бути.
В умовах нової української медицини лікарі мають стати конкурентами і постійно доводити свою професійність? Чи достатньо в Україні кваліфікованих фахівців?
Коли говорити саме про лікарів, то у них не було конкуренції протягом останніх десятків років. Якщо людина стала керівником відділення, то прийнято вважати, що це найкращий спеціаліст. Часто – це далеко не так. У даному випадку реформа повинна допомогти, вона створить здорову конкуренцію. Лікувати будуть не так, як хочуть, навіть якщо мова йде про дуже хорошого лікаря, а згідно протоколів – європейських та американських. Вони засновані до доказовій медицині, якщо ти відійшов від загальноприйнятої схеми – мотивуй, чому ти так вирішив!
Хороших кадрів усюди не вистачає, цей брак буде посилюватися. Європейські країни створили і продовжують пропонувати більш ніж прийнятні умови для українських медиків. Очевидно брак кадрів існує і там. Особливо це відчутно в країнах східної Європи – Польща, Угорщина, Чехія. Їхні спеціалісти знаходять кращі пропозиції в Німеччині, Великобританії, Швейцарії. Якщо враховувати можливість кар’єрного зростання, постійного розвитку і підвищення кваліфікації, а також рівень заробітних плат, то наші лікарі звісно залюбки переїдуть працювати в іншу країну. Тим паче, українських лікарів достатньо високо оцінюють в Європі.
Зовсім інше питання менеджерів, директорів медичних закладів, тут взагалі глобальна проблема. Таких кадрів зовсім мало. Коли клініки стикнуться з тим, як зробити енергоефективними об’єкти, побудувати, відлагодити, обладнати, їм потрібно буде заробляти гроші, а це завдання менеджера. У цій ситуації доведеться думати, куди витрачати гроші і яким чином досягнути ефекту “ціна – якость”.
Як вирішувати проблему браку якісних кадрів, на рівні ВНЗ, чи клініки повинні дбати про підвищення кваліфікації своїх спеціалістів?
Починати треба з детального відбору при вступі до медичних університетів. Далі – якісна теоретична база і паралельно практика. Вже з першого курсу потрібно давати студентам можливість “поставити руки”. В Україні бракує симуляторів, вони дуже недешеві, але все ж багато переваг надають. Набагато краще, щоб майбутні лікарі вчилися на симуляторах, а не на реальних пацієнтах. Спеціально обладнані кабінети мусять бути у кожного медичного навчального закладу. Також, треба дати можливість кращим студентам, у першу чергу, обрати собі місце для роботи. Не у вільне плавання, чи хто де які краї знайшов і зміг протиснутися, а кращим – краще. В нас багато хороших спеціалістів залишається десь у низах, бо не мають ресурсів самостійно заслужити більш вигідну пропозицію.
Чи пропонують зараз тренінги, чи іншого роду навчання для розуміння медичної реформи? Можливо Європа пропонує якісь практичні приклади?
Наскільки мені відомо – ні. Реформа медицини дуже індивідуальна, у кожній країні проходить за своїм сценарієм. Не можна сказати – давайте зробимо все, як в Англії чи Польщі, чи іншій країні, тому що у всіх різні стартові умови. Наприклад у Грузії, – там реформа пройшла, робили її з допомогою західних партнерів, У них медицина була зруйнована повністю, коли починали будувати,робили це з нуля. У нашому випадку ситуація дещо інша. Якщо повівнювати з іншими, то в Україні медицина сильна, у нас багато клінік та хороших спеціалістів, інша проблема – їх не достатня кількість.
Медицина у Запоріжжі має якісь відмінні особливості чи переваги?
Я б сказав так, усі обласні центри України перебувають в одних умовах, а тому приблизно на одному рівні знаходяться. У нас два медичних університети, це значить що кадри готують тут і за умов хороших пропозицій ми перші маємо нагоду їх тут залишити. Я б відмітив наших хірургів, хороших у Запоріжжі дуже багато. Це теж пов’язано з навчальними закладами, які тут сконцентровані.
Чи можете сказати, що чекаєте на практичну реалізацію медичної реформи?
Так, абсолютно. Я щиро вболіваю і робитиму усе від себе залежне, щоб вона була реалізована повністю та найбільш якісно. Якщо ми не справимося, наслідки можуть бути фатальними.
