Що відбувається з містом після 27 лютого 2022 року? Як змінилися ціни, послуги, робота, транспорт і саме відчуття простору? Чим живе місто, в якому поменшало голосів, але з’явилися нові обличчя?
Бердянськ – місто на півдні України, яке з лютого 2022 року перебуває під тимчасовою окупацією. Зміни в інфраструктурі, сфері послуг, логістиці та транспорті стали частиною нової «реальності» для мешканців. Міський транспорт – одна з найважливіших складових щоденного життя, що зазнала помітних трансформацій.
Як працювало раніше
До 2022 року міський транспорт у Бердянську складався переважно з маршрутних таксі (так званих “маршруток”) та автобусів малої і середньої місткості. За інформацією платформи EasyWay, більшість маршрутів здійснювали приватні перевізники (ФОПи), а декілька (зокрема маршрути № 17 та 17/15) – перебували у підпорядкуванні Бердянської транспортної компанії.
Маршрути охоплювали всі райони міста, забезпечуючи сполучення між житловими масивами, центром та промисловими зонами. У місті діяла чітка система номерів маршрутів, а також затверджені зупинки. Вартість проїзду була – 8 гривень у межах міста; маршрути за межі Бердянська до навколишніх сіл коштували 11-14 гривень. Розклад руху було легко знайти на сайті міської ради, зупинках або безпосередньо в транспорті. У години пік транспорт ходив доволі регулярно – інтервали становили 5-10 хвилин. У літній сезон, з огляду на наплив туристів, кількість рейсів могла збільшуватись. Місцеві мешканці звикли до чіткості та зручності пересування.
Початок окупації та перші труднощі
Після окупації міста система громадського транспорту почала змінюватися. З 27 лютого по 3 березня 2022 року громадський транспорт не працював з метою збереження палива для аварійних та екстрених служб. Згодом роботу громадського транспорта поступово відновлювали, але люди все частіше скаржилися на те, що добиратися, наприклад, на роботу ставало дедалі складніше. На перших етапах виникали значні труднощі з постачанням пального, запчастин та загальним технічним обслуговуванням через розрив української логістики та відсутність налагоджених російських механізмів. Поступово на місце українських перевізників почали приходити вже російські. Наразі перевезення здійснюють переважно приватні перевізники, інформація про яких обмежена або взагалі відсутня у відкритому доступі.
Нові автобуси та зміна стандартів
8 березня 2024 року в Бердянську почали курсувати 15 нових автобусів. Вони замінили частину старих транспортних засобів, зокрема на маршрутах №4, 4/3 та 9 і викликали активні дискусії серед містян. За інформацією місцевих телеграм-каналів, автобуси оснащені валідаторами, кондиціонерами, камерами відеоспостереження, пандусами, місцями для людей з інвалідністю та літніх пасажирів.
Окрім нових автобусів, у місті продовжують курсувати й старі транспортні засоби – здебільшого це маршрутки та автобуси, які експлуатувалися ще до широкомасштабного вторгнення. Найпоширеніші моделі – “Рута”, “Богдан” і “ПАЗ”. Вартість проїзду єдина для всіх типів транспорту, незалежно від їхнього технічного стану чи новизни. Добратися до віддалених районів міста, наприклад, до Бердянської коси, можна, але автобуси курсують з великими інтервалами. Наприклад, маршрут №15, який прямує безпосередньо на Косу, ходить 5 разів на день, а маршрут №17/15, що має трохи змінений маршрут, але також прямує до Коси, – 7 разів на день. На фото з місцевого чату є примітка, що у вихідні дні курсує лише маршрут №17/15.
Відгуки на нововведення розділилися. Частина опитаних мешканців вважає зміни позитивними: “Сучасний комфорт давно був потрібен”, – зазначає один із жителів. Водночас інші не приховували розчарування: “Проходи надто вузькі. Щоб оплатити проїзд доводиться товктися в черзі”, – зазначає мешканка Бердянська. “Сидіння незручні, а посадка салону якась дивна”, – додає інший респондент. Також почалося поступове впровадження безготівкової оплати – терміналів для банківських карт.
Вартість проїзду в середньому становить 25 рублів (12 грн за курсом валют НБУ на початок червня). Пільгові категорії: діти до 11 років, учасники Великої Вітчизняної війни та особи з інвалідністю (за наявності відповідного посвідчення) мають право на безкоштовний проїзд. У листопаді 2022 року було відомо про скасування пільгового проїзду для осіб з інвалідністю III групи. Як пояснили у “транспортному відділі” окупаційної адміністрації, це пов’язано зі “складною економічною ситуацією” та “перехідним періодом”. Було заявлено, що у місті немає муніципального транспорту – усі перевезення здійснюють приватні перевізники. Лише після “стабілізації економіки” обіцяють переглянути перелік пільг і, можливо, відновити компенсації для перевізників згідно із законодавством РФ. Пенсіонери, маючи посвідчення, оплачують частково – 15 рублів (7 грн).
Пропаганда на колесах
Нові автобуси привертають увагу ще й зовнішнім виглядом. Їх активно оформлюють зображеннями – переважно рекламного або соціального характеру. Це може бути реклама російських банків або тематичні «оформлення» до свят. Наприклад, напередодні 9 травня більшість автобусів отримали патріотично-пропагандистське оформлення з відповідною символікою.
Такі візуальні елементи стали частиною «м’якої» пропаганди, яку поступово інтегрують у повсякденне життя містян. Це створює психологічний тиск, особливо на тих, хто не сприймає окупаційну владу.
Маршрути, графік та доступність
Основні напрямки руху автобусів були збережені. Транспорт курсує з 6:00 до 19:00. У літній період роботу можуть продовжити до 21:00. Після цього часу єдиною альтернативою залишаються таксі.
У місцевих чатах щодня з’являються десятки оголошень про послуги таксі – як для поїздок містом, так і для міжміських перевезень. Здебільшого це приватні перевізники, які працюють “на себе”, приймають замовлення через месенджери або телефонні дзвінки та встановлюють ціни на власний розсуд.
Серед офіційних сервісів вдалося знайти одну зі служб таксі “Такси 24 Бердянск”. В мобільному додатку служби вказано, що вартість “подачі” автомобіля становить 180 рублів (89 грн), а за кожен кілометр – +20 рублів (10 грн). Водночас у відгуках до застосунку часто згадують про невідповідність тарифів у додатку з реальними розрахунками після поїздки – водії можуть озвучувати іншу суму вже після завершення маршруту.
Інформація про розклад руху стало важче знайти. Соцмережі стали одним з головних джерел інформації про роботу транспорту. У місцевих Telegram- та Viber-спільнотах мешканці регулярно публікують фото розкладів, ставлять запитання. Такий формат є зручним, але не завжди надійним: наприклад, розклади можуть змінюватися без попереджень.
Вартість пального у місті напряму впливає як на громадський транспорт, так і на приватні перевезення. Однією з найпоширеніших мереж АЗС у Бердянську є “ТЭС”. Станом на червень 2025 року орієнтовні ціни на пальне виглядають так:
- бензин звичайний (95-й) – 67-70 руб/л (33-35 грн);
- дизель – 71-74 руб/л (35-36 грн);
- газ (пропан) – 37 руб/л (18 грн).
Міський транспорт Бердянська після початку окупації зазнав помітних змін: від зміни перевізників і підвищення вартості проїзду до впровадження нових автобусів із сучасним обладнанням. Частина змін має практичний характер, зокрема оновлення техніки та збереження основних маршрутів. Водночас складніша доступність розкладів, скорочення годин курсування та зміни у візуальному оформленні транспорту свідчать про загальне переорієнтування міських сервісів відповідно до нових адміністративних умов. Транспорт залишається важливою частиною міської інфраструктури, яка продовжує функціонувати, але вже в іншій політичній та інформаційній площині.