Енергетична реформа на Запоріжжі та пошук нових джерел енергії

Де запоріжці шукають альтернативні джерела енергії  та як реалізовується енергетична реформа на Запоріжжі

Однією з дуже важливих умов розвитку України є пошук та розвиток альтернативних джерел енергії. Через зношеність комунікацій та застарілість житлового фонду, країна споживає надто багато ресурсів. Що негативно відбивається на навколишньому середовищі, а також на гаманцях  громадян. Не раціонально, через цю проблему, також використовують державні та місцеві бюджети. Для Запоріжжя пошук альтернативних джерел енергії є над важливим, адже екологічна ситуація тут  чи не найгірша в Україні, а тому де можливо

Так довго тривати не могло, а тому європейські сусіди звернули нашу увагу на те, що проблему потрібно вирішувати, стати більш економними та раціональними.

В рамках Угоди з Європейським Союзом перед Україною ставлять завдання – зменшити апетити і провести так звану енергетичну реформу. В країні за цей процес взялися активно, особливо інвестори та ті підприємства, які надають послуги по підвищенні енергоефективності та пошуку альтернативних джерел енергії.

При пошуку нових джерел, перше і найбільш логічне, що приходить на думку – використати можливості сонця та вітеру, адже це надпотужні джерела енергії. І, що важливо, вони не лише невичерпні, а й екологічно чисті. Переваги використання сонячної та вітряної енергетики давно оцінили у світі.

Наприклад, в Німеччині вартість сонячної енергії досягла вже 7 центів за кіловат-час, в інших країнах, де більше сонячних днів – навіть менше 5 центів. Данія виробляє майже 40 % від усієї енергії на вітряних установках. За статистикою, одна вітряна турбіна покриває потреби 2000 німецьких домашніх господарств.

Країни-члени ЄС зобов’язались збільшити частину енергії з відновлювальних джерел до 30%, деякі поставили за мету – аж 50%. Підписавши Угоду про Асоціацію взяла на себе відповідальність і Україна. Йдеться про Директиву №2009/28/ЄС про заохочування використання енергії виробленої з відновлювальних джерел. Згідно з цим документом, наша країна зобов’язалась до 2020 року досягти рівня 11% «зеленої» енергії. В Україні вже діє відповідний Національний план. Ми поки не можемо конкурувати з Чехією за обсягом сонячної генерації, однак, урядова підтримка і дія стимулюючого тарифу відкривають широкі можливості. Як ними користуються в Запорізькій області і чи можна говорити про конкретні кроки в розвитку відновлюваних джерел енергії? Ці питання ми адресуємо експерту Олександру Репкіну – керівнику сонячної станції в нашій запорізькій області.

– Справді. Чинне законодавство приведено у відповідність до цієї Директиви, створено відповідні умови, згідно до яких почала розвиватися відновлювальна енергетика. Якщо зараз говорити про всі встановлені в Україні потужності, то ми досягли рівня аж 1,35% від необхідних 11%. Нажаль, цифра дуже мала. Зараз прийшли висновку, що можливо до відновлювальних джерел енергії віднести і велику гідроенергетику, яка в Україні дуже гарно розвинута. Якщо ми підсумуємо всі об’єкти, збудовані на річці Дніпро, то виходимо десь на 5%. Зрештою не вистачає 6. Мій прогноз: нажаль, до 2020 року виконати цей план буде не можливо.

Що заважає? Європейські країні показують вражаючі результати щодо використання відновлювальної енергії. В деяких країнах вони вже виробляють до 30%. Наразі все більше країн світу ставлять собі за мету перехід на 50 і більше відсотків використання відновлюваних джерел енергії в енергетичному секторі. А Україна?!

– Я більше скажу. В Німеччині є певні періоди, коли вся електроенергія, яка використовується, виробляється лише тільки відновлювальними джерелами. В Україні заважає низка факторів. Я, як інвестор, прийшов в цю галузь в 2011 році. Отримав певні гарантії, які були закріплені в законі. Що тариф діє протягом 20-ти років, що є певна градація тарифу, відповідно до часу, коли ти збудував власні потужності. І що держава гарантує: весь обсяг електроенергії, який вироблено на станціях з  відновлювальних джерелах енергії, буде придбано і сплачено за цю енергію. Що ми бачимо зараз?

Нажаль, ми можемо констатувати той факт, що національних регулятор – НКРЄ, той орган, який встановлює зелений тариф і дає ліцензію на право впровадження господарською діяльністю з виробництва енергії, – він паралізований. Вже більше 2 місяців 136 мегават встановлених і введених в експлуатацію не можуть  згенерувати і отримати гроші за жоден кіловат електричної енергії тому, що не затверджені тарифи. Це перший чинник. Власне це політика держави стосовно інвестиційного клімату.

Треба передбачати стале функціонування державної інституцій і органів, які регулюють цю галузь. Для того, щоб не було таких фактів, що введені в експлуатацію об’єкти, збудовані за кошти ЄБРР, за кошти канадських та датських, зрештою українських інвесторів, які пройшли низку катувань під час отримання кредитів в українських банках (цей процес іноді займає півроку) – всі вони заручники ситуації, коли державний орган припинив власне повноваження.

Приклад, коли реформи, на жаль, не відбуваються в повному обсязі. По-друге, постійна увага до галузі відновлювальної енергетики, як такої, що не потребує ані зусиль, ані людського ресурсу. Коли у нас запускається станція всі одразу задають питання щодо собівартості. В класичному розумінні собівартість – це фізичний процес. Є витрати на підтримку виробництва і суб’єктивний фактор (людський). На території будь-якого джерела відновлювальної  енергії він дуже малий. Одразу всі, навіть, законотворці кажуть: так вони отримають гроші ні за що, давайте знизимо їм тариф. І такі розмови постійні. Це погіршує інвестиційний клімат. Зараз тільки найхоробріші відважуються будувати в Україні.

Багато розмов, що кіловат енергії, отриманої вітряком або сонячними батареями в Україні дорожчий за вироблену на атомній станції. Чи це так?

– Так, є певний стимулюючий тариф для того, щоб ця галузь розвивалась. Всі атомні станції збудовані в Україні за часів Союзу. Інвестиційної складової, як такої, немає. Наведу приклад. Скільки території України втрачено після чорнобильської катастрофи?! Тільки зона відчуження 30 кілометрів. Якщо порахувати вартість цієї землі, виходить більше півтрільйона. Хіба ми зараз не платимо за ті наслідки, які переживаємо через використання, так званого, мирного атому?! Ми і зараз витрачаємо кошти на проекти, щоб це екологічне лихо пережити, приборкати.

Що каже європейський досвід?

– Минулого року я був на конференції Bloomberg стосовно шляхів розвитку енергетичного світового співтовариства. На заході були присутні представник провідних банківських установ. Всі вони одноголосно прийняли рішення закрити програми фінансування атомної енергетики і традиційної теплової. Що стосується вартості кіловату в Європі. Він значно нижчий, тому що вони стали на цей шлях значно раніше. В Європі завдяки сталій системі державних органів є державна підтримка. Відсоткова ставка по кредитам більш приваблива, вона значно менша, термін – значно довший. Це дозволяє тобі автоматично знизити ціни на будь-які товари, в тому числі це стосується кіловата зеленої електроенергії.

Кілька років тому Ви ризикнули інвестувати в новий для України напрям – сонячні станції. Сьогодні Ви один з провідних фахівців у сфері альтернативних джерел енергії. Ви як гравець цього ринку могли б оцінити прозорість, конкурентноспроможність? Як відомо, Угодою про асоціацію між Україною та ЄС передбачено всебічне співробітництво у сфері енергетики з метою створення конкурентоспроможного, прозорого та недискримінаційного ринку електричної енергії.

– На даному етапі, справді, багато зроблено, щоб забезпечити саме прозорість процесу. Але все одно державні інституції, які задіяні в цьому процесі, не хочуть відпускати з рук контроль. На один крок, який робить процес прозорим, ми робимо два кроки, які завуальовано примушують тебе заходити двічі в один і той самий кабінет. Я маю на увазі, що зараз відбувається реформа енергоринку в цілому. Деякі країни пішли по шляху балансування, тому що відновлювальні джерела енергії не можуть бути постійними. Є, так звані, «небаланси». Це коли ти маєш виробляти електроенергію, але не має вітру, чи не має сонця, і ти її не виробляєш. Н

изка країн Європи почала накладати за це фінансові штрафні санкції. Більшість держав ЄС – ні. Але Україна, нажаль, бере приклад не з тих, хто стимулює розвиток альтернативних джерел енергії.  Якщо у нас було б 30%, то можна було б накладати штрафні санкції. Ринок був би насичений. А коли у нас 1,3%… накладати санкції на компанії за те, що немає генерація (за відсутність сонця або вітру) – це в рази зменшувати інвестиційну привабливість.

Цей ринок цікавий більше українському бізнесу чи європейські інвестори теж готові вкладати кошти в розвиток відновлювальних джерел енергії?

Нажаль, європейські інвестори, спостерігаючи існуючи приклади ставлення держави до цієї сфери, будуть помірковано ставитись до проектів в Україні. А зараз можна спостерігати дуже велику експансію китайських компаній. Два місяці тому один із проектів на 500 мегават  вітру було продано саме китайській компанії. Для мене це дуже тривожний фактор. Ми можемо отримати всю відновлювальну енергетику китайську, і жоден український бізнесмен просто не зможе зайти в цю галузь. 

Чи рівнялись Ви  на когось в будівництві сонячної станції?

– Перші об’єкти реалізовані з японською компанією «Sharp ». Не дешевий сегмент, але вибір обумовлений світовим досвідом. В космосі всі літальні апарати працюють на сонячних батареях цієї фірми. Девіз компанії «Бездоганна якість». Ми це підтвержуємо. Все обладнання, яке було поставлено, працює надзвичайно якісно. Ми їздили до штаб квартири «Sharp» в Токіо. Мотивації додали побачені проекти, які компанія реалізувала у власній країні. Це дуже надихає.

Якісь власні розробки втілюєте в життя?

Ми створили конструкторське бюро. Розробки стосуються металевих конструкцій, які тримають сонячні модулі. Над ними працювали інженерні фахівці, так звана, стара гвардія в Україні, які будували космічні кораблі і літаки, яким зараз в Україні немає рівних. Отримано патент на сонячний трекер. Ми зареєстрували його в 47 країнах. Я був з ним на всіх світових передових виставках, присвячених відновлювальним джерелам енергії. Розробка отримала високу оцінку. Використання сама цієї технологія, навіть, по нашому законодавству, додає тобі додаткові відсотки до зеленого тарифу.

Наскільки будівництво сонячної станції вигідно громаді, де вона створена?

Все залежить від керівництва об’єктів джерел сонячної енергії. Ми не стали переносити офіс в Київ, де вирішуються всі питання. Ми відкинули такий варіант. Наша компанія зареєстрована за місцем розміщення виробничих потужностей у Токмакському районі. Всі податки з заробітної плати поповнюють казну Токмака, ми створили 68 робочих місць. Ми не платимо заробітних плат в конвертах. Звісно, сплачуємо податок на прибуток. Це додаткові кошти в бюджет саме громади. Найголовніше – сплата за оренду землі в межах міста (100 гектарів). Ми підраховували тільки наша компанія сплачує до 20% місцевого бюджету.

Сонячні міні-станції стають популярними серед українців. Наскільки вигідно встановлювати сонячні батареї на приватних будинках? Як швидко вони окупляться?

– Як що ми говоримо про приватних осіб, хочу зауважити: це досить серйозне досягнення. Я до нього маю відношення. Коли працювала робоча група над змінами до законодавства, а саме закону про електроенергетику, в ньому була норма щодо приватних осіб. Але ж була так прописала, що не одна приватна особа не могла реалізувати встановлення батарей. Ми лібералізували цю норму, зменшили кількість дозвільних документів. Навіть, ця діяльність здійснюється без ліцензії до 30 кіловат.

При середній потребі 10 кіловат на будинок, є можливість 20 згенерованих кіловат продати на ринок по зеленому тарифу. Для того, щоб заохотили саме фізичних осіб, зелений тариф для них вищий ніж для юридичних. Стимулюється і енергозберігаючі технології. Кожен не використаний кіловат ти можеш продати. Це сильно мотивую приватних осіб, у кого на дахах вже встановлені станції. Спостерігаємо збільшення кількості тих, хто приватно встановлює сонячні батареї. Я знаю про 11 завершених проектів в Запоріжжі цього року. Західна Україна дуже сильно просунулась. Можу експертно сказати, більше тисячі будинків оформили зелений тариф і отримують кошти за електроенергію, яку вони передають в мережу.

Розвиток відновлювальної енергетики з урахуванням принципів енергетичної доцільності та охорони довкілля визнано першечерговим завданням для просування економічного зростання. Цього року уряд схвалив Енергетичну стратегію України до 2035 року. Це безпека. Цим документом теж передбачені оті 11% відновлювальної енергії, які ми повинні досягнути. Ваш особистий прогноз: 11 відсотків, в якому році ми реально можемо вийти на цю цифру?

– За нинішніх умов буде дивом, якщо щороку ми зможемо додавати по 1%. Зможемо трохи зхитрувати і додати нашу гідроенергетику до переліку об’єктів відновлювальних джерел енергії, тоді треба 5-7 років, щоб ми наблизились до 11 %.

Наталія Агаркова

 


Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: