51-річний Владислав Маховський із 2014 року займається волонтерством — вивозить людей із небезпечних зон. Зокрема, з Донецької та Луганської областей, а після початку повномасштабного вторгнення — і з Запорізької. За цей час він евакуював сотні людей, пережив полон і постійно наражається на небезпеку через свою діяльність.
Журналістка Inform.zp.ua поспілкувалася з Владиславом про те, як нині відбувається евакуація в Комишуваській громаді, як часто люди звертаються по допомогу та яким транспортом вивозять мешканців із небезпечних територій.
«Розумію, що кожна поїздка може бути останньою»: як Влад Маховський почав займатися волонтерством
Владислав Маховський — підприємець у сфері побутових послуг. У 2000-х роках він був прихожанином баптистської церкви, а у 2018 році став пастором.
Після тимчасової окупації півострова Крим і частини Луганської та Донецької областей у 2014 році до нього почали звертатися з проханням про евакуацію людей, адже у чоловіка був власний мікроавтобус. Владислав без вагань погодився допомагати. Так він і став волонтером — без спеціальних інструктажів чи підготовки:
«Я евакуював багато людей з Авдіївки, Красногорівки, Мар’їнки та інших населених пунктів Донецької та Луганської областей, які були поблизу лінії бойового зіткнення, але залишалися на підконтрольній Україні території».
У серпні 2014 року під час однієї з таких поїздок Владислава затримали донські козаки. Його звинуватили в нібито перевезенні українських «диверсантів», хоча, за словами чоловіка, він евакуював лише мирних жителів Донецької та Луганської областей.
«Мене тримали шість днів у полоні, катували. Згодом таки звільнили», — розповідає Владислав Маховський.
Після полону він не припинив волонтерську діяльність і продовжив евакуйовувати людей. Крім того, у 2016–2017 роках допомагав мешканцям Донеччини та Луганщини будівельними матеріалами — ними відновлювали дахи, вікна та стіни, пошкоджені обстрілами.
«У мене ніколи не виникало думки залишити волонтерство. Я давно підготував себе до того, що може статися все що завгодно: не полон, то обстріли. Розумію, що кожна поїздка може бути останньою. Віра в Бога допомагає мені проходити всі труднощі», — ділиться волонтер.
Після початку повномасштабного вторгнення Владислав продовжив допомагати людям. Він вивозить мешканців прифронтових населених пунктів на старому броньованому мікроавтобусі, який раніше використовували інкасатори. Транспорт додатково оснащений засобами радіоелектронної боротьби для підвищення безпеки.
«Обстріли можуть забрати життя»: про евакуацію з Комишувахи на старому броньованому авто
До 2024 року Владислав Маховський продовжував евакуйовувати людей із Донецької області, а згодом до його маршрутів додалися й населені пункти Запорізької області.
6 лютого 2024 року він потрапив під атаку російських дронів.
«Я відкрив двері авто й одразу помітив дрон — він завис просто над машиною. Почав показувати, що я волонтер: на мені були сині бронежилет і каска, автомобіль мав відповідні позначки. Схоже, він вичікував, поки я вийду, і тоді спрямувався прямо на мене. Але не зовсім влучив — вибух стався за кілька метрів», — згадує чоловік.
Вже 17 лютого того ж року, за наказом головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, українські військові вийшли з Авдіївки. Після цього Владислав припинив евакуацію з цього напрямку.
Наразі він зосередився на вивезенні людей із прифронтових населених пунктів Запорізької області, зокрема Гуляйпільського, Оріхівського та Запорізького районів, зокрема — Комишувахи.
До Владислава звертаються люди різної вікової категорії, але здебільшого – все ж старшого віку. Тобто ті, у кого немає можливості самостійно виїхати.
«Це напрямки Преображенка, Таврійське, Комишуваха — саме звідти зараз найчастіше звертаються по евакуацію. Причина очевидна: постійні обстріли, прильоти КАБів, руйнування житла, тому люди змушені виїжджати.
Звертаються різні люди, але переважно це літні, люди з інвалідністю, які не можуть самостійно виїхати й потребують допомоги. Саме таких ми найчастіше і евакуйовуємо», — розповідає волонтер.
Владислав наголошує, що люди до останнього тримаються за свої домівки. Зазвичай вони наважуються на евакуацію лише тоді, коли рідне селище вже частково зруйноване, а обстріли не припиняються ні вдень, ні вночі.
«Я добре розумію, що починати все з нуля — надзвичайно складно. Ми всі дорослі люди, і залишитися без житла, нажитого майна, з мінімальними коштами — це дуже страшно, особливо для пенсіонерів, про яких нікому подбати. Але передусім варто пам’ятати: обстріли можуть забрати життя», — говорить Владислав Маховський.
За словами Маховського, до нього почали звертатися мешканці Комишуваської громади останні два-три місяці, коли обстріли значно посилилися.
«У Комишуваській громаді, як я вже казав, ситуація залишається напруженою через бойові дії. Є постійна загроза обстрілів, і щоразу, коли приїжджаєш, бачиш нові зруйновані будинки, наслідки прильотів КАБів — подекуди знищені цілі вулиці. Активність бойових дій висока, попри те, що просування російських військ на цьому напрямку немає. Наразі найбільшу загрозу становлять КАБи та FPV-дрони», — уточнює волонтер.
Маховський додає, що трапляються й випадки, коли людина виїжджає, а згодом знову просить про евакуацію — фактично користується безкоштовним броньованим трансфером, щоб доглянути за майном чи обробити город.
«Я намагаюся нікому не відмовляти. Втім, краще, щоб таких випадків було якомога менше. Зараз дуже складно з логістикою: дороги розбиті, росіяни навмисно б’ють по мостах, щоб ускладнити пересування. У тій же Комишувасі пошкодили міст. Дістатися ще можна — через річку, де зроблений насип, але з кожним разом це стає дедалі важче. І через постійні обстріли, і через проблеми з логістикою», — зазначає Владислав.
Були випадки, коли чоловіки не хотіли евакуюватися через побоювання, що представники ТЦК можуть прийти з перевіркою та вручити повістку. Однак Маховський запевняє: підстав для страху немає.
«Я був свідком лише одного такого випадку, але тоді все вдалося врегулювати. Голова Гуляйпільської громади особисто розбирався. Це питання вирішували на столичному рівні. Наразі є вимога, щоб представники ТЦК не перевіряли чоловіків ані під час евакуації, ані в транзитному центрі. Тобто це все узгоджено на всіх рівнях, людям нічого боятися».
Евакуйованих одразу доставляють до транзитного хабу, який відкрили наприкінці листопада 2025 року. Тут жителі регіону можуть отримати соціальну, юридичну, психологічну та фінансову підтримку, медичну допомогу, оформити довідки та знайти тимчасовий прихисток.
«Я раджу людям заздалегідь планувати евакуацію і серйозно над цим замислюватися, адже ситуація там поки що не покращується. Чим раніше ухвалити рішення, тим більше шансів зберегти свої речі. Поки ще є можливість заїхати великим транспортом — забрати меблі, техніку, необхідні речі.
Але бувають випадки, коли дістатися можна вже лише невеликими броньованими автівками — і тоді люди можуть взяти із собою лише кілька сумок. Ті, хто чекає до останнього, часто втрачають можливість вивезти більшість свого майна», — завершує він.
Авторка: Оксана Щербина
Читайте також:
- «На відстані 20 кілометрів»: чому зросли обстріли Комишувахи та яку загрозу це несе Запоріжжю
- «Ми будемо без хліба»: як обстріли нищать фермерство на Запоріжжі
- Евакуація в Комишувасі 2026: скільки людей виїхало та чи фіксують мародерство
📢 Inform.zp.ua працює, щоб ви знали правду. Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя, окуповані території та життя в регіоні. Якщо наша робота важлива для вас, підтримайте редакцію донатом — ваша допомога дозволить нам продовжувати писати для вас! ❤️ Підтримати: за посиланням👈