Більша частина Запорізької області залишається під окупацією. Точна доля сотень тисяч дітей, які залишились там, невідома. Росіяни продовжують вивозити українських дітей під виглядом «відпочинку» або «навчання», а доступ міжнародних місій до цих територій відсутній.
Станом на сьогодні понад 1,6 мільйона дітей перебувають на тимчасово окупованих територіях, ще сотні тисяч могли бути примусово переміщені або депортовані до Росії.
Журналістка Inform.zp.ua поспілкувалася із керівницею з політик ініціативи Президента України Bring Kids Back UA Олександрою Дворецькою про масштаби проблеми, механізми повернення дітей та їхню адаптацію після окупації.
– Скільки дітей вдалося евакуювати з ТОТ Запорізької області в межах програми Bring Kids Back UA?
– Насправді ми не рахуємо окремо областями, тому не можу сказати точну цифру. Станом на зараз 2003 дитини було повернуто з тимчасово окупованих територій та Російської Федерації, які були піддані примусовому переміщенню або депортації, або перебували під ризиком депортації.
– Скільки дітей досі залишаються на окупованих територіях та депортованими?
– Приблизно 1 600 000 дітей перебувають на тимчасово окупованих територіях, це включно з територіями, які були окуповані до 2022 року.
Що стосується точної цифри, то без гуманітарного доступу складно сказати. Російська Федерація в 2023 році звітувала про те, що на її територію переїхало 744 000 українських дітей після початку так званої “СВО”. Проте після видачі ордеру на арешт Путіна, вони перестали публікувати статистику. Сказали, що всі ці діти виїжджали із законними представниками і вже повернулися назад додому.
Але у жодної міжнародної інституції чи моніторингової місії немає доступу до тимчасово окупованих територій, тому підтвердити спростувати цю інформацію, власне, дуже складно.
Тому ми розшукуємо кожну дитину. Це постійний процес, це не статична цифра. По-перше, тому що збройна агресія триває, окупація територій триває. Росіяни вдаються до переміщення дітей: під виглядом літнього відпочинку, медичного втручання, культурного обміну, навчання. Вони продовжують вивозити українських дітей. Частина з них повертається до місця постійного проживання, а частина можуть залишатися на території Росії.
– Які основні труднощі у вивезенні дітей з ТОТ?
– У першу чергу для того, щоб вивести дитину, треба знати звідки та в яких умовах вона знаходиться. Далі вже починається складна робота. Росія, по-перше, не надає інформацію, по-друге, перешкоджає в цій евакуації. Часто вони маніпулюють, кажуть: “дітям тут добре, вони вже не хочуть повертатися”. Вони здійснюють тиск на дітей, їх батьків або на законних представників. Оформлюють псевдо опіку на російських громадян. Тому немає універсального шляху.
– З якого віку діти можуть особисто до вас звертатися, щоб виїхати?
– Діти до нас можуть звертатися з будь-якого віку. Єдина проблема в тому, що Росія обмежує виїзд неповнолітніх до 18 років, якщо з ними немає законного представника.
Ми також працюємо з підлітками: 18-23 роки. Тобто ті, які ще можуть бути студентами. Це, наприклад, в ситуаціях, коли у них немає батьків або батьки не хочуть їм допомагати з виїздом, або батьки загинули, знаходяться в ув’язненні. Вони часто чекають повноліття для того, щоб виїхати. Тому ми підтримуємо і підлітків на цьому шляху.
– Як відбувається вивезення дитини до 18 років, якщо вона не має законного представника?
– Може буде призначений тимчасовий представник, дорослий, який допоможе дитині з виїздом. Ми будемо шукати родичів і близьких на підконтрольній території України. Якщо це дитина-сирота, ми також можемо запропонувати їй сімейні форми виховання вже на підконтрольній території України.
Ми орієнтуємося на рідних і близьких, тобто тих, кому дитина довіряє. Тому що діти пережили і так дуже багато стресу, перебуваючи в окупації. Ми хочемо мінімізувати їм проблеми, пов’язані із зміною місця проживання.
– Чи фіксуєте ви випадки примусової русифікації дітей на тимчасово окупованих територіях?
– Всі діти, які повертаються, проходять опитування з правоохоронцями і з залученням психолога, законного представника. У 2022 році були окремі випадки, коли діти розповідали про бойові дії, свідками яких вони були. А 2023 року Російська Федерація вже розповсюдила освітні окупаційні стандарти і кожний з повернених розповідає про примус до участі в шкільних заходах.
Вони їх називають патріотичними заходами: “разговоры о важном”, “молодая гвардия”, “движение первых”, “зарница 2.0”. Мілітаризують навіть у дошкільних закладах, вже створюються так звані “орлята”. Мілітарна освіта починається з дитячого садочка.
Важливо, що діти перебувають там 24/7 (в окупації, – ред). І воно починає працювати тільки тому, що їх ніби “огортає”. Вони не можуть нікуди дітися від цієї пропаганди. Особливо ті території, які окуповані понад 12 років, там дуже змінюється свідомість у дітей. Але це не означає, що все втрачено. Просто вони потребують більшої допомоги в реінтеграції після повернення.
– Чи фіксували ви випадки, коли окупація вплинула на вибір мови навчання серед дітей?
– Для дітей з тимчасово окупованих територій передбачені адаптаційний період і можливість надолуження освітніх втрат. У нас є програми, які допомагають наймати репетиторів. Найчастіше з цими викликами стикаються території, які мають довгий період окупації.
Наприклад, ми не стикалися з проблемами, коли діти, які повертаються з Запорізької області, абсолютно не розуміють або не можуть продовжувати навчання в українських закладах освіти.
– А з якими освітніми прогалинами найчастіше повертаються діти?
– У першу чергу це країнознавчий компонент. Це українська мова та література, історія України, право. Проте часто діти не відвідують, наприклад, окупаційну школу, або через наближення до зон бойових дій не можуть її відвідувати через безпекові ризики. Тоді у них є освітні втрати і в загальних предметах: математиці, фізиці, хімії.
– А яка зазвичай перша реакція дітей після повернення на після повернення в Україну і, зокрема, після повернення до української освіти?
– Усі діти повертаються в доволі складному психологічному стані. Ми не бачили дітей, які не потребують психологічної підтримки після повернення. Маленькі діти трохи легше переживають.
Підлітки, які добре усвідомлювали те, що вони бачили навколо, дуже складно переживають. Часто говорять про те, що їх страхи не справдилися. Їм дуже багато на тимчасово окупованих територіях говорили: “ви тільки перетнете кордон, вас там за російську мову будуть цькувати, посадять у в’язницю”. І насправді діти часто розповідають, що отримали значно більше підтримки, ніж очікували. Тому що російська пропаганда дуже добре працює. Люди бояться перетинати адміністративний кордон.
– А як психологи працюють з дітьми, які повернулися з окупації?
– Психолог – це перша людина, з яким спілкується дитина після повернення. Саме психолог визначає момент, коли дитина може бути готова до спілкування зі слідчими чи вона взагалі не готова.
Дітям пропонується психологічний супровід. Ми співпрацюємо в цьому випадку з різними організаціями, але зокрема з БФ “Голоси дітей”. Вони мають розгалужену мережу психологічної допомоги, онлайн допомоги. Пропонується відвідувати групи, якщо складно працювати один на один для початку. Для дітей та їхніх родин це безкоштовно.
– А які бувають труднощі у дітей в комунікації з однолітками після повернення з окупації?
– Це мовний бар’єр у частини дітей, які повертаються з тимчасово окупованих територій, які довго час знаходились під окупацією. Але вони швидко це надолужують.
– Які довгострокові ризики не лише для безпеки, а й для освітнього розвитку дітей із ТОТ ви бачите, зокрема з Запорізької області?
– У першу чергу росіяни впливають на ідентичність дітей. Вони її розмивають. Якщо у маленьких дітей ще не сформована відповідь на питання “ким я є?”, то вони виростають в російськомовному середовищі зі знанням виключно про російську культуру. Це дуже сильно впливає на них, тому що вони в першу чергу перестають довіряти тому, що говорять дорослі.
Що стосується дітей старшого віку, їм кажуть, що все, що вони знали до цього, є неправдою. Це теж впливає на психіку. І тому часто ці діти навпаки більш завзято захищають свою ідентичність.
Друге – це страх, тому що прояв ідентичності в окупації, він загрожує. Якщо ти будеш говорити українською – тебе покарають. Якщо ти будеш дистанційно вчитися в українській школі і про це дізнаються – покарають тебе або твоїх батьків. Виженуть з роботи, заберуть тебе, знизять оцінки, змусять співати російський гімн та піднімати російський прапор.
У тому числі окупанти використовують інструменти тиску та переслідування. Наприклад, дуже поширеним є питання криміналізації дітей на окупованих територіях. Їх звинувачують у співпраці зі Службою безпеки України, і по досягненню повноліття можуть переслідувати та посадити до в’язниці. Діти займаються самоцензурою, самозбереженням і припиняють навіть ті зв’язки, які хотіли би підтримувати.
І останнє – це покірність. Діти, які повернулися з депортації, вони більш легко піддаються правилам. Наприклад, якщо треба здати мобільні телефони і ними не користуватися, або дотримуватися графіку якогось. Вони стають більш покірними, менше сперечаються, хоча для дітей це дуже властиво. Це спостереження психологів.
– На вашу думку, чи потребує українська система освіти змін, щоб дітям, які повернулися з ТОТ, було легше адаптуватися до нашого освітнього простору?
– Бажано мати спеціальних освітніх інтеграторів в школах. Зараз є пілотні проекти, які запроваджуються в Київській області. Ідея – це запроваджувати по всій території України для допомоги в інтеграції дітей, які повертаються з середовища не українського.
Це спеціальна людина, як шкільний психолог, яка знає особливості перебування в окупації і може допомогти дитині зорієнтуватися. Але в цілому система освіти повинна передбачати доволі інклюзивний підхід до дітей. Діти повинні мати доступ до шкільного психолога, до позашкільної роботи, до репетиторів для надолуження освітніх втрат.
Куди звертатися, якщо ви або ваша родина потребуєте підтримки в порятунку дитини:
- Save Ukraine: Гаряча лінія: 0 800 33 31 29, телеграм: @SaveUkraineOfficial
- Українська Мережа за Права Дитини: вайбер/телеграм: +380 50 015 58 46
- Helping to Leave: Кол-центр: +380 (93) 177 64 58, телеграм-бот: t.me/helpingtoleave_bot
- БФ “Плахта”: телеграм: @Plakhta_BF, пошта: [email protected]
- Humanity: телегарм: @humanity_ask2
- Уповноважений Верховної Ради України з Прав Людини: безкоштовна гаряча лінія: +38 044 299 74 08, мобільний: +38 093 406 80 17
📢 Inform.zp.ua працює, щоб ви знали правду. Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя, окуповані території та життя в регіоні. Якщо наша робота важлива для вас, підтримайте редакцію донатом — ваша допомога дозволить нам продовжувати писати для вас! ❤️ Підтримати: за посиланням 👈