Ситуація навколо прифронтового Гуляйполя залишається вкрай складною: після активізації наступу російських військ у 2025 році на цьому напрямку відбувся прорив оборони, а бої за місто нині тривають у його західній частині.
На цьому тлі журналістка Inform.zp.ua поспілкувалася із головою Гуляйпільської міської територіальної громади Сергієм Ярмаком про нинішню безпекову ситуацію в місті, евакуацію цивільного населення, гуманітарну допомогу, життя без зв’язку та ключові виклики, з якими сьогодні стикається громада.
— Яка наразі орієнтовна кількість жителів залишається у прифронтовому Гуляйполі та населених пунктах громади поблизу лінії фронту?
— Станом на сьогодні, на середину січня, на території громади залишилося 155 людей. З них близько 145 в самому місті Гуляйполі, інші по території інших сіл.
— Хто переважно залишається в громаді: літні люди, родини, молодь? Чи є серед мешканців діти?
— Це пенсіонери. По деяких випадках є, звісно, люди 40-60, але більше, переважно, це 65+. Дітей немає в нас на території громади. Це точно роки два з половиною-три, коли була оголошена евакуація саме дітей в зоні активних бойових дій. Ми всіх дітей з території громади, з міста Гуляйполя, одразу евакуювали. А потім по інших селах, де наразі стала гірша ситуація, із тих сіл роки півтори тому, мабуть, евакуювали також.
— Чи підтримуєте зв’язок із тими, хто залишається в місті та селах громади?
— Сьогодні, на жаль, зв’язку із тими людьми, які залишилися на території громади, немає, оскільки погіршилася ситуація. Плюс відсутній мобільний зв’язок.
— Чи триває зараз евакуація цивільного населення із Гуляйполя та громади?
— Евакуація триває і по сьогоднішній день, але основний етап цієї евакуації вже минув. Він був десь у листопаді-грудні. Уже сьогодні бажаючих евакуюватися немає. А навіть якщо є, це вже набагато тяжче, ніж раніше. Тому що ми спочатку із самого міста Гуляйполя евакуювали, потім людям необхідно було вже вийти на якийсь блокпост, який ми вказували, звідти їх можливо було забрати. Потім і це все було перекрито дронами. Тобто наразі їм треба йти тепер ще далі пішки, або самим діставатися на велосипедах чи машинах. І ось тут ми їх можемо далі евакуювати.
— Скільки людей вдалося евакуювати протягом 2025 року?
— Це дуже проста математика. Якщо на території громади було в минулому році 1500 людей десь, мінус 155 – це цифра, яку евакуювали. Близько 1300 евакуювали.
— Куди переважно евакуювалися мешканці громади: в межах Запорізької області чи в інші регіони України?
— Були такі випадки, що частина людей, яких ми евакуювали до Запоріжжя, прохали відвезти їх на залізничну станцію. Далі потягами їхали туди, куди вони вважали за потрібне. Але більшість людей ми евакуювали до Запоріжжя. В місті Запоріжжя створений зараз завдяки роботі ОВА транзитний центр, до якого ми евакуюємо людей, де людям надається одразу максимальна допомога, починаючи від лікування соціального, відновлення документів і, найголовніше, поселення у гуртожитках. Набагато тяжче поселяти людей в інші області. Але такі випадки також є. Нещодавно ми поселили 5 людей наших з Гуляйполя, до речі, з них 2 людини з інвалідністю, в Тернопільській області. Вони забажали туди поселитися, бо в них там родичі були.
— Які складнощі можуть бути, якщо поселення в інших містах?
В Запоріжжі вищі навчальні заклади працюють онлайн, тому є гуртожитки, куди поселяють людей. Ті територіальні громади, де офлайн навчання, там немає просто куди їх поселити. А ті гуртожитки, які були, то вони за 4 роки вже зайняті людьми.
— Скільки часу зазвичай минає від звернення людини до прибуття евакуаційного транспорту?
— Доба, а то й менше. В залежності від безпекової ситуації. Якщо людина зверталася зранку, то ми вже могли її в обід забрати.
— Чи було таке, що людина виїхала, ось щось забула, треба повернутися?
— Хтось повертався, забирав, потім сам виїжджав. Різні випадки. Є певна категорія населення, яку ми називали “туристами”, яких ми евакуювали до Запоріжжя. А вони місяць повернулися до Гуляйполя. Потім знову прохають нас, евакуюйте. Одну жіночку ми чотири рази евакуювали. На п’ятий раз ми сказали: “Вибачте, їдьте самі”.
— А для чого вона поверталася туди?
— Досадити картоплю, прибрати город, щось забрати. В неї постійно були якісь причини, чому вона поверталася. Плюс вона зрозуміла, що вона дзвонить на гарячу лінію, всі кидаються і її евакуюють.
— Чи є можливість доставляти мешканцям, які залишилися в громаді, продукти харчування, воду, медикаменти, теплі речі, автономні джерела живлення?
— Ні. На території Гуляйполя зараз це неможливо, у зв’язку з тим, що йдуть вуличні бої на території міста.
— Чи достатньо запасів їжі, води, людям, які там залишаються?
— В листопаді, коли ми виїжджали, евакуювалися з Гуляйполя, всі башти, які працювали до цього, ми набирали повністю водою. Тобто, люди знають, де набирати воду, як мінімум. Ми протягом майже чотирьох років надавали продуктові набори двічі на місяць. Тобто, в людей, я думаю, ще, мабуть, мінімум на рік вистачить тих гуманітарних наборів, запасів, щоб прожити.
— Яка гуманітарна допомога зараз надходить до Гуляйпільської громади та хто є основними партнерами та донорами?
— Компанія “Кімонікс”, програма “Партнерство за сильну Україну”, БО “БФ “Карітас”.Міжнародний комітет Червоного Христа нам раніше, коли ми ще були в Гуляйполі, допомагали сильно. Український Червоний Хрест, командир Віталій Цибарєв, вони постійно нам і воду доставляли, і людей допомагали евакуювати. БФ “Посмішка ЮА”, гуманітарна місія “Проліска” нам робили безкоштовні маршрути автобусів з Гуляйполя до найближчого населеного пункту.
— Які волонтерські організації на сьогодні найактивніше допомагають громаді?
— Впродовж чотирьох років нам, мабуть, найактивніше допомагала ГО “Міський центр допомоги”, керівник Дмитро Матюхін і Влад Маховський. Вони разом зі своїми хлопцями неодноразово нам і гуманітарну допомогу доставляли, і безпосередньо Влад Маховський наразі і зараз допомагає проводити евакуацію людей.
— Чи зберігаються соціальні виплати для жителів громади — пенсії, субсидії, державні допомоги — як для тих, хто виїхав, так і для тих, хто залишився?
— Є державні виплати для ВПО, вони залишаються. Плюс ці люди, які виїхали з Гуляйполя, ми їм допомагаємо оформити цей статус в Запоріжжі, якщо вони залишаються в місті. Бюджет Гуляйпільської міської ради більше направлений зараз на допомогу Збройним силам України, для придбання всього того необхідного, щоб якнайскоріше вибити нашого ворога. І допомога пораненим і загиблим цивільним.
— Скільки шкіл і дитячих садків працювало в Гуляйпільській громаді до повномасштабного вторгнення та який їхній стан зараз?
— Чотири школи, чотири дитячі садки працювали до повномасштабного вторгнення. Вони вже реорганізовані у нас на сьогоднішній день.Нам допомогу дала Запорізька ОВА: виділили одну з підземних шкіл. Наразі нашим дітям, які проживають в місті Запоріжжя і бажають навчатись очно, ми організували офлайн-навчання. Наші автобуси шкільні збирають дітей по території міста Запоріжжя, привозять в підземну школу, де вони навчаються, і потім розвозять по домам. На сьогоднішній день в цій школі безпечно. Як мінімум, дитина в той час, який знаходиться в школі, знаходиться в безпеці.
— Є інформація про кількість дітей з Гуляйпільської громади, які там навчаються?
— Близько 800 дітей взагалі залишилося у нашій громаді. В цій школі навчається близько 100 дітей, наскільки пам’ятаю.
— Як вирішується питання з документами, якщо вони залишилися на окупованій або небезпечній території?
— Протягом чотирьох років, до листопада, я зі своїми працівниками, деякими, працював у Гуляйполі. Якщо були прохання з якогось нашого комунального підприємства чи відділу, якісь забрати, евакуювати документи, ми все максимально евакуювали і вивезли.
— Що б ви хотіли сказати гуляйпільцям?
— Максимально все робити, для того, щоб швидше була наша перемога.
— А що б ви хотіли побажати жителям Запоріжжя та Запорізької області?
— Також. Максимально все робити, і допомагати тим, хто виїхав з зони бойових дій. Не забувати про те, що це виїхали люди подекуди з двома сумками в руках, не мають вже ані будинка, ані квартири, ані якогось майна. Тому трохи входити в їхнє становище і допомагати їм надалі проживати в тих умовах, в яких вони опинилися. Люди, які перебувають у Західній чи Центральній частинах Україні та не мають таких проблем, як громади, що знаходяться в зоні активних бойових дій, повинні усвідомлювати: війна триває не лише на Сході чи Півдні — вона по всій країні. Потрібно з розумінням ставитися до тих, хто був змушений залишити свої будинки, своє майно та виїхати не від гарного життя в інші населені пункти нашої країни.
📢 Inform.zp.ua працює, щоб ви знали правду. Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя, окуповані території та життя в регіоні. Якщо наша робота важлива для вас, підтримайте редакцію донатом — ваша допомога дозволить нам продовжувати писати для вас! ❤️ Підтримати: за посиланням👈