Запорізький державний цирк роками асоціювався з радістю, сміхом та виступами з дикими тваринами. Однак після початку повномасштабної війни робота установи зазнала змін. Про бронювання працівників від мобілізації, потребу у ремонті будівлі, експлуатацію тварин – читайте у цьому репортажі.
Дорога до Запорізького цирку простягається крізь порожній сквер Тарасова, без асфальтного покриття та зелені. Ліворуч від будівлі розташовані залишки фонтану, який прикрашав територію з 1972 року. Нині він зламаний та огороджений червоно-білою стрічкою.
Незабаром почнеться вистава, тому біля будівлі починають збираються запоріжці. Хтось роздивляється афішу, а журналісти Inform.zp.ua помічають зруйновані вікна у фоє.
Директорка цирку Тамара Зубко каже, що споруда постраждала під час обстрілу площі Митців 23 вересня 2024 року. Тоді вилетіло 23 вікна. Довелося відновлювати своїми силами та коштами.
Жінка працює у цирковому мистецтві з 1974 року. А Запорізький державний цирк очолює 2013 року. До початку вторгнення у фоє планували зробити ремонт власними коштами, однак 24 лютого 2022 року змінилося все.
Гроші залишили на утримання будівлі, у якій на невідомий строк перенеслися виступи. Крім того, необхідно було виплачувати зарплати працівникам.
Циркова арена стала тимчасовим центром прийому біженців з Маріуполя, Мелітополя, Гуляйполе та інших міст України, які перші постраждали від російського вторгнення.
Повномасштабна війна вплинула й на роботу колективу. За словами Тамари Зубко, велика кількість працівників нині служить у війську. Є й артисти, які загинули на фронті.
Повертаємось до підготовки до циркової вистави. У повітрі відчувається насичений аромат карамельного попкорну, за яким вибудувалась невелика черга. У буфеті продають солодку вату, напої, іграшки та повітряні кульки. Артисти готуються до вистави.
Директорка каже, що нині у Запорізькому державному цирку працюють переважно люди “поважного віку”. Військовозобов’язані чоловіки можуть отримати бронь, але є нюанси.
“Бронювання у нас є, але не всі професії підлягають бронюванню. Далеко не всі. І, на загальних умовах, якщо у нас є,припустимо, 10 чоловік призовного віку, ми маємо право забронювати лише 50 відсотків”, – каже Тамара.
Коли говорять про цирк, перші, про кого згадуєш – клоуни, акробати, гімнасти, фокусники та жонглери. Із декількома з них нам вдалося поспілкуватися.
19-річний Ростислав Сусь зі Львова розповів, що виступати у прифронтовому місті, як-от Запоріжжя, інколи буває страшно.
“Дійсно треба було звикати, коли якась репетиція, воно як гепне. Я дивлюсь на людей, які живуть на прифронтових територіях, з нами працюють, знають, що це таке. Я дивлюсь по їхній реакції, що треба робити”, – каже артист.
56-річний Василь Бойчин виконує силові номери та працює з гирями. Він каже, що віддається глядачам на повну, щоб відволікти їх від проблем сьогодення.
Не менш визначною рисою українських цирків є номери із використанням диких та домашніх тварин. Нині в Запорізькому державному цирку є лише домашні тварини. Цього року цирковий сезон відбудеться без них.
“Я спеціально зробила програму, щоб потихеньку привчати людей, що, можливо, будуть якісь зміни. І ця програма працює без тварин. Мені потрібно подивитися, як буде реагувати глядач, як будуть реагувати діти, і які будуть в них побажання на майбутнє”, – розповідає директорка.
За її словами, виступи із тваринами – невід’ємна частина цирку. Вона згадує часи блекауту, коли у місті вимикали світло щодня. Тоді дресирувальники залишалися ночувати поруч із тваринами.
Зазначимо, що в Україні немає ухваленого рішення про заборону використання тварин у цирку. Є лише відповідний законопроєкт №5409, який зареєстрували у 2021 році, однак він досі не був розглянутий депутатами.
На думку зоозахисників, тварини у цирку можуть страждати через погані умови та жорстоке дресирування. В першу чергу це стосується пересувних цирків, тому ще до початку вторгнення деякі міста України відмовилися від виступів із тваринами. Таке рішення прийняли у Києві, Львові, Дніпрі, Рівному тощо.
Лунають фінальні три дзвінка, які сповіщають про початок циркової вистави. Містяни хутко займають свої місця. Гучномовець повідомляє про початок повітряної тривоги, глядачам радять перейти в укриття, проте ніхто не уходить.
У будівлі цирку є підвальне приміщення, яке використовують працівники замість укриття. Однак воно технічне, там розташовані комунікації. Тому керівництво цирку домовилося з найближчими укриттями, що глядачі можуть там перечекати повітряну тривогу.
“Я більше нервую, коли люди виходять до фоє. Мені краще, щоб вони знаходилися в глядацькій залі. У нас купол, там армований бетон. Там немає вікон. Вона більш безпечна”, – говорить директорка.
Вистава починається. Директорка Тамара Зубко займає зручне місце в залі та з хвилюванням дивиться всю виставу. Жінка жваво коментує майже кожен виступ: “Браво!” Або навпаки помічає помилки і погрожує пальцем артисту в цирковій темряві.
“Завжди дуже велике хвилювання перед прем’єрою, тому що ми робимо продукт, але ми не знаємо, як на цей продукт відреагує глядач”, – говорить жінка.
У залі були присутні як родини із дітьми, так і дорослі різного віку. Директорка переконана, що цирк може зацікавити будь-кого.
“Бо це різноманіття жанрів, це віртуозність, це гармонія людського тіла, це фарби, це освітлення, це балет, це вокал. Дуже багато складових, які складають загальне враження”, – каже жінка.
Авторка тексту: Євгенія Казанцева
Авторка фото: Карина Сінько