Після захоплення росіянами 27 лютого 2022 року, побут у Бердянську суттєво змінився. Місто досі потерпає від зношеної інфраструктури, перебоїв із водою та нестачі фахівців. Попри гучні обіцянки окупаційної влади, більшість проблем так і не вирішені — мешканці пристосовуються як можуть.
Журналісти Inform.zp.ua поспілкувались із мешканцями тимчасово окупованого Бердянська і дізнались про нові реалії комунальної сфери в Бердянську.
Газ: обігрівати почали лише через вісім місяців після зими
Газ у місті зник ще 7 березня 2022 року після російських обстрілів Маріуполя. Бердянці пережили холодну весну в квартирах з температурою до +9°C. Люди масово вмикали електрообігрівачі, що призводило до аварій на лініях.
Постачання газу поновили лише наприкінці жовтня 2022 року, але підключення затягнулося на кілька тижнів через технічні проблеми. Тим часом окупаційна адміністрація звітувала про “успішну газифікацію”, хоча жодних конкретних термінів не озвучували. Паралельно росіяни почали будувати нові газопроводи з боку Таганрогу — їхня мета, ймовірно, не лише побутове постачання, а й забезпечення армії паливом.
У липні 2024 року Центр журналістських розслідувань (ЦЖР) опублікував матеріал, в якому детально проаналізував нову інфраструктурну активність Росії на тимчасово окупованому півдні України. За даними розслідувачів, Москва активно розширює так званий “сухопутний коридор” між Ростовом-на-Дону і Кримом, одночасно прокладаючи одразу два трубопроводи – від Таганрогу до Маріуполя з подальшим виходом на Бердянськ та Мелітополь.
На основі відео з відкритих джерел, супутникових знімків та інформації від місцевого підпілля, зокрема групи “Маріуполь Спротив”, журналісти встановили: йдеться про два паралельні трубопроводи різного діаметра. Один з них, ймовірно, газопровід, що має відновити або замінити пошкоджену інфраструктуру в регіоні. Інший – за попередніми оцінками, паливопровід для забезпечення потреб російських військових. Цю версію підтверджує і виявлення нового нафтосховища в районі селища Сєдове, а також регулярні постачання дизельного пального до порту Маріуполя.
Водночас існує й інша гіпотеза – другий трубопровід може бути водогоном, прокладеним для розв’язання проблеми з дефіцитом прісної води після підриву Каховської ГЕС. У цьому контексті згадується будівництво нового водоводу Ростов-Донбас із можливим продовженням до узбережжя Азовського моря.
Станом на червень 2025 року газопостачання в місті здійснюється стабільно, без значних перебоїв. Спочатку газопостачання здійснювалося компанією «ГУП «Мелитопольгаз». Тариф становив 3,61 руб/м3 (1,78 грн).У серпні 2024 року обслуговування перейшло до «Запорожгаз» филия «ЧМНГ». Ціна зросла до 4,48 руб/м3 (2,21 грн). Цей тариф актуальний і нині. Ціна газопостачання у Запоріжжі – 7,79 грн/м3.
Вода: у верхніх поверхах її просто немає
Водопостачання — найбільша проблема. Система аварійна ще з 2019 року, коли прорвало центральний колектор і без води залишилися 60 тисяч людей. Окупаційна влада “усунула” проблему, засипавши аварію камінням.
Після руйнування Каховської ГЕС у 2023 році ситуація ще погіршилася — головне джерело прісної води було втрачено. Залишилися лише річка Берда та водосховище, які не покривають потреб міста. У жовтні 2024 року заступник голови Бердянської районної ради Віктор Дудукалов підтвердив цю інформацію “Запорізькому центру розслідувань”. За його словами, ані річка, ані водосховище не можуть забезпечити необхідний обсяг води. Централізоване водопостачання у Бердянську практично відсутнє – мешканці верхніх поверхів взагалі не мають води, а аварії на мережах трапляються щоденно.
У 2024 році щомісяця фіксували по 50–60 проривів на водогоні. Воду подають за графіком: з 9:00 до 17:00 та з 22:00 до 6:00. У багатоповерхівках на верхніх поверхах води часто немає взагалі.
Чинні тарифи на водопостачання та водовідведення у тимчасово окупованому Бердянську такі: водопостачання – 32,87 руб/м³ (приблизно 16,18 грн); водовідведення – 15,31 руб/м³ (приблизно 7,54 грн). У Запоріжжі тарифи такі: 39,45 грн/м³ за водопостачання та 37,68 грн/м³ за водовідведення.
Світло: більш-менш стабільно, але із нюансами
Електрика подається стабільніше. Відключення зазвичай планові, хоча аварії через негоду чи обстріли трапляються. Основний постачальник — “Таврія-Енерго”, підконтрольний окупаційній “адміністрації”.
Тарифи (з липня 2024):
- Денний — 2,96 руб/кВт⋅год (≈1,46 грн)
- Нічний — 2,18 руб/кВт⋅год (≈1,07 грн)
Для порівняння, у Запоріжжі — 4,32 грн/кВт⋅год.
Кому і як платити: нові правила і старі проблеми
Усі платіжки приходять щомісяця. Сплатити можна готівкою в касах “Почты Таврии” або онлайн через російські банки (найпоширенішим є “ПСБ Банк”). Але для тих, хто залишився з українською пенсією або виїхав із міста, оплата — проблема.
Українські картки не працюють у російській платіжній системі. Єдине рішення — обмін гривень на рублі через посередників. Це напівлегально і часто небезпечно. Дехто передає гроші родичам у Бердянську, щоб ті заплатили за комуналку замість них.
Що з боргами
Українська влада не визнає боргів, нарахованих на окупованій території. Адвокатка Анна Даніель пояснює: якщо послуги фактично не надаються або житлом не користуються, борг нараховувати незаконно. Крім того, згідно з українським законодавством, передбачена можливість відстрочки, реструктуризації або скасування заборгованості для мешканців ТОТ.
Натомість окупаційна адміністрація навпаки — шантажує мешканців боргами. Зокрема, за даними журналістів, жителям погрожують відібрати майно, якщо ті не оформлять договори з комунальниками. А оформити їх без російського паспорта — неможливо. Це ще один інструмент примусової паспортизації.
Пільги
У лютому 2025 року окупаційна влада оголосила про запуск субсидій для жителів ТОТ. Їх надають, якщо витрати на комунальні послуги перевищують 15% доходу сім’ї. Але оформити таку допомогу можуть лише ті, хто має російський паспорт і довідки про доходи всіх членів домогосподарства. Субсидії призначаються на 6 місяців.
Підсумок
Хоча тарифи в окупованому Бердянську нижчі, ніж у Запоріжжі, це не рятує від постійних перебоїв. Вода подається за годинником, газ і світло — з нюансами, кваліфікованих працівників не вистачає. Для багатьох жителів виживання у таких умовах стало щоденною рутиною.