З початку повномасштабного вторгнення вищі навчальні заклади Запоріжжя працюють у дистанційному форматі. Більшість студентів жодного разу не були на заняттях очно через загрозу обстрілів. Впродовж трьох років молодь навчилася адаптуватися до нових умов та підтримувати живе спілкування навіть під час війни.
Тимофій Черняховський – один з таких студентів. Очне навчання у нього тривало лише декілька місяців у 2021 році. Далі – пандемія коронавірусу та повномасштабне вторгнення. Нині студент 4-го курсу поєднує навчання на факультеті журналістики, мріє стати професійним рекламістом та бере активну участь у студентському житті ЗНУ.
Журналісти Inform.zp.ua поспілкувалися з хлопцем про російськомовних викладачів, обстріли університету та недоліки дистанційного навчання. Детальніше – читайте у цьому матеріалі.
Дистанційне навчання
Тимофій вступив до ЗНУ у 2021 році, тоді очному навчанню в університеті перешкоджав лише карантин через пандемію коронавірусу. Його група встигла походити на заняття лише декілька місяців, а потім почалася повномасштабна війна.
“Ці часи я згадую з ностальгією. Ми тоді бачилися, знайомилися, разом ходили в “Булочку” (пекарня, розташована поблизу ЗНУ, – ред), обговорювали щось на перервах. Це було справжнє студентське життя”, – розповідає Тимофій.
Запорізькі студенти вже більше трьох років вчаться дистанційно. На думку Тимофія, війна вплинула на якість освіти, увагу студентів та мотивацію навчатися.
“Раніше було простіше, бо викладач стояв перед тобою, і ти міг поставити питання. А вдома ти розслаблено сидиш в халаті, і через це інформація сприймається гірше. Конференції в Zoom змусили не слухати викладача активно”, – каже студент.
Тимофій зазначає, що неодноразово втрачав мотивацію вчитися. Оскільки він втомлювався сидіти перед комп’ютером декілька годин поспіль. Крім того, було виснаження через нестачу живого спілкування.
Також, за словами Тимофія, в його групі навчається велика кількість переселенців, яким доводиться поєднувати роботу та навчання, щоб забезпечити себе. Для цих студентів в університеті надається соціальна стипендія, а також дозволяють оплачувати за семестр частинами.
Серед недоліків дистанційної форми навчання Тимофій назвав один “плюс” . Відстань між студентом та викладачем знижує тривогу та стрес. Тому молодь може краще зосередитися на предметі, який її цікавить.
Студентське життя
Дистанційне навчання – це завжди про відсутність живого спілкування. Попри це Тимофій прагнув показати себе, організовувати заходи та бачитися з однолітками. Адже часто чув від батьків розповіді про веселе студентське життя. Тому у 2021 році став учасником “Кубку першокурсника”, де надавали можливість проявити себе. А з 2022 року студент доєднався до Студентської ради:
“Нам сказали “приходьте в актову залу та показуйте свої таланти”. А в мене нічого тоді не було. Не співав, не танцював, я не знав, що робити. Я просто прийшов і крикнув з місця: “А якщо я хочу щось робити – що мені робити?” І з цього почалися репетиції і життя в студії ведучих”, – згадує Тимофій.
Нині студент займає посаду секретаря Студентської ради та виконує багато функцій, оскільки людей, які перебувають у місті небагато. Тимофій бере участь у організації урочистих заходів та вечірок, а також виступає ведучим. Студент зазначає, що активність молоді знизилася через дистанційну форму навчання та війну.
“Раніше ми бачилися щодня. А тепер, по суті, ми як чужі люди, які не бачились роками. І це впливає на комунікацію”, – каже Тимофій.
Вплив повномасштабної війни на університет
Через близькість фронту університет змушений проводити заходи не в актовому залі, а в укриттях, на кшталт ”Незламного Хабу”. Це дозволяє не перериватися на повітряні тривоги. Однак студенти все одно бояться відвідувати заходи через загрозу обстрілів, особливо студенти перших курсів.
Після російських атак на місто неодноразово зазнавали пошкоджень корпуси та гуртожитки Запорізького національного університету. Останній обстріл був ввечері 1 травня. Тоді студенти та працівники не постраждали.
“Коли вибило вікна у третьому і четвертому корпусі, я приїхав о восьмій ранку 2 травня. Ми прибирали скло, вибивали рами, прибирали клумби. Мені не подобається, що страждають навчальні заклади”, – каже Тимофій.
Російська мова у ВНЗ під час війни
Як стверджує Тимофій, освітяни на факультеті журналістики спілкуються виключно українською. Однак у використанні досі залишаються російські джерела як допоміжна література.
“Я досі помічаю російські джерела, які залишилися за старою програмою. Думаю, краще шукати інші відповідники, хоча б європейські, якщо українських мало”, – говорить студент.
Тимофій негативно ставиться до використання російської літератури у навчанні та обґрунтовує це так:
“Якщо загальна політика в країні, що ми відходимо від росії,то деякі викладачі продовжують подавати стару програму, в якій використовувалися ще російські підручники. Думаю, що українських студентів не варто навчати речам, які аналізували російські філософи. Тому краще шукати інші джерела”, – каже Тимофій.
Нині Тимофій вважає, що російська мова “зупиняє наш розвиток”, якщо ми хочемо зберегти державу. Мотивацією перейти на українську для студента стала дисципліна “Історія української культури”, яку викладав Юрій Ігорович Щур.
“Я точно знаю, що на мене вплинув викладач. Юрій Ігорович розповідав про Ірину Білик та Червону Руту. Мене це зацікавило, я почав слухати пісні, вивчати українську культуру – і поступово перейшов. Я побачив, як круто можна просувати щось українське. Як прикольно можуть виглядати саме наші, українські виконавці”, – розповідає Тимофій.
Студентів потрібно повертати в університет
Нині креативні очільники Студентських рад та Центру культури та комунікацій ЗНУ вигадують нові формати заходів, щоб залучити більше студентів. Наприклад, за останні роки організовували новорічний бал та “Halloween party”. Ще незабаром відбудеться День науки, День вишиванки та встановлення інсталяції до Дня матері.
“Справа в тому, що студенти не ходять в університет, крім перших курсів. Зараз почали думати над тим, як повертати студентів до університету. Я думаю, на це вплинула війна”, – каже Тимофій.
Абітурієнтам, які вагаються чи вступати в університет у Запоріжжі, Тимофій каже:
“Хто, як не запорізька молодь, буде продовжувати і брати на себе обов’язки щодо руху цього міста. І вже запорізька молодь з оновленим світоглядом може змінювати цю країну на краще”, – говорить Тимофій.
Фото надані героєм інтерв’ю
Авторка: Євгенія Казанцева
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.