Дніпровська ГЕС – це велична, масштабна споруда початку 20 століття. Навколо її будівництва і досі точиться безліч міфів і теорії, які 16 березня в Музеї архітектури Запоріжжя, на лекції-дискусії «Хоч греблю гати питань про ДніпроГЕС», розвінчували історики Запоріжжя.
Кореспондентка Inform.zp.ua відвідала лекцію та розповіла, про що вона була.
Лекцію проводили керівник Крафтових музеїв Запоріжжя Михайло Мордовський разом з завідувачем відділу Національного заповідника «Хортиця» Сергієм Дударенко. Фахівці розповіли, як відбувалося будівництво греблі, звідки взяли кошти, хто допомагав СРСР з будівництвом та, якими були наслідки зведення флагмана української гідроенергетики. 
«По суті ДніпроГЕС був першим масштабним проєктом у Російській імперії. Можна казати, що саме з нього почалася гідроенергетика в Радянському Союзі», – прокоментував Сергій Дударенко.
Причини будівництва греблі
Для збереження судноплавства в кінці 18 століття, під керівництвом полковника Михайла Фалєєва, намагалися підірвати Дніпровські пороги, але після невдачі вирішили зробити невеличкі канали для проходження суден, прибравши каміння, яке заважало.
«Через похибки в проєктуванні, цими каналами майже не користувались. Вони були замілкі й не пропускали великі кораблі, які були цікаві в торгівлі», – наголошує Михайло Мордовський.
На початку 20 століття Російська імперія також намагалася розв’язати цю проблему. Було розроблено 7 проєктів різних дамб, які б підняли рівень води, проте через те, що потрібно було вкладати багато грошей, вони так і залишилися на папері.
Серйозні розрахунки здійснили на початку Першої світової війни, але через кризовий стан, революцію та інші аспекти, реалізувати масштабне будівництво вдалося тільки в 1927 році.
Трудовий ресурс
Проєкт, який вибрали для будівництва, був розроблений американцями. В 1929 році кількість працівників з Америки на ДніпроБУДі становила 2,5 тисячі, наступного року ця цифра подвоїлася, а на 1931 рік – налічувалося близько 10 тисяч осіб. Шосте селище, або ж Соцмісто тоді побудували для американців-інжеренів, в якому вони жили сім’ями впродовж всього будівництва, тобто 5 років.
Лектори в один голос наголошували на тому, що обраний проєкт греблі був найлояльнішим з можливих стосовно навколишнього середовища.
«Інші проєкти зведення також були, але з точки зору збереження археології, історії, природи, вони були ще більш шкідливими та травматичними», – коментують фахівці.
В 1931 році брали участь у будівництві ДніпроГЕСу близько 36 тисяч людей. Враховуючи велику кількість приїжджих, значних змін зазнали демографічні показники. На 1926 рік населення Запоріжжя становило 55 тисяч, а на 1937 – 247 тисяч людей. В цю цифру входять не лише будівельники ДніпроГЕСу, а й ті люди, які будували Дніпровський металургійний комбінат, і які загалом розбудовували місто.
До будівництва греблі долучилися в більшості селяни. Вони приїздили з Півдня, Сходу та Центру вже із власним інвентарем (кірки, лопати).
«На відміну від багатьох інших великих будов індустріалізації першої п’ятирічки, на ДніпроГЕСі не використовувалася, або майже не використовувалася праця засуджених, яка була так популярна у той час», – додав Сергій.
На ДніпроГЕСі організовували екскурсії з повним зануренням. Людям фактично пропонували зробити свій внесок у будівництво величної споруди, а також спробувати їжу з їдальні ДніпроБУДу.
Археологічні знахідки періоду будівництва дамби
1) На територіях, які нині затоплені, колись знайшли елементи вудил, частин кінських вуздечок, – псалій, які є характерною ознакою мідної доби. Через цю знахідку з’явилася гіпотеза, що вперше приручили коней саме у Середньостогівській культурі.
2) Вознесенівський скарб – і досі ніхто не знає, що це таке. Це був поховальний комплекс, в якому було понад 1,5 тисячі предметів, в комплексі знайшли 1,2 кг золота, 1,8 кг срібла. Знайдені також срібні фігурки орла та лева, які розглядають як навершя візантійських бойових прапорів. Існують різні версії кому належить поховання, проте жодна з них не підтверджена.
3) Український археолог, музеєзнавець Володимир Грінченко в 1928 році в Лівобережному котловані знайшов 4 мечі варязького, каролінзького типу. Під час Другої світової війни їх було втрачено, проте у листопаді 2011 року запорізький рибалка підняв ще один такий меч, інкрустований міддю, латунню і сріблом, його назвали «Меч Святослава». Існує гіпотеза, що всі 5 мечів якось пов’язані з відомою битвою князя Святослава 972 року.
ДніпроГЕС у мистецтві
В мистецтві ДніпроГЕС зустрічається в багатьох художніх, науково-популярний та просвітницьких фільмах, здебільшого в радянських. Існують два ключові фільми, які були зняті під час будівництва Дніпровської ГЕС, – це фільм «Одинадцятий» (1928 рік) та «Іван» (1932 рік).
«В цих фільмах ДніпроГЕС виступає не просто фоном, на тлі якого відбуваються події сюжету. Його роль настільки потужна, що можна говорити, що він є одним з головних героїв», – поділився Михайло.
Доля Каховської ГЕС
Кілька слів експерти сказали й щодо Каховського водосховища. З приводу якого, думки можновладців і науковців відрізняються. Останні вважають, що відновлювати Каховську ГЕС до того стану, в якому вона була, не слід, адже з’явилася унікальна можливість відновити Великий Луг.
«Якщо в червні-липні минулого року казали всі, що тут буде пустеля, в серпні-вересні ми вже побачили, що досить непогано прижилася верба і осокор, і територія дійсно зелена», – прокоментував Михайло Мордовський.
Слухачі доповнювали, розповідали свої історії, пов’язані з греблею, та ставили питання на які експерти з задоволенням відповідали. Лекція-дискусія тривала 2 години, а після її завершення, всі охочі мали змогу пройти до самого музею, який знаходиться у підвалі бібліотеки, та роздивитися історію Запоріжжя
Різні екскурсії та заходи в Музеї архітектури Запоріжжя чекають на відвідувачів щосуботи. Нагадуємо, що вони є безкоштовними, треба лише попередньо записуватися за номером 050-424-20-54. Щоб не пропустити майбутні події, пропонуємо підписатися на інстаграм-акаунт zaporizhzhia_museums, де публікуються анонси всіх заходів, які будуть відбуватися у просторі Крафтових музеїв Запоріжжя.
Авторка: Марія Гридасова
