Якби не війна, вони б не зустрілися. Та лише кохання їм надає наснаги жити, воювати та разом наближати перемогу. Юля та Артем – з одного батальйону Збройних сил України. Коли вони були в Авдіївці, Артем під обстрілами збирав коханій нарциси. Саме тоді Юля зрозуміла, що хоче бути лише з ним.
Юля народилася та жила у Маріуполі. Артем – родом з Мелітополя Запорізької області. Восени 2016 вони познайомилися. На той час чоловік вже рік як служив, а Юля була волонтером в тому самому батальйоні, де проходив службу Артем. Проте познайомилися пара через соціальну мережу.
Юля розповідає, що у себе на сторінці виклала світлину шеврону бригади, а потім її фото поширив Артем.
Так через світлину шеврону вони познайомилися, а вже потім зрозуміли, що обидва знаходяться в одній бригаді.
Юля зізнається, що давно прагнула піти на службу, але до кінця не могла прийняти таке складне рішення. Поставити крапку їй допомогло кохання – Юля пішла служити в батальйон до Артема.
Нарциси під обстрілами
Дівчина згадує, як закохалася та коли саме зрозуміла, що прагне бути лише з цим чоловіком.
«У 2017 році я поїхала на бойові під Авдіївку, а Артем залишився в Маріуполі. Я була зв’язківцем тоді, а він водієм. Зв’язку там не було, ми не могли зателефонувати одне одному. І була через 4 дні у мене ротація, мене змінювала інша зміна зв’язківців. Ми їхали у кузові, який накрили брезентом. І ось машина зупиняється на дорозі, і нам потрібно було пересісти в іншу. Так ось машина зупиняється, відкривається брезент і стоїть Артем! Я навіть не могла нічого сказати. Виявляється, Артем сказав керівництву, що повинен бути там, де знаходжусь я! Він під обстрілами збирав мені нарциси. І топив мені в підвалі зруйнованої дачі лазню, щоб не їздити в Авдіївку купатися. Ось тоді я зрозуміла, що зробила правильний вибір», – розповіла Юля.
Разом пара вже восьмий рік, а весілля зіграли у червні 2019 році в Маріуполі. На той час у Юлі та Артема народилася дівчинка Варвара. На час весілля дитині було рік.
У обох вже були за плечима по одному шлюбу. Від першого чоловіка 38-річна Юля виховує двох синів. У шлюбі з Артемом народилася дівчинка, яку обожнюють батьки та старші брати.
«Я ніколи не ждала від Артема освідчення. Все трапилося раптово. Він мене запросив до кафе, де і зробив пропозицію. Я дала згоду – сумнівів у мене не було», – говорить дівчина.
Сукню на весілля Юля обирала у Запоріжжі. Коли дівчина побачила білу сукню з бірюзовими вставками та вшите ракушками, то закохалась у неї одразу. Букет Юля теж прикрасила мушлями. Весілля зіграли на березі моря в Маріуполі.
На час весілля Юля була у декреті та виховувала маленьку Варвару. Артему вдалося на кілька днів взяти відпустку. Тоді пара змогла зіграти своє морське весілля.
«Війна – не жіноча справа»
Минулого року Юля повернулася до служби у ЗСУ, хоча Артем прохав дружину залишитися вдома. Наразі Юля та Артем служать в одній бригаді, але у різних підрозділах.
«Спочатку всі знайомі дивувалися, коли дізнавалися, що ми обидва служимо. Мені часто говорять: Юля, сиди дома, виховуй дітей, війна – не жіноча справа. Але вирішувати, що робити – лише мені. І я вирішила боронити державу до повної нашої перемоги», – зізнається дівчина.
Юля зізнається, що вже звикла бути поруч з коханими. Навіть під обстрілами, але – разом.
«Кохання допомагає та перемагає. Дуже важливо, коли є людина, яка тебе розуміє на підтримує. Коли ми не разом – це справжній виклик для обох. Буває, що кілька днів немає зв’язку. Іноді я від інших людей дізнаюся, що Артем живий та здоровий, але не може зателефонувати… Це важко, я бажаю, щоб жодна жінка не це не пережила на власному досвіді», – зізнається Юля.
Залишати армію ані Артем, ані Юля не збираються. Дівчина запевняє, що до самої перемоги вони з чоловіком не складуть зброю та не опустять руки.
«Я не буду йти з армії. Служити я мріяла з дитинства. Моя мати носила погони, батько теж був військовим. Старший мій син, якому 19 років, теж наразі служить. І я з Артемом – також», – говорить Юлія.
На сьогодні Артем та Юля несуть службу на Куп’янському напрямку у Харківській області. Юля та Артем вірять, що їх кохання під обстрілами переможе відстань, страх, біль, невизначеність, а головне – переможе війну.
