Коли мова заходить про необхідність розбудови в Запоріжжі інфраструктури для велоруху, це цікаво далеко не всім. А даремно. Адже коли буде окремий простір у велосипедистів та пішоходів, пересуватися безпечніше стане для всіх.
І це лише одна з переваг розвитку велоруху. Аби дізнатися про інші вигоди та виклики ми поспілкувалися з велоактивістами Запоріжжя.
Понад рік тому у зв’язку з запровадженням карантину запорожці почали масово пересідати на велосипеди. До цього спонукали обмеження або заборона користування громадським транспортом, а також бажання зменшити соціальні контакти під час пандемії.
Власне, саме через ці фактори на дорогах та тротуарах у Запоріжжі й дотепер можна бачити багато велосипедистів. На жаль, не на спеціальних велодоріжках, які є вже звичним атрибутом сучасних держав.
– У Запоріжжі немає жодної нормованої велодоріжки, – каже Олександр Ралик, технічний консультант громадської організації «Спільно HUB». – Формально є, але жодна не відповідає чинним нормативам. Звичайно, не йде мова і про якусь системність або безперервність існуючої мережі.
Велодоріжки є? Велоінфраструктури немає
Наразі в Запоріжжі є дві велодоріжки й одна велосмуга, розташовані в різних частинах міста і ніяк не пов’язані одна з одною, розповів Ігор Сук, співзасновник ініціативної групи «Запорізький велоклуб» та технічний консультант у «Спільно HUB».
Одну велодоріжку прокладено в Південному районі вздовж вулиці Новокузнецької, іншу – в Олександрівському, по вулиці Шкільній. Велосмуга завдовжки 1,8 км простягнулася вулицею Тюленіна в одному напрямку (від проспекту Соборного до мосту імені Преображенського).
Основна проблема в тому, що ці велодоріжки не поєднані одна з одною.
Велополоса по вулиці Тюленіна
Місто мало Концепцію розвитку велоінфраструктури Запоріжжя на 2019-2020 роки, метою якої й було інтегрувати велосипедний транспорт в систему міської транспортної інфраструктури. На жаль, цього не сталося. Окремо кілька велодоріжок існують, але разом складати певний маршрут не можуть – закороткі й розташовані у різних районах міста. Та й мають багато недоліків. Наприклад, немає понижень, аби велосипедистам було зручніше заїжджати.
Одне слово, велосипедний транспорт здебільшого змушений рухатися в загальному потоці з автомобілями або по тротуарах у спільному потоці з пішоходами.
Велодоріжки: вигода для всіх
Тож запорізькі велосипедисти створюють перепони для пішоходів та автомобілістів, та й самі наражаються на небезпеку. Тому в розробці велодоріжок та велосмуг зацікавлені всі учасники дорожнього руху, і не тільки вони.
За словами виконавчої директорки «Спільно HUB» Ганни Дворної, існування велосипедної інфраструктури вигідне людям з інвалідністю, які пересуваються на візках – за законодавством, вони можуть користуватися велодоріжками.
Міській владі необхідно розбудовувати велоінфраструктуру, якщо вона хоче залучати туристів з одного боку, а з іншого – робити місто безпечним саме для його жителів.
Велосипедисти мобільніші за пасажирів громадського транспорту або водіїв приватних авто. Тож вигода є для малого та середнього бізнесу, який знаходиться неподалік велодоріжок – так збільшується доступність до його закладів. Велосипедисти можуть зупинятися де їм захочеться, купувати якийсь товар чи послугу. Середній бізнес також «виграватиме», якщо створюватиме велосипедні стійки або навіть велосипедні гаражі. Вони дадуть можливість залишити велосипед і піти за покупками.
І в Запоріжжі на вулицях буде «свято»
Першим кроком до розбудови належної безпечної велоінфраструктури міста має стати створення доріжки на Прибережній магістралі. Це допоможе поєднати уже створену велосмугу на вулиці Тюленіна з велодоріжкою на Південному мікрорайоні через Прибережну магістраль. Окрім того, ця вулиця дозволяє швидко дістатися з одного зі спальних районів міста до його центру.
Будівництво велодоріжки на цій ділянці мало розпочатися ще у 2020 році. Але депутати забрали виділені на це кошти у зв’язку з пандемією коронавірусу. Нова міськрада досі їх не повернула – коштів саме на будівництво велоінфраструктури немає у Програмі розвитку велосипедної інфраструктури на 2021 рік.
Водночас проєктанти завершили розробку документації ще одного комплексного маршруту велодоріжок вздовж центральної частини міста. До слова, кошти виділили тільки на проєктування. При розробці враховували думки велоактивістів та людей, які вже мали успішний досвід розробки велоінфраструктури у містах України, каже Олександр Ралик. Велодоріжки будуть не ідеальними, але гарно спроєктованими, запевнив він.
Де з’являться нові велодоріжки у Запоріжжі?
Під час публічних консультацій «Реконструкція тротуару з облаштуванням велодоріжок» про плани розбудови велодоріжок розповів Віктор Хоцький, заступник директора Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міськради.
Вони мають з’явитися у трьох місцях:
- по Прибережній магістралі від вулиці Глісерна до вулиці Запорізька. Тут створять доріжку двостороннього руху по забудованій стороні вулиці. Також висадять дерева та встановлять відповідні знаки;
- від вулиці Запорізька до Вознесенівського парку по стороні вулиці, яка ближча до Дніпра. Також тут облаштують пандуси, відновлять газони та висадять нові дерева;
- по Прибережній магістралі від річки Мокра Московка до вулиці Автозаводська та до перехрестя з вулиці Новокузнецька.
Не велодоріжками єдиними
У 2020 році деякі громадські організації Запоріжжя в рамках реалізації проєкту “ВелоМіста 2.0” встановили по місту 20 велостійок на шести велопарковках та 2 публічні вело-СТО біля міських установ, комунальних підприємств та біля Запорізької Січі на Хортиці.
Загальної статистики щодо велостійок, велопарковок, велогаражів у місті немає. Але, як зазначається в концепції розвитку, за приблизними підрахунками користувачів у Запоріжжі є 40 парковок біля громадських закладів. Здебільшого це велостійки для тимчасового паркування біля входів, встановлені адміністраціями чи власниками закладів.
Їхня конструкція різна – часто така, що дозволяє кріплення лише переднього колеса. Через це є великий ризик, що велосипед можуть вкрасти. Парковки «під колесо» не дають можливості надійно розмістити велосипед та примкнути раму до корпусу стійки. Крім того, за цими велостійками часто назбирується сміття, і вони виглядають непривабливо. А це, звичайно, не дуже мотивує почати користуватися велосипедом.
Типові приклади велостійок: 1 – П-подібна (АТБ), 2 – «під колесо»
Запорука успіху – люди та ресурси
Місто Лева стало першопрохідцем у сфері розвитку велосипедної інфраструктури. Саме тут ухвалили першу концепцію, почали будувати спеціальні доріжки для користувачів велосипедів, з’явився перший громадський велопрокат.
У деяких місцях Львова пішохідна зона поділена на дві: власне для пішоходів та для велосипедистів. Але останнім часом місцева влада під час проєктування доріжок бере за принцип розділяти пішохідну зону від велосипедної інфраструктури зеленою зоною.
Також у місті намагаються будувати велодоріжки або пішохідну зону вищою, аби відокремити одне від одного. Велодоріжку позначають і різницею в рівні відносно тротуару. Або він вищий сантиметрів на 20, або доріжка. Це обмежує потрапляння на неї пішоходів – та й велосипедисту незручно буде заїжджати на пішохідну територію, пояснює Анна Дворна.
За кордоном найчастіше велодоріжку просто виділяють фарбою й пішоходи це розуміють. Безпечний розвиток велоінфраструктури адвокатували в Європі ще тридцять років тому, а ми до цього лише йдемо, каже велоактивістка.
У Запоріжжя та у Львова схожі Концепції розвитку велоінфраструктури. То чому ж тоді одне місто визнане флагманом велоіндустрії, а в іншому – досі немає цілісної мережі велодоріжок?
Активістка Анна Дворна впевнена, що причини наступні.
У Львові дуже компетентні проєктанти. У Запоріжжі ж активісти мають самостійно перевіряти проєктну документацію місцевих фахівців, адже їхні розробки не завжди є сформовані правильно.
У місті є потужна велоспільнота. Запорізькі велоентузіасти також досить активні, але львів’яни посилено стежать за депутатським корпусом, аби чиновники виконували свої обіцянки щодо велоінфраструктурних рішень.
Мікромобільність не за горами
У 2018 році уряд схвалив Національну транспортну стратегію до 2030 року, яка передбачає розробку та впровадження на національному, регіональному та місцевому рівнях Національної велосипедної стратегії.
Міністерство інфраструктури України спільно з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, U-Cycle (ГО “Асоціація велосипедистів Києва), Посольством Королівства Нідерландів в Україні, Програмою розвитку ООН в Україні та Фондом ім. Г. Бьолля, Бюро Київ — Україна зараз працюють над розробкою цієї стратегії. Вона має сприяти координації транспортної політики, обміну європейським досвідом та нарощуванню потенціалу місцевої та регіональної влади щодо впровадження велоінфраструктури.
У європейських містах почали тим часом переобладнувати вулиці для пересування ними на велосипедах, електросамокатах. Адже користування саме таким видом транспорту стало особливо актуальним під час пандемії.
Цей елемент «мікромобільності» передбачає й Національна стратегія. За словами Анни Дворної, вона має стати ключовим документом, на який орієнтуватимуться всі міста країни.
Найкращий стимул – гроші
В країнах Європейського Союзу все націлено на те, щоб велосипедист став рівноправним учасником дорожнього руху. А користування велосипедом там планують збільшити на 50% до 2030 року!
Також важливим пунктом є фінансування розвитку велоруху. Наприклад, в ЄС для цього хочуть виділити у 2021-2027 роках до 3 мільярдів євро, а у 2028-2034 роках – 6 мільярдів євро.
В Європейському Союзі та за його межами визнали важливість їзди на велосипеді. Для цього в державах не тільки працюють у правовому полі, вигадуючи все нові й нові директиви та правила, а й систематично вливають фінанси. І річ тут не тільки в користі для екології, зменшенню навантаження на дорожню інфраструктуру. На першому місці завжди люди та їхнє життя й здоров’я.
