Мы в соцсетях
INFORM.ZP.UA – это информационный портал и сайт новостей города Запорожья. Каждый день мы рассказываем главные и свежие новости политики, экономики, культуры, криминал, происшествия, спорта Запорожья и Украины. Фото и видео репортажи за сегодня. Онлайн актуальные и последние новости Запорожья и Запорожской области за день. Информация и персоны Запорожья. INFORM.ZP.UA публикует статьи запорожских журналистов, расследования и честную аналитику. Мы очень ценим наших читателей и отбираем и размещаем для них самую важную информацию о событиях города Запорожья и области.
----:--
Мы в соцсетях
Головна » События » Культура » “Незалежність виборювали тисячі”, – запорізька журналістка про життя українського правозахисника Василя Хмарського

“Незалежність виборювали тисячі”, – запорізька журналістка про життя українського правозахисника Василя Хмарського

Запорізька дослідниця і журналістка Ганна Черкаська розповіла цікаві факти з історії нашого краю.

28 червня 1919 – у Києві було ухвалено рішення про створення Таврійської губернії з адміністративним центром у Мелітополі. До її складу увійшли Бердянський, Дніпровський та Мелітопольський повіти.

1935 – на запорізькому заводі „Комунар” було виготовлено перший зернозбиральний комбайн.

1942 – на Запорізькому паровозоремонтному заводі була організована підпільна диверсійна група під керівництвом Л. Ачкасова, Б. Миронова.

29 червня 1995 р. об 11.15 у Запоріжжі не стало Василя Хмарського, правозахисника, члена-засновника УҐС Запорізької області, члена УРП.

Сьогодні кажуть, що Незалежність просто впала українцям. Ні, вона не цеглина, щоб падати на голову. Незалежність виборювали тисячі, серед яких Василь Хмарський – скромний трудяга, патріот. Ще за радянщини він казав: “Я не вмію ні сказати, ні написати. Я вмію тільки з прапором стояти й листівки клеїти”. Дійсно, він стояв із забороненим прапором, за що не раз був битий. Приносив у рухівку великі бідони клею і ночами клеїв листівки. Навіть у час смертельної хвороби (онкологія) він ніколи не скаржився, завжди підставляв своє дружнє плече. Вічна тобі пам’ять, Василику!