У Запоріжжі знайшли масонське Всевидяче око

Ми звикли до нудного і задимленого Запоріжжя. Складно уявити, що, окрім Хортиці, у нашому місті є щось містичне і незвідане. Проте, сьогодні ми зазирнемо по інший бік запорізької історії.

«Око у трикутнику» знайшли на старому хресті. І воно – найпоширеніший знак масонів. Світлиною таємничого символу поділився Роман Акбаш – запорізький історик і екскурсовод. Він приховує місцеперебування знахідки у Запоріжжі, аби її не пошкодили та не викрали. Але погодився розповісти мені в інтерв’ю всі деталі про неї та інші знаки міста.

Відомий краєзнавець визнає, що іноземці на його екскурсіях часто питають про масонські знаки, які бачать на будинках уздовж проспекту Соборний. Я ніколи нічого дивного не помічала, але, вражена останньою знахідкою, вирушила у розвідку. І справді, масонські символи – прямо на запорізькій мерії. «Місто металургів» дивує. Подивимось разом! Враження та несподіванки обіцяю.

(Фото знаку надано Романом Акбашем)

  • В одному з інтерв’ю на питання «Який би фільм ви зняли про Запоріжжя?», ви відповіли, що створили б екшн по типу «Коду Да Вінчі». Отже, у нашому місті теж є таємні знаки і символи?

В першу чергу, я б зняв такий фільм, бо в подібних стрічках одним з головних героїв є саме місто. Саме з цією метою – щоб зробити Запоріжжя більш відомим та привабливим. Такі фільми, як «Код Да Вінчі», популяризують міста. А що стосується знаків – вони є, напевно, у кожному населеному пункті. Я думаю, Запоріжжя в цьому випадку теж не виняток. Може, менше цікавих знаків. Вони, можливо, не завжди таємничі, містичні, але інтерес здатні викликати.

  • В книзі «Код Да Вінчі» присутнє таємне товариство масонів. Чи були вони на території Запоріжжя?

Стверджувати не можна. Але, наприклад, недавно на одному зі старих занедбаних запорізьких кладовищ виявили зображення всевидячого ока, яке всі відразу сприймають як символ масонів. Хоча воно зустрічається не тільки у них. Використовується на багатьох нагородах колишньої Російської імперії або на грошових знаках, наприклад, на доларах. Це дуже популярний символ навіть без масонів. Але люди частіше схильні бачити в них саме масонські символи. Тому теж, звичайно, цікаво.

Око викарбовано на залишку колишнього металевого хреста. Плюс, там ще об’єднані два хрести – християнський і якір. Якоря – це теж один з таких, я вважаю, фірмових знаків Запоріжжя. Адже історія Запоріжжя пов’язана з такими людьми, як меноніти – іноземні колоністи, які в кінці 18 століття до нас приїхали і жили тут майже півтора століття. І ось на їхніх могилах часто видно зображення якоря. Це старий християнський символ. Меноніти – одні з представників християнства, однієї з течій. Тому частіше використовують якраз не хрест, а якір. І його навіть можна побачити на деяких скелях Хортиці, висіченого на каменю. На острові він через те, що і Хортиця колись належала менонітам.

Повертаючись до таємних організацій, у Запоріжжі могли перебувати не лише масони. Бо у Російській імперії – а ми тоді мали до неї стосунок – існували як масонські, так і інші таємні організації. Це загальновідомо. До них приписують багатьох відомих людей у 18-19 століттях. Катеринославськ – одне з примітних міст на той момент, був від нас у 90 км. Це нинішній Дніпро. Тож цілком можливо, що і в нашому місті був якийсь осередок. Але, знову ж таки, точних історичних фактів поки що немає. Можливо, вони з’являться. Тим не менш, точно відомо, що в Катеринославі діяли такі організації, а ми були містом Катеринославської губернії.

Тоді серед аристократів було популярно належати до таємничих орденів. Тому я не виключаю, що вони у нас були. Можливо Всевидяче око на залишках стародавнього хреста не випадково. Зараз можна тільки припускати. Треба відзначити: аж до 20-го століття Олександрівськ був досить провінційним містом, невеликим за територією і за населенням. Може, тому у нас не було багато тих людей, які цікавилися масонством. Простим людям це було не так властиво. У них було багато інших проблем. А представники вищих верств населення тоді захоплювалися на дозвіллі таємними товариствами, спілками. Можливо, дворяни, уродженці Олександрівська, в якихось більш розвинених містах теж брали участь. Але, зверніть увагу, вони себе позиціонували як таємні ордена. Можливо, тому ми про них і не знаємо. Олександрівськ того часу не такий багатий на шедеври архітектури. Можливо, тому у нас таких символів немає. На будівлях в сусідньому Дніпрі, впевнений, більше збереглося символіки.

(Роман Акбаш)

  • Які знаки на запорізьких будівлях можна віднести до масонських?

Такі знаки є. Наприклад, на будівлях проспекту. Коли гості міста приїжджають, то часто кажуть: «О, у вас тут масонські символи на будинках». Так, там дійсно є циркулі, косинці на балконах і стінах фасадів. Особливо в середній частині проспекту, Вознесенівський район.

Або навіть на самій запорізької мерії згори є герб – картуш, як кажуть в архітектурі. Там можна побачити і циркуль, і косинець – все дуже схоже на символи масонів. Проте, стосовно останніх, насправді, звідки ми знаємо – може, це теж якийсь вплив масонів. Або просто треба не забувати, що креслярські інструменти – це, в тому числі, робочі інструменти будівельників, архітекторів, інженерів. А позаяк будинки ці проектували дуже відомі архітектори, представники архітектурних інститутів, наукових, то, звичайно, це і їхній символ теж. Недарма масонів називають каменярами, зодчими. Тож, можна сказати, що і у звичайних будівельників-інженерів, і у масонів-будівельників є спільні символи. Тому їх часто плутають.

А стосовно запорізької мерії: спочатку будинок споруджували як будівельний технікум. І деякий час, на самому початку своєї біографії, діяв цей технікум. Саме цим можна пояснити зображені там креслярські, будівельні інструменти. Можливо, в даному випадку немає ніякої містики, але, якщо люди бачать в цьому містику, навпаки, для них місто стає привабливішим. Можливо, не варто їх розчаровувати якимось прозовими версіями походження цих знаків.

Аудіоверсію інтерв’ю можна послухати тут або за посиланням. 

Невідомі таємниці відомих будинків

В цьому розділі ви побачите багато фотографій з запорізьких вулиць. Поки я їх робила, траплялися несподіванки. У будь-якому туристичному місті людина, що роздивляється старі будівлі, не є чимось надзвичайним. Коли ж я лишень підняла голову, щоб зробити фото візерунків на будинку, поряд зібрався натовп перехожих. Люди питали, що трапилось, і діставали мобілки, щоб теж щось зняти. Як же погано ми знаємо власне місто… І рідко піднімаємо голову.

  • Пане Романе, розкажіть, чи є в Запоріжжі будівлі із закодованими в них знаками?

Запоріжжя – досить багатий край щодо національностей, народностей, релігій і всяких історій, починаючи з давніх-давен, закінчуючи сучасністю. У кожної групи людей, які колись і зараз населяють Запоріжжя, звичайно, ж є свої символи. І так чи інакше вони відображаються на міських стінах.

Мені завжди подобається вишукувати якісь такі дрібниці на запорізьких будівлях. Раніше ходив багато років і чогось не помічав, а тут раптом побачив. Наприклад, літери на будинку Лещинського. Це навпроти театру Магара (перехрестя вул. Троїцька та пр. Соборний – ред.). На гербі, що прикрашає споруду, є ініціали колишнього власника будинку. Перші літери імені людини, яка, власне, побудувала цей будинок – Яків Лещинський – Я.Л.

Написи на будинках, які раніше були, скажімо, чимось іншим, ніж вони є зараз. Наприклад, нинішній 1-й пологовий будинок і колишній «Пологовий притулок». Там напис майже не зберігся, але видно по силуетах, що там щось було.

Аптека на вулиці Базарній. Колишня «Аптека Ріхтера». Там теж вже не аптека. Там вже давно мешкає головний офіс «Зелен-строю». Але, тим не менш, можна підняти голову вгору і прочитати залишки напису «Аптека».

Усілякі скульптурні композиції, наприклад, навпроти 3-го корпусу ЗНУ на будівлі колишнього фіздиспансеру є маски, або, як їх називають в архітектурі – маскрони. Популярні в модерні елементи у вигляді обличь. Найчастіше це жіночі або якісь міфологічні персонажі. Там два таких жіночих обличчя. Багато різних легенд ходять про тих, хто там зображений. Одна з них – що це медуза Горгона. В модерні часто прикрашали саме обличчями, зображеннями медузи Горгони. Яка, нібито, повинна була своїм поглядом, який все перетворює в камінь, оберігати такі будинки від всяких неприємностей. На жаль, в Запоріжжі мало залишилося таких маскронів. Фактично це єдині, які до нашого часу дожили.

На жаль, не все доживає або дожило до наших днів. Але, так чи інакше, все, що потрапляє на очі, дуже цікаво. Для мене, наприклад, досі залишається загадкою те, що на дуже багатьох дахах менонітських будівель є такі металеві невеликі деталі, можна назвати їх зигзагом або хвилею. Деякі люди сприймають їх як прикрасу. Можливо, це стяжки, щоб цегла міцніше тримався. Мені здається, що це може символізувати якихось міфологічних драконів. Бо меноніти – це представники досить древніх народів – фламандців, фризів. Можливо, це пов’язано з їхніми ще дохристиянськими символами.

На вулиці Сергія Серікова є будинок колишнього старости села Шенвізе – Юліуса Зімінца. Там у нього на дерев’яному фронтоні даху якраз вирізані два дракони. Теж цікавий символ, незвичайний. Який багатьох дивує. Далеко не всі очікують побачити у Запоріжжі драконів. Два дракони, що споглядають один одного.

Втрачені церкви, римський бог, леви та янголята

  • Пане Романе, чи є у нашому місті такі знаки, які були втрачені або навмисне знищенні?

В силу різних причин – через війни, революції, перевороти. І влада у нашому місті досить часто переходила з рук в руки. Все це несе руйнування. Плюс, в сучасності і в радянські роки була боротьба з «архітектурними ізлішествами», як це називали, або якимись дореволюційними елементами.

Фактично всі церкви православні в Олександрівську були знищені. Я думаю, що там в церквах завжди вистачає якихось символів. У християнстві теж досить багато символів цікавих. Тому шкода, що всі церкви Олександрівська були свого часу знищені. Наприклад, Святомиколаївська церква на Привокзальній площі. Фактично невідомо, як вона виглядала. Можна припустити, що і там щось цікаве зникло.

Сучасні люди теж перебудовують необережно. Наприклад, нинішній «Ощадбанк» на проспекті Соборному навпроти Свято-Покровського собору. Там вгорі були чудові скульптурні голови і фігура. Там сидів бог Меркурій в центрі. Теж треба розуміти, що це модерн. І, судячи з усього, він є символом, як покровитель комерції. Адже це раніше був прибутковий будинок, там комерційні офіси розташовувалися. Велика загадка, що за узголів’я з боків від нього. Тому що там було чотири таких узголів’я з кожного боку. І дуже складно зрозуміти, що вони символізують. Парочка схожа на якихось міфологічних сатирів. З давніх міфів. Можливо, це вони і є. Оскільки це – стиль модерн, в ньому багато символічних деталей. Але, на жаль, багато модернових особняків не дожили до нашого часу.

(Фото з архіву)

(Сучасний вигляд будинку)

До прикладу – нинішній Краєзнавчий музей. Раніше його стіни прикрашало понад сорок левових голів, левових пащ по всьому фасаду будинку. На жаль, вже в мирний час, після війни, чомусь з фасаду музею їх прибрали.

(Архівне фото будинку краєзнавчого музею. Раніше там була Земська управа)

Обласна дитяча, а колись «Земська» лікарня. На ній багато було цікавих деталей: лебедів і, як їх називають, «янголят» або просто дітей – таких маленьких карапузів. Ось вони там між віконцями дивилися. На жаль, їх усього лише 7-8 років тому під час ремонту зняли. Кажуть, що їх закрили, але чомусь їх досі не «відкрили». У нашому місті не так вже й багато таких цікавих деталей. Таких янголят, наприклад. Вони оточені легендами. Що тільки люди про них не говорили… Але за задумом архітектора – це діти серед дарів природи, чаш достатку.

(Архівне фото фасаду будинку дитячої лікарні)

Старих кладовищ, окрім лічених одиниць, і не залишилося. Хоча всі ці пам’ятники і надгробки – вони теж історично цінні. На них завжди нанесено велику кількість символів, які означають смерть або любов до того, хто пішов з життя. На таких надгробках завжди багато знаків. Наприклад, той же Амур з опущеним погашеним смолоскипом символізує погасле життя. Ось на тому залізному хресті, який згадував на початку, такий символ теж присутній. Таке можна було дуже часто зустріти, але дуже мало залишилося старих могил, кладовищ.

На острові Хортиця колишнє менонітське кладовище більш менш зберіглося. Якщо б мені довелося знімати фільм або писати книгу, я обіграв би момент того, що на цьому кладовищі знаходиться кам’яна Біблія досить великих розмірів. Де німецькою мовою, готичним шрифтом процитовано одне з Євангелій. Хто його знає, можливо хтось теж щось в ньому зашифрував … За бажання і фантазії цю локацію можна цікаво обіграти.

До речі, коли робила фото на цьому менонітському кладовищі, згадалися старі цвинтарі в Німеччині. Там вони охороняються державою. Навіть територія, де вже майже не залишилось надгробних плит, обгороджена парконом і поряд стоять таблички, які сповіщають про те, що тут знаходилось колись. В такі місця водять екскурсії, і сама держава заробляє на цьому гроші. На запорізькому ж цвинтарі все інакше.  Кам’яну Біблію знайшла лише завдяки наглядачу кладовища. Він також показав інші старі надгробки. І розповів, що раніше їх було близько двохсот, але до цього дня дожили одиниці. Але і ті, через людську недбалість, було перенесено з первісного місця перебування. Деякі навіть були викинуті на звалище. Така безвідповідальність шокує, бо деякі могильні плити датовані ще 1775 роком.

За Верхньою Хортицею є теж закинуте старе єврейське кладовище. Подібні локації завжди приваблюють любителів загадок і містики. Весь острів Хортиця – це місце таємниче, за легендами, пов’язане зі скарбами, характерниками, яким приписували надможливості. Там у кожної балки, у кожної скелі є своя легенда. Отже тільки на одному острові Хортиця можна зняти не один фільм і написати не одну книгу. Хортиця насичена всякими історіями, там бувало багато людей різних релігій, вір. При бажанні там можна знайти багато загадок.

Наші послання майбутньому

  • Ви добре знаєтесь на історії, а чи спостерігали ви за сьогоденням? Чи лишає наше покоління по собі якісь послання нащадкам?

Все, що не робиться, будується – можна вважати посланнями для майбутніх поколінь. У Запоріжжі будівництво не надто активне, тому з одного боку менше знищуються старі квартали, пам’ятники. Але місто має розвиватися, повинна бути не тільки історична складова. У Запоріжжі, на жаль, мало створюється оригінальних будівель, скульптур, пам’ятників – всього того, що може служити своєрідним посланням або спадщиною для майбутніх поколінь. У новій архітектурі немає родзинки, на мою думку. Може хтось і бачить, але металеві шафи… чи несуть вони якесь послання?

Сучасна архітектура? З побудованого в Запоріжжі за останні роки складно назвати щось цікаве. Хоча з останнього сучасного мені подобається пам’ятник менонітам на Верхній Хортиці. Він цікавий, грамотний, зі змістом. Він торкає струни душі. Нагадує про трагічну долю менонітів, які тут жили. Думаю, цей пам’ятник буде своєрідним посланням майбутнім поколінням, щоб вони пам’ятали історію і ніколи не повторювалися сумні її сторінки.

Архітектура, яка будувалася до революції 1917 року, або 30-ті, післявоєнні роки – вона набагато більше наповнена сенсами, посланнями. Вона цікава, насичена деталями, вона перегукується з іншими історичними епохами, і навіть з античними часами – з древнім Вавилоном, Римом.

Таємниці козаків на землі і під водою

  • Про запорізьких козаків багато написано. Як ви думаєте, козаки залишили по собі якісь ще не розгадані таємниці?

Швидше за все так. Козацтво не за власною волею припинило своє існування. Катерина дала наказ про знищення останньої Запорозької Січі. Період козацтва був досить великий, він точно був насичений подіями, історіями. Довгий час історія козацтва не вивчалась або мало досліджувалась. Тому відкриття козацтва і козаків ще чекають свого часу. Це дуже цікаво! Вважається, що на Хортиці була Запорізька Січ. Як мінімум, доказів, знахідок якихось, що Січ була саме в якомусь місці, немає. Ці відкриття ще чекають! На Хортиці багато місць, де знайдені артефакти, пов’язані з іншим періодом історії, а з козацтвом – небагато. Їх добре заховали!

Багато загадок під водою Дніпра, навколо Хортиці, судна. Створений інститут судноплавства, фахівці вивчають водойми. Впевнений, будуть знахідки. Плюс, саме ім’я «Запоріжжя» є брендом. Запорізькі козаки викликають асоціації із Запоріжжям, тому сам Бог велів знаходити нове в історії. Козацтво було давно, тоді повноцінних міст не було, козаки були воїнами, у них були військові табори. Треба розуміти, що до нашого часу мало що зберіглося. Адже це не були кам’яні фортеці. Тому мало що доживає до наших часів, тому залишаються ще невідкриті історії, пов’язані з козаками. Думаю, там є що ще вивчати. Ті, хто захоплюються – продовжать дослідження і обов’язково щось знайдуть.

  • Деякі дослідники вважають Хортицю містичним символом Запоріжжя, який оберігає наше місто від природніх катаклізмів та навіть військових дій. А як на вашу думку?

Навіть без містики. Нам грандіозно пощастило, що у нас у центрі міста є такий величезний парк посеред річки – острів Хортиця. Там можна сховатися від міських проблем, несприятливої ​​екології та іншого. Це ще і додатковий туристичний символ. На Хортицю їдуть гості з інших міст і країн. Острів – одна з головних наших пам’яток. В цьому плані запорожцям пощастило.

А те, що це місце приваблювало з давніх-давен і до сьогодні – підтверджує, що це особлива місцевість. Якщо настільки відома Хортиця, і люди туди їдуть і знаходять для себе різні куточки, які пов’язані з різноманітними сторінками історії – це особливе місце. Якщо врахувати, скільки там було поховань протягом століть, курганів, святилищ – значить, це місце дійсно притягує особливою енергією та ауро. Хортиця особлива!

Автор- Анастасія Агаркова


Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: