Район перехрестя Базарної та Миколаївської вулиць в Старому Олександрівську був вельми жвавим місцем. Неподалік – центр міської торгівлі: Базарна площа і Гостинні ряди. Прямо біля перехрестя – Біржова площа, головне місце паркувань олександрівських візників. У двох хвилинах пішки – і Покровський собор, і Головна хоральна синагога, і лютеранська кірха. Навколо – відразу кілька готелів та трактирів! По сусідству – приватна жіноча гімназія Павленка й одне з початкових училищ міста. Ну дуже привабливе місце для розміщення прибуткових будинків! І тут їх дійсно вистачало. До того ж власники будували їх не для особистого проживання. Прибуткова нерухомість – дуже популярна в Олександрівську форма вкладення капіталу. Їх купували, щоб потім здавати в оренду – під офіси, магазини, навчальні заклади, квартири.
Одним з олександрівських рантьє був і Август Ріхтер. На початку ХХ століття він побудував прибутковий будинок на вулиці Базарній. Цегляний, двоповерховий, з підвалом, який зі зниженням рельєфу переходить в цокольний поверх. Будинок хоч і був побудований в популярному у місті «цегляному стилі», але серед звичної олександрівскої забудови таки виділявся. Фасад будівлі – яскравий приклад пізньої еклектики. Без ордерності, тинькування та особливих надмірностей, але з легкими нотками спадщини ренесансу і класики. Виразно та зі смаком. Присутні й деталі – будівля прибуткового будинку Ріхтера якраз з тих, які можна і потрібно розглядати.
Головна прикраса – чарівний балкон. Він досі – у першоствореному вигляді – з кованою металевою огорожею і мереживним навісом на витончених стовпчиках. А трохи вище балкона – своєрідний артефакт-сюрприз, який помічають далеко не всі перехожі. Це залишки букв, які колись прикрашали фриз під аттиком будинку. Напис з цих букв все ще можна прочитати: «Аптека»! Більш розгорнута «вивіска» розміщувалися під карнизом бокового фасаду – “Аптека А.Є. Ріхтера”. На жаль, зараз її не можна побачити – вона закрита прибудованим пізніше п’ятиповерховим будинком.
Як вже підказав нам напис, в цьому будинку розташовувалася аптека. Належала вона самому власнику будівлі. На початку минулого століття Август Ріхтер був одним з усього лише трьох олександрівських аптекарів. Дозвіл на відкриття аптеки в нашому місті отримав ще в 1871 році. Відтоді олександрівський провізор Август Єгорович Ріхтер не покидав сторінок щорічного довідника «Медичний список Росії» аж до 1906 року – судячи з усього, останнього у своєму житті.
В тому ж довіднику про Ріхтера можна прочитати такий опис: «Німець, лютеранин». І таке походження – не дивина серед жителів Олександрівська. Згідно з першим переписом населення, що відбувся в 1896 році, німецьку мову своєю рідною назвали 370 містян. Це майже 2% від загального числа тодішніх мешканців міста! На початку ХХ століття ця частка ще й збільшилася. Згідно з довідником «Міста Російської імперії в 1904 році», 4% жителів Олександрівська були протестантами, або як тоді говорили «лютеранами». Центр лютеранського життя міста розташовувався зовсім поруч з прибутковим будинком Ріхтера – на Миколаївській вулиці (нині – Святого Миколая). Тут, в будівлі, яку в наш час поглинула територія кондитерської фабрики, розміщувалися протестантські молитовний будинок і училище.
До речі, одним з найбільш видатних представників лютеранської громади Олександрівська був зять Ріхтера – колезький асесор і провізор Лев Петцгольд. Лев Іванович вів активну громадську діяльність – працював у повітовому відділенні Товариства піклування про тюрми, був членом Присутності з податку з міських нерухомих об’єктів, входив до складу повітового Піклування про дитячі притулки, очолював Олександрівську євангелічно-лютеранську церковну раду та був видавцем німецької газети Олександрівська «Бюргер- Цайтунг ». Так-так, була колись в нашому місті й така!
Але основне місце праці Петцгольда – аптека Ріхтера на Базарній. Уродженець Курляндскої губернії (зараз – Латвія) та німець за походженням спочатку був її керівник. А з 1906 по 1917 роки – фактично власником, адже після смерті Августа Ріхтера весь бізнес і майно аптекаря успадкувала його дочка Амалія. Нагадаємо – дружина Льва Петцгольда!
Судячи з усього, справа Ріхтера і його спадкоємців було успішною. У 1906 році в аптеці на Базарній працювали відразу шість співробітників – по одному провізору та асистенту, а також цілих чотири помічники. До того ж родині належить і аптечне відділення в Шенвізе – в менонітському селищі, яке пізніше увійшло до складу Олександрівська. Звісно Ріхтери-Петцгольди могли собі дозволити займатися і благодійністю. Наприклад, в головній аптеці безкоштовно відпускалися ліки для сиріт – вихованок Олександрівського дитячого притулку.
Додатковий прибуток приносив і будинок на Базарній. Аптека займала лише перший його поверх. Цокольний та другий – здавалися в оренду. Наприклад, у підвалі деякий час «квартирувалася» булочна, а на верхньому поверсі – приватні лікарі та комерсанти. Так тут деякий час приймав своїх пацієнтів і навіть жив відомий в Олександрівську Генріх Бер – доки не збудував власну лікарню з першим в місті пологовим притулком (на розі Миколаївської та Покровської). Проходили в будинку Ріхтера і прийоми лікаря Кроніка – «по вушних, горлових, носових і дитячих хворобах». Вже в 1920-ті роки Кронік стане директором медичної школи – майбутнього тоді ще Запорізького медколеджу. Серед відомих фірм-орендарів приміщень будинку – Олександрівська агенція комісіонерської контори «Русь». Профіль її діяльності – посередництво, укладання договорів купівлі-продажу, оренди, застави, нерухомість і навіть розвідка корисних копалин.
Після 1917 року нерухомість Петцгольдів була націоналізована. У колишньому вже прибутковому будинку спочатку розмістили військкомат. У 1921 році тут вже працювало управління з обліку та розподілу робочої сили. Пізніше – повітове управління з боротьбі з трудовим дезертирством. Зараз тут – офіс запорізького «Зеленбуду».
На жаль, доля останнього приватного власника будинку виявилась трагічною. Лев Петцгольд продовжував жити й працювати в Запоріжжі й в радянські роки. Встиг попрацювати на Дніпробуді – в його медико-санітарному управлінні. Також керував Запорізькою санітарно-бактеріологічною лабораторією. У лютому 1931 року Льва Петцгольда заарештували, як «члена контрреволюційної організації». Він був засуджений на 5 років позбавлення волі, але рік потому був звільнений Втім, історія повторилася вже в 1938 році. Але вже з трагічним фіналом – 3 листопада 1938 року Лев Іванович Петцгольд був розстріляний. Посмертно реабілітований в 1957 році, місце поховання невідоме.