Вже йде п’ятий рік, як Україна не лише відстоює свої кордони у війні, а й веде запеклу боротьбу за право на власну історію. Поки фронт тримає нашу землю, міста стають ціллю для російської армії, що цілеспрямовано знищують наші пам’ятки культури та архітектури. Втрата цих об’єктів у Запоріжжі та області – це не просто руйнування старих стін, а спроба позбавити нас нашої ідентичності та пам’яті про наше минуле. Сьогодні ми фіксуємо ці шрами, які війна продовжує залишати на нашому краї.
За даними МКСК, станом на початок травня 2026 року Росією були зруйновані та пошкоджені 1783 пам’ятки культурної спадщини та 2540 об’єктів культурної інфраструктури. Серед пошкоджених об’єктів культурної спадщини 161 мають статус національного значення, 1460 – місцевого, 162 – щойно виявлені. Повністю зруйновані 46 пам’яток культурної спадщини. Загалом пошкодження зафіксували в 18 областях.
У Запорізькій області відомо щонайменше про 63 пошкоджені пам’ятки. Перебування значної частини території області в тимчасовій окупації унеможливлює точний підрахунок кількості закладів культури, що постраждали внаслідок бойових дій та окупації.
Зруйновані пам’ятки
Історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова», Василівка
Історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» є одним із найбільших дворянських помість Південної України кінця XVIII–XIX століття, а тому є знаковою пам’яткою регіональної історії та архітектури Запорізької області. Будівництво палацового комплексу започаткував Василь Попов, його зведення відбувалось протягом 5 років – з 1889 по 1894 рік. Серед істориків досі немає чіткої згоди щодо того, хто був архітектором об’єкту, однак найчастіше авторство приписують Миколі Бенуа.
Центральною спорудою став замок, що був зведений із цегли, виготовленої на заводах родини Попових. Спершу він мав п’ять веж, бальну залу, картинну галерею, бібліотеку та колекцію старовинної зброї. Манеж-стайня комплексу була збудована за зразками архітектурних канонів північно-італійського Відродження: у Східній Європі є лише два приклади такої архітектури, і саме садиба Попова є одним із них. До комплексу також увійшли Західний флігель або так званий «Англійський замок» – у неоготичному стилі з багаторівневим дахом, що ніби переносить в епоху середньовічної Європи. У палаці родина Попових зберігала свою етнографічну колекцію, а його стіни прикрашали роботи європейських геніїв: Тиціана, Гої, Рембрандта.
Починаючи з 1907 року в будівлі почав діяти етнографічний музей, де були представлені експонати 15 національних культур. За радянських часів будівлі комплексу використовували для найрізноманітніших потреб – від житла та навчання до військового штабу. Зрештою, у 1950-х роках палац повністю демонтували, а його історичну цеглу перетворили на фундамент для споруд комуністичної партійної адміністрації. З 1993 року комплекс має статус історико-архітектурного музею-заповідника. Садибу також включено до переліку «Сто чудесних замків, палаців та фортець України».
7 березня 2022 року російські війська здійснили обстріл Василівки та території садиби з артилерії. Снаряди вибили вікна у трьох флігелях, пошкодили вежу стайні – одну з найвиразніших споруд комплексу, а також пробили стіну другого поверху навчального корпусу. 13 березня 2022 року директорка музею-заповіднику Анна Головко повідомила, що окупанти пограбували музей. За її словами, окупанти винесли все, що могли забрати з собою, а решту майна – розтоптали ногами. За собою залишили виламані двері та побиті вікна. Крім руйнування унікальної пам’ятки, російська армія вдалась і до погроз директорці.
Житловий будинок в ансамблі майдану Митців, Запоріжжя
Житловий будинок в ансамблі майдану Митців – це пам’ятка архітектури місцевого значення, що є частиною монументального містобудівного комплексу у стилі «радянського ампіру» в центрі Запоріжжя. Житлові будинки, що формують ансамбль площі Маяковського, були збудовані у 1950-х роках за проєктом архітектора Георгія Вегмана. Статус пам’яток містобудування місцевого значення будинки офіційно отримали у 2014 році.
Спочатку, восени 2022 року один з будинків був частково зруйнований внаслідок російського обстрілу міста. Нині пам’ятку відбудували. Вдруге будинки зазнали шкоди восени 2024 року, коли російська армія вперше атакувала Запоріжжя КАБами.
Вокзал «Запоріжжя-2», Запоріжжя
Вокзал «Запоріжжя-2» – це архітектурна перлина нашого міста, що вражає своєю асиметричною композицією, квадратними вежами та гострими шпилями. Понад 120 років ця унікальна цегляна будівля зберігала свій автентичний вигляд, виконуючи функцію транспортного вузла. Вокзал «Запоріжжя-2» був важливим фрагментом історичної забудови, що безперервно функціонував за призначенням понад століття.
Із початком повномасштабного вторгнення вокзал «Запоріжжя-2» разом зі станцією «Запоріжжя-1» набув нового, життєво важливого значення. Він перетворився на один із ключових евакуаційних пунктів, ставши останнім рубежем дому для тисячі людей, які рятувались від жахів війни. 16 березня 2022 року російська армія завдала ракетного удару по залізничній інфраструктурі станції «Запоріжжя-2». Внаслідок удару було пошкоджено фасад, вікна та дах історичної будівлі, зруйновано частину колій і контактної мережі. Крім цього, від вибухової хвилі були вибиті вікна в приміських поїздах, що стояли на коліях без пасажирів. За розпорядженням Запорізької ОВА від 15 травня 2023 року будівлю було внесено до переліку об’єктів культурної спадщини зі ступенем збереженості «аварійний». Попри відновлення руху потягів через станцію, історична споруда так і потребує реставрації.
Паровий млин «Надія», Гуляйполе
Паровий млин «Надія» у Гуляйполі був збудований у 1894 році купцем Самсоном Саксаганським. Проєктні та будівельні роботи здійснювала будівельна контора Антона Ерлангера. Будинок млина є прикладом промислової архітектури та однією з найбільш відомих споруд міста. Свою назву млин отримав від власника, проте згодом у місті його почали називати «млином Шредера», після того, як у 1908 році його придбав Давид Шредер. Він провів масштабну реконструкцію та запустив підприємство на повну потужність. Згодом, у 1912 році при млині відкрили першу в Гуляйполі центральну електростанцію. Це був не просто промисловий об’єкт, а серце інфраструктури міста.
Млин зміг пережити революцію, Другу світову війну та радянські часи, працюючи за призначенням навіть до початку повномасштабного вторгнення. Вперше будівлю пошкодив російський обстріл 22 червня 2022 року. Ще вагоміші пошкодження спричинив черговий обстріл Гуляйполя 12 липня 2023 року. В цей раз були пошкоджені цегляні фасади, дах та скління. 17 лютого 2024 року будівля зазнала чергового удару, внаслідок якого було зруйновано внутрішні та частину зовнішніх стін.
Храм на честь Архангела Михаїла, Комишуваха
Зведений у 1906 році, храм на честь Архангела Михаїла в Комишувасі впродовж понад століття був наріжним каменем духовності для всього регіону. Ця сакральна споруда стала свідком різних епох: пережила радянську антирелігійну кампанію, коли церкву намагалися викреслити з життя громади, проте вистояла і відродилась після здобуття Україною незалежності. Для місцевих жителів храм залишався не просто пам’яткою архітектури, а осередком єдності, місцем, де зустрічали Великдень, ділили спільні радощі та зберігали багатовікові традиції громади.
16 квітня 2023 року, у Пасхальну ніч, близько 2:30 ночі російська армія випустила ракети С-300 по селищу. Було зруйновано церкву, центральну бібліотеку, молитовний будинок. Як повідомив настоятель храму отець Вадим, на цей день планували святкове богослужіння, яке мало розпочатись о 5-й годині ранку. З міркувань безпеки та через постійну загрозу ракетних атак нічні служби не проводились, тому вірян очікував на ранкову літургію та освячення пасок. Однак близько 2:30 ночі пролунав вибух, який змусив скасувати всі заходи. Замість урочистостей громада була змушена розпочати розбір завалів власної святині.
Братська могила воїнів Другої світової війни, село Вербове
Братська могила воїнів Другої світової війни – це меморіальний комплекс у селі Вербове Пологівського району. Пам’ятка собою увіковічила пам’ять солдатів, які загинули під час визволення населеного пункту у вересні 1943 року, та тих, хто помер від поранення у місцевих госпіталях. 19 вересня 1943 року село Вербове було звільнене від нацистської окупації. У ході боїв, що велись за 6-8 км від села, та внаслідок роботи розгорнутих у населеному пункті військових госпіталів, виникла потреба у масовому похованні загиблих та померлих від ран. Сам меморіал розташований на території сільського цвинтаря. Його центральний елементом є скульптура «Мати в скорботі», встановлений на постаменті. Пам’ятка була взята на державний облік згідно з рішенням місцевих органів влади як об’єкт культурної спадщини.
24 червня 2022 року під час відступу російські війська зруйнували меморіал – вони знищили як скульптуру так і сам постамент. Про це повідомила у фейсбуці Наталія Сердюк.
Авторка: Вікторія Волкова
📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️