Із травня обласними центрами України прокотилася хвиля мітингів проти нового Цивільного кодексу, який Верховна Рада ухвалила 28 квітня у першому читанні. Активісти заявляють, що окремі норми документа можуть відкрити шлях до «чорної» приватизації, обмежити свободу слова та OSINT-розслідування, а також негативно вплинути на права військових, жінок, дітей і ЛГБТК+ спільноти.
17 травня у Запоріжжі на площі Фестивальній відбувся вже другий мітинг проти законопроєкту.
Журналістка Inform.zp.ua поспілкувалася з народною депутаткою Інною Совсун, щоб дізнатися, чи змінилися настрої у Верховній Раді після критики. Адже вона була однією з двох нардепів, які проголосували проти документа у першому читанні, заявивши, що він містить застарілі патріархальні норми та може загрожувати правам людини.
— Які положення нового Цивільного кодексу, на вашу думку, є найбільш суперечливими та які ризики вони можуть становити для суспільства?
— Я думаю, що, в принципі, про це вже є багато публічної інформації, тому не буду заглиблюватися в деталі. Але очевидно, що Цивільний кодекс на 800 сторінок, який не вичитувався профільними фахівцями з багатьох сфер, апріорі містить дуже багато щонайменше дивних положень, подекуди — відверто шкідливих, подекуди — корупційних.
Звичайно, найбільшу увагу привернули ті положення, які стосуються прав людини та сімейного права: ускладнення процедур розлучення, погіршення умов отримання аліментів для дітей, відсутність регулювання для одностатевих пар і так далі.
Тобто це те, що викликало найбільше дискусій і найбільше привернуло увагу. Але я дуже не хотіла б, щоб складалося враження, ніби це єдина проблема кодексу. Тому що, повторюсь, кодекс на 800 сторінок, він охоплює дуже широкі сфери регулювання. І зважаючи на те, що автори свідомо не залучали фахівців з-поза меж свого юридичного кола спілкування, то очевидно, що там є дуже багато інших помилок, неточностей і корупційних ризиків. Зокрема, йдеться і про фактичне привласнення державної та спільної землі.
Тому засаднича проблема кодексу полягає в тому, що він не пройшов адекватного публічного та відкритого обговорення. Ми не почули позиції різних спеціалістів, і через це отримали той текст, який отримали.
— На Вашу думку, чи може ухвалення законопроєкту в нинішньому вигляді негативно вплинути на репутацію України в очах міжнародних партнерів?
— Я вам так скажу: прийняття цього законопроєкту в першому читанні вже негативно вплинуло на репутацію України серед міжнародних партнерів.
Я особисто мала дуже багато спілкування з усіма ключовими посольствами — європейськими й не тільки — тут, у Києві. І всі ставлять одне й те саме питання: «А як це взагалі стало можливим?», та навіщо ухвалюється законопроєкт, який не просто не враховує все те, що ми зобов’язані врахувати в межах європейської інтеграції, а в багатьох положеннях просто суперечить нашим зобов’язанням щодо євроінтеграції.
Тобто чому так вийшло, як так сталося, чому Україна, декларуючи політично, що ми хочемо долучитися до Європейського Союзу, вперто робить кроки у протилежному напрямку на практиці. Це, звичайно, вже викликало дуже широке обурення та широке обговорення.
Я точно знаю, що партнери спілкуються з парламентом і урядом, вимагають пояснень та намагаються якось домовитися, аби, якщо законопроєкт голосуватимуть у другому читанні, найбільш очевидні розбіжності з євроінтеграційними зобов’язаннями все ж були усунені.
— Більшість народних депутатів підтримали законопроєкт у першому читанні. З огляду на ваші спостереження, чи бачать вони суспільне невдоволення та чи готові доопрацьовувати документ перед другим читанням?
— Тут усе залежить від двох факторів. По-перше, звичайно, колеги побачили негативну реакцію — її складно було не помітити. І вони здивовані, це теж важливо. Вони не очікували, що питання, пов’язані з правами людини, матимуть такий широкий відгук.
Вони не мають адекватних пояснень, чому голосували за цей законопроєкт у першому читанні, тому що очевидно, що деталей документа ніхто точно не знав. Але зараз я бачу, що, скажімо так, у поточній ситуації я не уявляю, як за аналогічну версію кодексу можна було б зібрати 226 голосів. Тому що дуже багато депутатів кажуть: «Ну так, ми один раз щось там проголосували. Зараз розуміємо, що це була помилка, вдруге такого не повторимо».
Тому, якщо виносити це на друге читання — а це велике «якщо» — то документ точно потрібно дуже суттєво доопрацьовувати з урахуванням позиції громадянського суспільства та вимог європейської інтеграції.
Разом із тим хочу сказати, що з того, що я зараз чую в комунікації з боку спікера та його команди, вони не готові радикально змінювати чи перебудовувати засадничі положення законопроєкту. Зокрема, й ті, що викликають найбільше обурення — положення, пов’язані із сімейним правом або корупційними ризиками щодо заволодіння землею.
Тобто наразі вони, навпаки, намагаються придумати, як внести дрібні косметичні зміни та представити це як повноцінне врахування правок, але так, аби по суті нічого особливо не змінювати. Такий варіант мене не влаштовує. Я точно знаю, що він не влаштовує громадськість. І точно знаю, що він не влаштовує наших європейських партнерів. Тому чому вони продовжують у це гратися — мені складно сказати. Але наразі позиція ініціаторів приблизно така.
Я підозрюю, що їм цю позицію доведеться дещо змінювати. Зокрема тому, що позиція міжнародних партнерів і частини депутатів, скажімо так, змусить їх це зробити. Але до якої межі вони готові враховувати ці зауваження — поки що відкрите питання.
Нагадаємо, запорізькі активісти платформи «ВУС» анонсували акцію протесту через підвищення вартості проїзду у громадському транспорті. Вона відбудеться 23 травня об 11:00 біля будівлі Запорізької міської ради.
Авторка: Оксана Щербина
📢 Inform.zp.ua працює, щоб ви знали правду. Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя, окуповані території та життя в регіоні. Якщо наша робота важлива для вас, підтримайте редакцію донатом — ваша допомога дозволить нам продовжувати писати для вас! ❤️ Підтримати: за посиланням 👈