“Все винесли на вулицю, а машини не приїхали – водії злякалися”. Критичний момент релокації миколаївської швейної фабрики під обстрілами. 150 працівників, контракти зі світовими брендами, обладнання на сотні тисяч доларів. Підприємиця Марина Голоборода врятувала бізнес і знайшла на Буковині другу домівку. Зараз у Чернівцях фабрика шиє білизну для європейських брендів і розробляє нову колекцію спортивного одягу.
Про це інформує чернівецьке видання BUK media.
Двадцять сім років Марина Голоборода будувала швейну компанію в Миколаєві. Все починалося у 1999 році з однієї швейної машини. Замість однієї з’явилося кілька, потім десяток. До лютого 2022-го виросла справжня фабрика, яка випускала до тисячі виробів щодня. Тут працювало 150 людей.
Компанія шила піжами, білизну, одяг для дому під власною маркою. Але найголовніше – виконувала замовлення для всесвітньовідомого виробника купальників. Вибороти контракт з європейським партнером зайняло чотири роки переговорів, зразків, перевірок, сертифікацій. І нарешті – підпис, перші замовлення.
А потім прийшов той ранок, який змінив усе. Прокинулися о п’ятій від вибухів. Розпач і страх. Більшість швачок поїхали з міста. Але Марина намагалася тримати виробництво на плаву.
З кожним днем ставало зрозуміліше: це надовго. Треба рятувати бізнес. Інакше після війни не буде куди повертатися. Прийняла рішення релокувати частину обладнання в Чернівці. Чому саме туди? Інтуїція підказувала.
Перевезти промислове швейне обладнання – зовсім не те саме, що запакувати валізи. Японські спецмашини дорогі, вимагають обережного поводження. Ще склад готової продукції – тисячі виробів. Час іде, над Миколаєвом не вщухають обстріли. Знайти водіїв, які погодяться їхати в таку зону, стає все складніше.
Три вантажівки за один рейс. Усе або нічого. Немає часу на кілька поїздок. Немає гарантій, що дорога буде безпечною завтра.
Критичний момент – коли все винесли на вулицю, а машини не приїхали. Водії злякалися. Допомогли херсонські водії, яких зупинили на дорозі. Незнайомі люди стали рятівниками. Завантажили обладнання і повезли в Чернівці.
Знайти виробниче приміщення в Чернівцях 2022-го, переповнених переселенцями, було складно. Але місцеві підприємці не залишилися осторонь. Хтось підказав контакти, хтось познайомив із власниками, хтось дав пораду. Приміщення знайшли.
Швидко налаштували обладнання. У липні 2022 року вийшла перша продукція. П’ять місяців після початку повномасштабної війни.
“Відчували одночасно втому і радість. Це був важливий момент – ми знову працюємо”, – каже Марина.
Чернівчани підтримали. Взяли на роботу місцевих і переселенців. Місцеві медіа розповідали про нове виробництво, Центр зайнятості направляв кандидатів, професійні коледжі налагоджували співпрацю.
Виробництво в Миколаєві не зупинялося повністю. Навіть під обстрілами люди поверталися на робочі місця. Тепер фабрика працює одночасно в двох містах – Миколаїв і Чернівці.
У Чернівці в 2022 році переїхали шість досвідчених майстринь, які навчили нових тонкощам роботи. У 2024-му майже всі повернулися в Миколаїв.
Один з найбільших страхів під час релокації – втратити партнерів. Особливо коли це світові бренди. Але європейський партнер не відвернувся. Контракт залишився чинним, замовлення продовжили надходити. Більше того, з’явилися нові клієнти – відомі українські бренди довірили своє виробництво.
Війна змінила уподобання покупців. До 24 лютого в тренді були яскраві кольори, складні моделі, мереживо. Тепер усе інакше. На першому місці – зручність.
“Радує, що українки обирають наші вироби. Навіть ті, що виїхали, замовляють. Зараз популярні більш стримані й комфортні моделі”, – каже підприємиця.
Компанія не просто вижила – розвивається. Розробила і почала відшивати нову колекцію одягу для спорту. Для цього докуповує нове обладнання.
“Можу порадити іншим бізнесменам: не зупинятися, шукати вихід. Кожен обирає свій напрямок”, – каже Марина Голоборода.
Три вантажівки, страх і надія. Миколаїв і Чернівці. Двадцять сім років до війни й новий відлік після. Але головне залишається незмінним – робота, люди, віра в завтрашній день.
Рекламний матеріал