У прифронтових містах Запорізької області залишаються тисячі людей, які не мають змоги виїхати самотужки на безпечну територію. Журналісти Inform.zp.ua поспілкувалися із членом евакуаційної бригади “Схід SOS” Романом Мацевко, який вивозить маломобільних людей з гарячих прифронтових точок Запорізької, Донецької та Херсонської областей.
Початок шляху допомоги
Тридцятирічний дніпрянин Роман Мацевко почав займатися волонтерством з перших днів повномасштабного вторгнення. Чоловік допомагав військовим знаходити та закуповувати необхідне спорядження: рації, шоломи, медикаменти та аптечки. Однак цього Роману було недостатньо, він хотів допомагати більше.
“Один мій знайомий з іншого благодійного фонду долучав мене до гуманітарної допомоги постраждалим. В один з днів на локацію, де ми були, приїхала швидка з евакуації, в той момент я почав цим марити”, – розповідає волонтер.
Тому у лютому 2023 року Роман Мацевко долучився до команди Благодійного фонду “Схід SOS” та став членом евакуаційної бригади. Наразі чоловік працює в екіпажі разом зі своїм колегою Романом Кольцовим.
Крім того, ще волонтер долучений до Загонів швидкого реагування Червоного Хреста. Після російських обстрілів, Роман Мацевко допомагає постраждалим на місцях прильотів у рідному Дніпрі.
Як відбувається евакуація
Евакуація починається з формування заявки. Зазвичай люди повідомляють про бажання виїхати місцевим спецслужбам, владі або на гарячу лінію. Далі евакуаційна бригада виїжджає у населений пункт. Якщо безпекова ситуація не дозволяє це зробити без ризиків для життя, волонтери їдуть разом із військовими та поліцейськими. Під кожну заявку волонтери окремо готують необхідне спорядження.
“Фонд має спеціально обладнані автомобілі для комфортного перевезення будь-якої людини. Це може бути як автобус, якщо це великий потік людей, так і спеціально обладнані мікроавтобуси. Також маємо в своєму розпорядженні швидку. Все залежить від типу заявки та місця звідки треба вивезти людину”, – ділиться волонтер.
За словами Романа Мацевко, останнім часом запитів на евакуацію з Запорізької області стало менше. Наразі більшість людей хочуть виїжджати з Донеччини, з Покровського району. Проте волонтер вважає, що попит на евакуацію може збільшитися через активізацію наступальних дій росіян на Запорізькому напрямку.
Складнощі евакуації
Під час евакуації часто трапляються випадки, коли люди відмовляються їхати, волонтери називають це “невдалою евакуацією”. Роман ділиться, що у таких ситуаціях змусити людину погодитися виїхати вкрай важко. Для цього потрібно психологічно заспокоїти людину та розповісти, що на неї чекає у безпеці. Інколи розмови допомагають, і волонтери повертаються вдруге.
“Люди похилого віку зазвичай часто налякані, їх можна зрозуміти. Коли людина прожила все життя у своєму місті, виховала дітей, побудувала житло, а тут прийшли росіяни, які просто хочуть їх вбити. Тому ми даємо їм розуміння, що ми потурбуємося про них, що ми допоможемо і не залишимо їх напризволяще”, – каже евакуаційник.
Щемливі історії
Роман любить свою роботу, хоча й вона залишає в його пам’яті болючі спогади. Одного разу він вивозив матір з сином з міста Мирноград Донецької області. Коли вони виїжджали, жінка турбувалася про те, чи закрила вона всі вікна та двері.
“Як тільки ми виїхали з їхнього двору та проїхали пару хвилин, я почув характерний звук КАБа та повернув голову до місця вибуху. Це був п’ятачок, де ми стояли до того, це потім підтвердилося в місцевих чатах. Коли я прочитав “район біля парку дуже гучно”, я запитав у людей (ред. – жінку з сином), чи далеко вони живуть від парку. На що мені син сказав, що їхні вікна виходили на парк”, – згадує Роман Мацевко.
Ще одна історія сильно вразила волонтера та подарувала віру в життя. Роман вивозив з прифронтової зони прикутого до ліжка хлопця. Не зважаючи на стан здоров’я, він писав гуморески, заробляв кошти на утримання сімʼї в інтернеті, писав сценарії та займався криптовалютою.
“Від нього була така позитивна енергія, що після евакуації я досі думаю, що всі проблеми – це проблеми в нашій голові. Наша евакуація стала для нього кроком на довгому шляху до Японії, де йому обіцяли зробити екзоскелет і відновити його кінцівки, щоб він міг ходити”, – розповідає евакуаційник.
Стрес від перебування “на нулі”
Бути психологічно спокійним, знаходячись поблизу лінії фронту – це першочергова задача рятувальників. Страх та тривога – це відчуття, з якими іноді стикаються волонтери “на нулі”.
“Стрес є, бо ми ніби між двох світів: зранку і вдень війна – ввечері цивільне життя у місті. Від стресу мене рятує сон, книжки, медитація та спорт. Також я розумію, що за потреби завжди можу звернутися до психолога нашого фонду, тому це дозволяє мені перезавантажуватись”, – ділиться переживаннями Роман.
Попри ризик для життя, волонтер відчуває велику відповідальність перед людьми, яких евакуює. Були випадки, коли автівка потрапляла під обстріл, а члени команди отримували легкі поранення. Навіть враховуючи це, необхідність рятувати людей з-під обстрілів мотивує Романа, тому він продовжує працювати попри стрес.
Роль евакуаційників для перемоги
За словами Романа Мацевко, евакуаційники – це маленькі гвинтики, які наближають нашу перемогу. Їхня робота може впливати на багато речей в Україні та світі, бо вони допомагають громадянам на всіх етапах евакуації.
“Ми піклуємось про маломобільних і літніх людей, даючи їм можливість гідно продовжити своє життя у безпеці. Відчуваю необхідність того, що ми робимо, бо ми рятуємо громадян України. Так, іноді буває дуже страшно. Проте коли знаєш, що на тебе чекають, то мусиш їхати, бо інакше росіяни їх просто вбʼють”, – каже волонтер.
Куди звертатися, щоб евакуюватися
Мешканці прифронтових територій, які бажають евакуюватися, можуть звернутися на гарячу лінію фонду “Схід SOS” – 0 800 332 614. Також працюють номери в соціальних мережах – 096 108 60 48 (Телеграм), 099 710 48 72 та 099 311 53 14 (Вайбер).
Крім того, українці можуть звертатися до органів місцевої влади в своїх населених пунктах, а також до поліцейських та волонтерів.
Фото надані героєм матеріалу