Главная » Блоги » Газети і окупація: чим російська “Комсомолка” отруює мозок жителів області і хто це робить

Газети і окупація: чим російська “Комсомолка” отруює мозок жителів області і хто це робить

Пропаганда
Пропаганда

Після тимчасової окупації однією зі стратегічних цілей окупантів стала жорстка пропагандистська політика, яку почали впроваджувати на захоплених територіях. Для цього окупанти використовують багато каналів: одне з перших, що зробили російські агресори, це вимкнули українське мовлення та почали терор регіональних медіа, які залишалися на окупованих територіях. Паралельно самопроголошена влада зайнялася відкриттям своїх, пропагандистських медіа.

На тимчасово захоплених територіях, крім численних телеграм-каналів, був заснований так званий “медіахолдинг “За!Медіа”, в який входять телебачення, радіо та газети.  Хто цим займається на території Запорізької області, ми вже писали. Серед іншого, на цих територіях просто нереально величезними накладами, в середньому, від 630 до 750 тисяч примірників,  розповсюджується газета “Комсомольская правда.Запорожская область. Специальный выпуск”. Наскільки це наклади реальні — достеменно невідомо. Втім газету, яку ніби друкують в Криму, розповсюджують на частині тимчасово окупованої області системно, раз на тиждень. Нам вдалося отримати і продивитися кілька випусків цього пропагандистського видання за жовтень і листопад.

Про що пишуть

Газета — стовідсоткова пропагандистська листівка. Зазвичай, в ній вісім сторінок, на останній сторінці є кросворд. Спочатку в газеті вказувалося, де вона публікується — це була кримська типографія. Але тепер у вихідних даних немає жодної інформації про це. Головна ідея видання — прославлення всього, що пов’язано з Росією, і обесцінення/паплюження всього, що пов’язано з Україною. Робиться це неагресивно. Так, між іншим, вживаються наративи про “київський режим”, “покинутих жителів”,  роки “розрухи”, “бездіяльності” тощо. І ще тут зовсім, жодного слова, немає про повномасштабну війну Росії проти України. Максимум, про що йдеться, так це про “освобождьонние” території і “вимушених переселенців”. Газета ніби конструює альтернативну реальність, повністю вирвану з контекста. Заголовки і тексти “КП.ЗАпорізька область” — в стилі газет радянського союзу.  І в кожному випуску — Путін. Багато Путіна. Це, дійсно, боляче читати.

От, №19, за жовтень, перша шпальта: “За нами правда, за нами Россия!” На фото — Путін і чотири колаборанти-зрадники в Кремлі, включно з Євгенієм Балицьким, псевдокерівником окупованої частини Запорізької області. Друга шпальта повністю присвячена “церемонії підписання угод про прийняття в Росію” т.зв. Л/ДНР, Запорізької і Херсонської областей. Три сторінки газети повністю присвячена цій події.

“Главное из обращения Владимира Путина”: тут весь потік маячні, яка прозвучала тоді з трибуни, розбитий главками “Народ сказал своє слово”, “Громадяни назавжди”, “Люди відчують підтримку”, “В чому причина русофобії”, “За їх правилами жити не будемо”, “Мам і пап не замінять батьки під номерами”, “Доля росії — моя доля”.

Далі більше: “Ми — один народ. Як  жителі запорізької області відсвяткували з’єднання з Росією” з опитуванням в стилі “Дорога додому”, “Ці крохобори (українська влада, — авт.) лад не наведуть”, “Дуже дякуємо, що захищаєте нас”, “30 років погрожували”.

“Нарешті цей день настав” — наступний розворот про результати псевдореферендуму, результати якого не визнала жодна демократична країна світу. Щасливі обличчя і позитивне опитування “західних експертів”, які були на цьому дійстві.

Жовтень, №20. На фото першої шпальти —  дівчина з російським прапором на лобі і назвою “Ми — новий регіон Росії”. Газета, по суті, прсивячена цій же темі “як тепер все буде”. Буде, звичайно, прекрасно. На кожній сторінці газети  — російська символіка і безкінечні девізи на кшталт “Росія — це підтримка”, “Допомога від Пензи”, “Росатом — Енергодару”, “Сказати фашистам ні”. Далі більше: “Ми — Росія і іншої долі нам не треба”. Там же — шпальта про те, як отримати “завєтний документ”, насправді, не визнаний в жодній країні паспорт громадянина РФ, отриманий мешканцями окупованих територій. 

Окремим акцентом стоїть публікація “Чорний символ “світлої України” під рубрикою “звичайний фашизм”, в якій автор задається питанням: “Чому в колишній радянській республіці, одній з самій процвітаючих в СРСР, яку після страшної війни відновлювали усім Радянським Союзом і де десятиліттями дружно жили росіяни і українці, євреї і німці, героєм став ультранаціоналіст, який ненавидів усе, що не вважав “українським”. Власне, в такому ж маніпулятивному викривленому стилі написана і вся стаття, в якій є все і про “антисемітизм” Степана Бандери, і про його “психологічні патології”, і бажання “знищити” всіх, включно з “москалями, поляками і євреями”, крім українців.

Жовтневі випуски № 21 і 22 вже більше стосуються благих справ окупаційної влади на території Запорізької області. “Дорожня карта: курс на відновлення” повідомляє перша шпальта випуску №22 на фоні важковика і працюючого екскаватора. “У російських дорожників зараз багато роботи в Запорізькій області. Багато проїжджої частини тут потребують капітального ремонта — десятки років вони не приводились до ладу. Ями і дири на узбіччі для жителів області були звичайною справою. Тепер, коли регіон став частиною Росії, почалась об’ємна робота”. Насправді, більшість з цього — брехня. Про це неодноразово писали журналісти проєкта “Перевірено.Запоріжжя”: дороги українські компанії ремонтували ще до війни, окупанти постійно брехали про свою “роботу”. Не говориться в цьому пафосному тексті про те, що російські загарбники вкрали купу дорожньої техніки у українських компаній, за рахунок якої пізніше демонстрували бурхливу активність для картинок російських пропагандистських медіа. Те саме стосується і величезного текста “Вода будет!”, в якому розповідають, “як в Запорізькій області ремонтують систему водопостачання”, або як “Бердянську подарували 16 дитячих майданчиків”, або в публікації “Місце під сонцем” розповідають про те, що “в Запорізькій області з’явився курорт світового рівня”. Мова про Бердянськ. І все, що там “з’явилося”, було попередньо вкрадене окупантами. До речі, до “курорта світового рівня” пропагандисти знову повернулися кількома тижнями пізніше, в 26-му спецвипуску газети. Тут знову звучать девізи майбутнього часу “Узбережжя Азовського моря в Запорізькій області зроблять унікальною туристично. Меккою, яка дасть потужний поштовх розвитку регіона”. На фото до статті  — купа щасливих дітей, розповіді про те, що узбережжя перетворять в “туристичний кластер” (?) тощо.

Окрема тема — це наратив про підтримку росіянами жителям “освобождєнних територій” і переселенців. У випуску № 22 ціла шпальта про це під заголовком “В Криму жителям звільнених територій допомагають сотні людей”. Звичайно, тут багато про дітей. Фото частин якогось одягу і підпис під фото: “Теплі речі для дітей з Запорізької і Херсонської областей, які знаходяться в оздоровчих таборах в Криму”. Фото дівчинки Віталіни на інвалідному візку і підпис: “Спеціальний візок дівчинка мара отримати ще в квітні”. Ще фото іншої дівчини вже з мамою: “Допомога вимушеним переселенцям в Криму”. Очевидних пояснень, чому українці виїхали з Херсону і Запорізької області, не надається, як і тому, чому у багатодітних сімей виник серйозний дефіцит “памперсів 2 і 5 розміру, каші і пюре”.

Загалом, перших шпальт з пропагандистськими російськими наративами, які стосуються саме Росії, більше, аніж спроб показати “мирне життя” окупованих територій.  Ось випуск № 24 в листопаді, перша шпальта: “День народного єднання”. На фото молода дівчина з якимось червоним папером з написом “Ми єдині” і російський військовий поряд. “4 листопада — особлива для Росії дата, яка відзначається вже 17 років поспіль. В цьому році День народного єднання вперше відзначили  в нових регіонах країни, в тому числі, і в Запорізькій області. Враховуючи,  що в РФ проживають представники більше 180 (!, — авт.) національностей і народів, свято пройшло з розмахом”, — говориться в тексті. В “розмах”, між іншим, увійшла “виставка в сільскому клубі села Північне” якоїсь юної художниці, “автопробіг” в Кирилівці, на якому “автомобілісти промчали з прапорами до траси, яка веде до Криму”. Ще був “хоровод єднання” в селі Семенівка, а в приазовській бібліотеці пройшов “бібліофест” “Вінок дружби народів”. До речі, в цьому ж випуску — знову пропагандистська стаття про Путіна  і його “Без достовірної історії немає суверенітета”, де вчергове аудиторії накидуються наративи про “наша позиція викликає роздратування на Заході”, “українців кидають в топку”, “Польща хоче загарбати Україну” тощо.

Випуск № 25, перша шпальта: “Указ президента РФ Володимира Путіна: “Мелітополь — місто воїнської слави”. На фото — купа людей під сонцем і підпис: “9 травня 2022 року. Мелітополь. Вперше за багато років містяни змогли без страху репресій з боку київського режиму вийти на акцію “Безсмертний полк”. Продовження матеріалу — пафосні формулювання щодо того, що президент РФ провів “чергове засідання оргкомітета “Перемога”. В тексті дається і “Глас народа”. Чомусь у ролі народа — Тетяна Нечибай, “керівниця відділу культури адміністрації Якимівського поселення”. Весь випуск — це ода прогресу від росії: “Промисловість оживає”, “Знання — сила”, “Мирне життя набирає обертів”. В такому ж дусі зроблені всі, без виключення, спецвипуски газети.

Хто це пише?

Ми також дізналися, хто створює ці пропагандистські тексти. Всі автори і авторки публікацій — штатні співробітники або так чи інакше співпрацюють з виданням російської “Комсомольської правди”. Вони розкидані по купі російських регіонів. Як вони пишуть ці тексти, іноді знаходячись за тисячі кілометрів від Запорізької області, одночасно продукуючи новини для свого Санкт-Петербурга, Челябінська, Самари, Ростова  чи Краснодара, достеменно невідомо.  Тож, з ними варто познайомитися. 

Виконуюча обов’язки головредки спецвипуску — Олеся Носова. Вона — вріо і головного редактора та генерального директора Видавничого дому «Комсомольська правда». На сайті КП, зокрема, вказується: “Під керівництвом О. В. Носової за 14 років сайт KP.RU збільшив показники аудиторії більш ніж у 20 разів. Досвід роботи: з 1994 р. по теперішній час – медіагрупа «Комсомольська правда» (кореспондент, спецкореспондент, заступник секретаря, шеф-редактор сайту, 1-й заступник)(. В цьому році вона отримала премію «Золоте перо Росії». 

Ольга Афанасьєва, редакторка медіахолдингу «Комсомольська правда — Самара».

Про себе пише: “Цікавлюся економікою та проблемами ринку нерухомості, люблю хороше кіно, прогулянки Самари та подорожі. Про це й пишу із задоволенням”. В її портфоліо на сайті всі тексти — про Самару. Наприклад, такі: «Самарочки» добрались до фронта: бойцы в зоне СВО дождались подмоги из Самары для борьбы с холодами”, “Спасибо тем, кто бьется за жизнь”, «Ждем отзывов от бойцов»: Конструкторы печки для фронта рассказали, чем уникальна «Самарочка». А от всі тексти про Запорізьку область винесені в окрему рубрику “Політика”. Як от ця про “Подвиг быть учителем”, або “Найкраще — для дітей” чи “Мы — Россия, и другой судьбы нам не нужно”

Юлия РЕУТОВА — редакторка з челябінської КП. Про себе пише, що “Сьогодні ми зберігаємо традиції та привносимо нові, працюємо 24/7, щоб ви завжди були в курсі подій, отримували достовірну інформацію та могли почути різні точки зору”. В її портфоліо тексти типу цих: “Новогодний подарок солдату: в Челябинске собирают новую партию гуманитарного груза” і, знову в рубриці “Політика”, новини з Запорізької і Донецької областей: “Они сражаются за Родину”, “Вернут детство. Маленьким сиротам из Донбасса найдут приемных родителей в разных регионах России”.

Олег Адамович, спеціальний кореспондент відділу політики. Це його тексти про Путіна публікуються в спецвипуску КП. Безліч їх він публікує і на сайті: “Путин взялся за коррупцию в новых регионах России”, “Новые поручения Путина: помочь тем, кто живет на пособия и сделать машины доступнее”, “Путин подписал новые законы: запрет ЛГБТ, квартиры ветеранам и новый бюджет”, “Что Путин увидел на отремонтированном Крымском мосту”, “Владимир Путин пообещал военным инвалидам Донбасса новую жизнь”, “Что Владимир Путин сказал Шольцу об ударах по Украине” і ще безкінечно багато Путіна.

Євгенія Хілько — кореспондентка медіагрупи Краснодарської філії «Комсомольська правда». В її портфоліо багато новин про кримінал чи надзвичайні події, історії типу «Едем на двух машинах, одна из которых останется военным». Известный блогер из Анапы поехал в зону СВО с новой гуманитарной миссией”. І, вже традиційно, в  рубриці “Політика”, тексти про Херсонську і іноді  Запорізьку область, наприклад, ця з газети “Курс на благоустройство. Как на глазах преображается Мелитополь”.

Галина Копилова — кореспондентка КП в Краснодарі. Про себе пише: народилася у станиці Архангельської Тихорецького району. Нині живе та працює у Краснодарі. Одружена, є дитина — син. В портфоліо КП — стрічки новин з рубрик “Суспільство” і “Кримінал”. Про Запорізьку область  — все в рубриці “Політика”, в тому числі, вже згадуваний матеріал “Запорожское Приазовье сделают курортом мирового уровня”.

Ангеліна Шарипова — кореспондентка КП, Санкт-Петербург. Про себе пише: “В медіагрупі «Комсомольська правда у Санкт-Петербурзі» з 2021 року. Працюю у відділі ексклюзивів. Чи є теми та історії, які хвилюють? Потрібна допомога? Хочеться поділитися новиною, радісною подією чи лихом? Пишіть!”. Серед ексклюзива є таке: “У Анастасии Волочковой потекла крыша”. Про тимчасово окуповані території Запорізької області — таке: “Юг молодой”, “Чисто волонтерское сердце. В начале октября в Мелитополь приехали еще 50 активистов из Москвы”

Варвара Дим, кореспондентка, фотографиня Краснодарської філії медіагрупи «Комсомольська правда». В портфоліо є таке:  “Свое выступление на «Валдае» Владимир Путин прервал шуткой. Вот какой анекдот он рассказал”.  А це  — її про Запорізьку область: “Бердянску подарили 16 детских площадок”, “Новые дороги и обочины. Специалисты в несколько смен укладывают на трассах свежий асфальт”.

Аліса Титко, корреспондентка московського КП. Пише про зірок і шоубіз типу цього: “Стало известно, сколько стоит новогодняя ночь с Ольгой Бузовой”, “Что случится с элитными московскими ресторанами в кризис: сделано громкое заявление”. І, між іншим, про таке: “Нужны термобелье и консервы: храмы Москвы принимают помощь для мобилизованных” чи таке «Добро пожаловать домой»: Путин спел гимн страны, а Шаман ставшую хитом песню «Встанем» на Красной площади”.

Татьяна Тихонова, кореспондентка КП в Ростовській області. Пише про кримінал, суспільство і Запорізьку область.

Анатолій Васильєв — кореспондент донецької КП. Пише новини з т.зв. Л/ДНР і Запорізьку область. Наприклад, таке: “МВД России создаст в ДНР и ЛНР министерства внутренних дел, а в Херсонской и Запорожской областях – «главки».

Ірина Герц — корреспондентка кримської філії КП. Пише про події в Криму, а ще про Стремоусова (“Памяти Кирилла Стремоусова. Он никогда не боялся говорить правду”)

і окуповану частину Запорізької області:  “Возобновлена подача голубого топлива. Еще летом нынешнего года киевская власть полностью прекратила подачу газа в Запорожскую область” (до слова, про припинення подачі газу  — це брехня).

Також дописувачами новин в спецвипцуску КП в Запорізькій області є Дмитро Долматов, який пише тексти для Ленінградської області,  Анна Шиляєва, чий інформаційний фокус зосереджений на Новошахтинську Ростовської області. І, наостанок, Ігор Якунін, автор матеріалу про Степана Бандеру. Власне, його портфоліо — це набір конспірології, маніпуляцій і маячні. Серед іншого, текст “Загадочная смерть четырех «могильщиков СССР» – мистика или совпадение? Конспиролог дал ответ” і величезна кількість новин про Україну, наповнених деструктивною лексикою і маніпуляціями.


Наталія Виговська, регіональна представниця ІМІ в Запорізькій області