Доволю взяти на себе таку сміливість та запропонувати один експеримент: сядьте будь-ласка зручно. Тепер замружте очі і уявіть гарну дівчину ромку. Що ви побачили? Можу запевнити, що 90% людей описали б головну героїню фільму «Табір уходить в небо».
Мимоволі, перед очима довгі колористі спідниці та різнобарвні хустини, які хвилями спускаються з рук. Але мало хто знає, те що з’явилось в уяві зараз – не можна стовідсотково називати ромським національним костюмом. Несподівано? А тепер давайте спочатку.
Вважаю, що почати потрібно з того, що тема ця, однозначно не для одного матеріалу, вмістити всі подробиці, і нюанси в одну статтю – неможливо. Про національний одяг, його формування, модифікацію, про розмаїття поглядів та ставлення до нього в різні періоди можна знімати цикли фільмів та передач.
Ромський одяг, насправді дещо табуйований, є певні уявлення про вигляд жінок ромок. Але варто зазначити, що костюм ромів змінювався, модифікувався під впливом часу, країни проживання, моди і звісно релігії, велику роль грав також театр.
Те що нині вважається традиційним костюмом – вже давно підлягає певному дискурсу серед дослідників. Етнографи доводили, що ці уявлення про національне вбрання, яке існує зараз – не збігається з уявленнями про нього декілька століть назад.
Так, виділяють чотири етапи формування ромського національного костюма. Варто зазначити, що є багато факторів, які потребують окремої прискіпливої уваги.
- Візантійський (XII-XVII ст);
- Адаптований (XVII-середина XIX);
- Класичний котлярський костюм та його відгалуження (середина XIX – cередина XX);
- Друга адаптація (з середини ХХ ст. до сьогодні).
У «візантійського» ромського вбрання були характеристики одягу Візантії, де роми проживали до появи в Західній Європі близько 200 років.
Доречі, кольори в одязі тоді були дуже тьмяні, позбавлені будь-якого натяку на майбуття. Переважали сірі, коричневі і навіть чорні відтінки. Такий опис є не тільки в літературі, а й в художньому мистецтві. Так, підтвердження можна знайти, наприклад в картинах Michelangelo Cerquozzi, Michelangelo Сaravaggio, Jan Van Goyen, Ieronimus Bosch та ін.
Зміна ромського костюму в Західній Європі була вимушеною, адже в цей період були прийняті антиромські закони. Тому переміщуватись в звичному одязі стало небезпечно, звідси і назва «адаптований». Арешти, клеймування, фізичне покарання – цим погрожували ромам, а іноді навіть і тим, хто з ними спілкувався. Тому процес зміни костюму – прискорився. Так оскільки власних виробництв у ромів на той час не було, одягатись доводилось у ті речі, які були характерні в країні проживання.
«Келдерарський» костюм на той період просто поєднав «все найкраще», що відносилось до західного та східного відгалуження ромів. Так, прикрашання монетами вбрання, особливий пошив сорочок та спідниці, які мали характерний для певної країни силует. Саме тоді одяг став доповнюватися яскравими кольорами, аплікаціями та вишивками.
І останній, костюм другого періоду адаптації, припадає на середину ХХ століття. Період в який вся самобутність повністю вичерпувалась та нівелювалась. Тоді ромам, як й іншим групам населення було важко протистояти індустріальній цивілізації.
Першим зміни на собі відчув чоловічий ромський костюм. Вже до Другої світової війни – чоловіки втрачають національний костюм. Надалі все змінюється в сторону європейських зразків. Нині навіть у найбільш консервативних та традиційних сім’ях дозволяється більш вільний вибір вбрання, хоча деякі заборони все ж залишились і до сьогодні.
Єдине, що стовідсотково простежується, як відповідність у вбранні– ставлення до оголеного тіла. Табу, яке єднає більшість поглядів на ромський костюм – заборона до наготи нижньої частини тіла за різних причин. Хоча, якщо казати про Україну – найбільший вплив мав саме релігійну основу.
Довгі спідниці, прикриті плечі, хустини – мають релігійне підґрунтя. Так, культуролог Наталя Зіневич поділилась з нами, що релігія в радянські часи, впливала на ромів і на формування їх зовнішнього вигляду.
Тоді, коли релігія була частково заборонена, роми залишались набожними. Це сформувало їх одяг, а точніше “законсервувало” в суспільстві такий вигляд, як від початку існуючий. Тобто, з’явився певний міф, що одяг ромів був такими завжди.
Проте, якщо запитати, як виглядали роми раніше, то загадають саме цей театральний образ. Який до речі, не стовідсотково був виготовлений самими лише ромами. Над ним і тоді працювали професійні дизайнери. Варто відзначити, що навіть зараз, справжній ромський костюм – здатний виготовити далеко не кожний майстер. Є певні маркери, які здатні відрізняють «оригінал» від «репліки», але про це вже наступного разу.
Автор: Полянская Руслана
Джерела:
1. Одежда цыган в свете их этнокультурной истории.
2. Тетяна Сторожко. Циганка-дворянка: сприйняття російського суспільства ХІХ поч. ХХ ст. Проблеми Нерівного шлюбу.
