Чому на дорогах України не має такого порядку, як в Європі? Таке питання часто ставлять українці після поїздок до країн Європейського Союзу. І мова, навіть, не про якість дорожнього покриття, а про дотримання правил дорожнього руху, порядок та контроль з боку правоохоронних органів. Патрульна поліція нашої держави пережила реформу і назви органу, і зовнішнього вигляду поліцейського, а головне змінились методи роботи.
Про успіхи, невдачі та зворотній відгук автомобілістів та інших учасників дорожнього руху – Inform.zp.ua говорило з Іриною Сергієнко – начальником відділу зв’язків з громадськістю управління патрульної поліції в Запорізькій області. А також з Олександром Михайловським – старшим інспектором з особливих доручень відділу зв’язків з громадськістю управління патрульної поліції в Запорізькій області.
Про реформу правоохоронних органів напевно знають всі. Те, що структурні та змістовні зміни відбулися за європейськими стандартами – багато, хто чув. В Угоді про асоціацію між Україною та ЄС немає конкретних вимог, лише загальні положення щодо демократичності, поваги до верховенства права, прав та свобод людини, відсутність дискримінації. А от що це означає? – можуть відповісти одиниці. То за якими європейськими стандартами зараз працює патрульна поліція Запоріжжя і загалом України?
Ірина Сергієнко: Часто ставиться питання: чим відрізняється сьогоднішня Нацполіція від старої міліції. У нас є таке поняття, як «взаємодія з громадою». У Вашому питанні прозвучала фраза «ось чому у Європі всі дотримуються ПДР, всі як один. Чому у нас такого нема?». Тому що у нас ще не належним чином налагоджена взаємодія між поліцією та безпосередньо громадою. Зауважу, основна ціль роботи поліції – це безпека нашого району, міста, області та країни в цілому. Але досягти цієї безпеки можемо тільки разом з громадянами, якщо ми будемо комунікувати і сприяти зростанню цього безпечного середовища. Тому ми намагаємося втілювати багато цікавих проектів спільно з громадою для того, щоб збільшити безпеку в Запоріжжі. Є така філософія community policing або взаємодія поліції та громади. Вона вже багато років діє у США, Канаді та Європі, загалом по всьому світу. Тому що коли тільки поліція намагається досягти безпечного середовища – це неефективно. Коли разом з представниками громади, з активною громадськістю, тоді це дійсно можливо.
– Як практично виглядає community policing, про яке Ви говорите?
І.Сергієнко: Може реалізовуватися по-різному. У нас є 3 суб’єкти – поліція, місцева влада і громада. Якщо ми спільними зусиллями, наприклад, будемо вдосконалювати велоінфраструктуру нашого міста. Це дуже класно, коли люди їздять на велосипедах. Велосипедист – це такий же учасник дорожнього руху я і автомобіліст, як пішохід. Тому наша задача досягти європейського рівня. Ми це робимо поступово, впроваджуємо цікаві проекти, такі як «Засвітись на дорозі».
І.Сергієнко: Коли проходили велопаради в Запоріжжі навесні і влітку, ми роздавали всім велосипедистам, які збирались на ці масові заходи, спеціальні наліпки. Вони клеються або безпосередньо на велосипед, або на якісь зовнішні речі: рюкзаки, щоб означити людину на дорозі у темну пору доби. Також ми робили такий широковідомий всеукраїнський проект Traffic Challenge, позначали на дорогах дітей. Яким чином? Школи, які знаходяться поблизу аварійно небезпечних ділянок, цим школам видавали спеціальні комплекти жилетів та манжетів для дітей зі світловідбиваючими елементами.
– Це також досвід європейських країн. В Німеччині дітки якщо кудись йдуть групою, обов’язково всі в цих жилетах.
І.Сергієнко: Так. І це набуває розголосу. Багато шкіл починають дзвонити і казати, що вони теж хочуть такий комплект. Ми намагалися задовольнити потреби всіх, але бажаючих багато, а комплектів у нас нажаль обмежена кількість.
– Яка результативність таких профілактичних дій? Чи зменшилась кількість ДТП за участі велосипедистів, наприклад? Чи більш уважними стали автомобілісти на ділянках біля шкіл?
І.Сергієнко: Якщо порівнювати з минулим роком, думаю, що «так»: кількість ДТП за участю дітей зменшилася.
– У Європі часто кажуть про публічну службу поліцейських, тобто відкриту та виключно на захист населення. Як вважаєте, вдалося досягти відчутного підвищення довіри до патрульних в Запоріжжі?
І.Сергієнко: Довіра населення є для нас одним із переважних моментів. Ми взагалі працюємо для того, щоб досягти довіри населення. Хочу сказати, що кількість викликів на гарячу лінію «102» на сьогодні збільшилась. Це також є одним із показників зростання довіри населення до поліції.
– Але ж можна розцінити, що просто збільшилася кількість злочинів…
І.Сергієнко: Саме викликів, коли люди хочуть попередити про якесь правопорушення. Не вже по факту, коли здійснилося і викликають коли безпосередньо потрібне втручання поліцейського, а коли людина хоче про щось попередити. Взагалі наша робота направлена в першу чергу на попередження, тому закликаємо активних громадян нашого міста сприяти цьому і викликати поліцію, якщо Ви бачите, що може відбутися якась біда або якесь правопорушення.
– Пане Олександр, з чим звертаються люди, коли телефонують до патрульної? Про які небезпеки вони повідомляють?
Олександр Михайловський: Загалом повідомляють про різні правопорушення – це може бути домашнє насильство, може бути порушення правил дорожнього руху, стосовно будь-яких побутових сварок. Тому усі виклики повинні бути опрацьовані та на кожен виклик повинна бути відповідна реакція патрульного поліцейського, якому цей виклик дістався на службі.
– Ми почали говорити про стандарти. В Європі дуже чіткі стандарти того, за який час повинні дістатися патрульні на виклик. Які стандарти в Україні зараз діють?
О.Михайловський: Взагалі цей час має бути найкоротшим з моменту отримання виклику або повідомлення від громадянина, який звернувся до патрульного поліцейського. В цілому менше ніж на за 10 хвилин має екіпаж прибути на місце події, якщо він тримав виклик за лінією «102», максимум 10-15 хвилин. Буває, якщо було порушення правил дорожнього руху, але є ще відомості про вчинення кримінального правопорушення, тоді пріоритет набуває саме кримінальне правопорушення. Відповідно увага першочергова буде прикута до нього, тому що там може дійсно хтось постраждати, на відміну від переїзду через розмітку або неправильне паркування автомобілю. Всі це мають розуміти, якщо екіпаж реагує на кримінальні правопорушення в першу чергу, там дійсно може щось таке трапитись, що виникне потреба рятувати життя людини.
– Вивчаючи досвід роботи патрульних в Німеччині часто доводилось чути про головну зброю німецького патрульного – комунікацію. Українські патрульні використовують «слово» у якості профілактичної зброї, чи в Україні і Запоріжжі зокрема більш дієвий штраф?
О.Михайловський: Штраф ніколи не був таким дієвим, як комунікація. Дійсно, краще попередити правопорушення ніж постфактум когось штрафувати чи викликати до суду за правопорушення. Всі розуміють, що якщо однією лиш розмовою вийде попередити правопорушення, то це буде більш дієвий спосіб ніж дочекатися поки правопорушення станеться. Це ніколи не було дієвим ні у нас, ні в якій іншій державі.
– Можемо поділити, які правопорушення можна тільки «проговорити», вирішити комунікаційно, а які все ж таки мають обов’язково закінчуватися штрафом?
І.Сергієнко: Як мій колега вже сказав, є пріоритетність викликів. Є кримінальні правопорушення, є адміністративні. Відповідно на кримінальні правопорушення екіпаж патрульної поліції буде в першу чергу реагувати. Відповідно якось поділяти, що є правопорушення менш слабкого характеру, а є більш критичні, ми не будемо. Тому що кожна ситуація окрема. Бувають такі випадки, коли людина навіть не знає, що якісь її дії є правопорушенням.
– Давайте наведемо приклади, які це дії? Можливо щось Вас вразило за час роботи в патрульній поліції?
І.Сергієнко: Наприклад, паркування на зеленій зоні. Багато людей кажуть: «От я тут 20 років паркуюсь під цими вікнами і вважаю, що це нормально». Ти людині пояснюєш, що це є зелена зона, що паркування на зеленій зоні заборонено. В деяких випадках буває, що ми навіть відкриваємо адміністративний кодекс і демонструємо, що є така стаття і є така відповідальність за це правопорушення. Різні бувають випадки, різні бувають люди. Буває, що людина прекрасно знає, що це було правопорушення, але вона провокує поліцейського і намагається відстояти, що він правий і правопорушення не було. Тоді буває викликається служба моніторингу, яка розбирається, хто правий, а хто ні. Випадки бувають різні.
– Одним з показників ефективності є збільшення кількості людей, які хотіли б працювати в тій чи іншій галузі. Якщо ми говоримо про патрульних, чи є черга на одне місце серед тих, хто хотів би працювати патрульним?
І.Сергієнко: Нажаль, черги немає, але ми дуже активно позиціонуємо роботу патрульної поліції, влаштовуємо ярмарки вакансій.
– На цей час є вакансії в патрульній поліції?
І.Сергієнко: Так, є вакансії патрульного поліцейського. Ми закликаємо, щоб молоді люди від 20 до 40 років приймали участь у відборі. Це не просто так, як на будь-яку іншу роботу прийшов, пройшов співбесіду і ти вже маєш якусь позицію. Ні, тут інакше відбір відбувається.
По-перше, потрібно подати заяву, що Ви хочете зареєструватися і проходити відбір у лави патрульної поліції і електронному вигляді. Там дуже простий інтерфейс, заходите на patrol.police.gov.ua і подаєте заяву. 2-й етап – проходження тестування. Для цього необхідне знання закону України «Про патрульну поліцію», закону «З протидії корупції» та Конституції України. Тестування складається з 2-х етапів. Другий етап – це тести на логіку, математику. Після успішного проходження тестів людина проходить медичний огляд на базі поліклініки, яка знаходиться за адресою вул. Матросова 26. Якщо вона проходить медичне обстеження і все зі здоров’ям гаразд, тоді фізична підготовка. Тести на фізичну підготовку різні, тому що вони включають в себе вікові дані людини. Чим старша людина, тим легше буде їй пройти. Крім того враховується чи це жінка, чи чоловік. Після цього співбесіда на базі нашого управління патрульної поліції за адресою вул.Перемоги 96. Співбесіда, як правило, за участю декількох осіб – це представник рекрутингового відділу, начальник управління та представники громадськості також мають можливість приймати участь у співбесіді.
Заробітна плата звичайного патрульного поліцейського складає від 12000грн. Є у нас також підрозділ тактико-оперативного реагування – це хлопці, які мають більш суворе фізичне навантаження. Їх заробітна плата складає від 14000грн. Також пропонуємо щорічну оплачувану відпустку, яка триває від 30 днів, безоплатне обслуговування поліцейського та членів його родини у закладах охорони здоров’я МВС. Також якщо ушкодження є здоров’я у поліцейського, держава гарантує фінансову допомогу. Окрім того, якщо людина не має вищої освіти, вона може отримати її також у вищих навчальних закладах системи МВС абсолютно безкоштовно. Але зауважую, якщо Ви вже маєте вищу освіту, тоді такої можливості немає.
– Пане Олександре, розкажіть про навантаження. До лав поліцейських вступають і чоловіки, і жінки. Яке навантаження їх чекає?
О.Михайловський: Взагалі ця робота дуже цікава. Графік стандартний для патрульних Запоріжжя складає 2/2, тобто в день по 12 годин 2 дні, потім 48 годин відпочину та нічні зміни також по 12 годин наступні. Чи складно це? Давайте зважати, що це служба, а служба буває різна, у поліцейських вона також специфічна. По-перше, це робота з людьми, усі люди різні і шаблону тут немає. До кожної людини потрібно шукати свій підхід, навіть, якщо це правопорушник, якщо ця людина потребує допомоги. Дитина, літня жінка, чоловік, група молодих людей, які вирішили погуляти ввечері – до кожного має бути свій підхід. Відповідно до цього виклику, до цієї ситуації і буде відповідне навантаження на екіпаж, на окремого поліцейського в складі екіпажу.
– Що було найскладніше, коли Ви почали працювати? Терпіння вистачало на всіх?
О.Михайловський: Потрібно було вести себе дуже спокійно, відповідно реагувати на всі події, що ставалися під час зміни. Головне не забувати про те, навіщо ти пішов в патрульну поліцію – допомагати людям, самозмінюватись та разом з громадянами та своїми колегами будувати краще майбутнє нашої країни. Якщо ти не хочеш цього, бути патрульним поліцейським тобі буде важко.
Ти робиш свій вклад в розбудову свого міста, своєї безпеки, безпеки своїх родичів, громадян міста та країни в цілому.
– Україна на шляху до членства в ЄС. В Європі работу поліції координує Європол. Ця організація більше 20-ти років працює над поліпшенням роботи між копами різних країн, попередженню тероризму. Чи доводилося Вам спілкуватися з європейськими колегами, вивчати їх досвід?
І.Сергієнко: Наприклад, філософію community policing нам викладали у Запоріжжі представники Європейської консультативної місії. Також ми часто спілкуємося і співпрацюємо з нашими колегами з Канади. Проводиться маса тренінгів з приводу комунікації, толерантного відношення до різних соціальних груп суспільства. Окрім того проводяться тренінги з лідерських якостей. Лідер – це не просто людина, яка вміє керувати, а людина, за якою йдуть.
Також ще хотілося б зауважити, у нас є Українська асоціація представниць правоохоронних органів. Ми виступаємо за гендерну рівність між чоловіками та жінками і взагалі просто за рівність. Чому я зауважила саме на цій асоціації? Тому що вона також створена за підтримки PTAP – це проект підтримки поліцейських і патрульної поліції в цілому. Також міжнародна громадська організація Agriteam впроваджувала багато проектів на території України. Проекти стосувались також взаємодії поліції та громади. У тісній співпраці з нашою громадою ми реалізовували їх в Запоріжжі та області.
– Які проекти реалізує патрульна поліція в Запоріжжі?
І.Сергієнко: Наприклад, був крайній проект «Безпечний перехід». Біля жвавих пішохідних переходів в центрі нашого міста – це Олександрівський та Вознесенівський райони ми прописували трафаретами різні гасла, які привертають увагу перехожих: «Зніми навушники», «Візьми дитину за руку», «Подивись по сторонах». Їх було дуже багато. Найцікавіше, що оточуючі люди, які дивилися на це, думали, що це таке поліцейські роблять, ходять з балончиками білої фарби та розмальовують асфальт. Але більшість казали, що це класно, тому що це дійсно привертає увагу і коли підходиш до пішохідного переходу, ти задумуєшся, а може дійсно взяти дитинку за руку, а може дійсно зняти навушники, а може дійсно відключити свій телефон і т.і.
О.Михайловський: Ця акція навіть мала продовження. Коли вже закінчилися етапи акції, ми замалювали декілька перехресть, до нас звернулися представники шкіл, які знаходяться в центрі міста, та запропонували нам приїхати, привезти ці трафарети. Вони знайшли фарбу, дітям видали рукавички та разом з поліцейськими біля своєї школи на всіх перехрестях намалювали ці заклики та знаки, щоб діти бачили.
І.Сергієнко: Також поряд з навчальними закладами, де розташовані точки збуту алкогольних або тютюнових виробів, ми робили агітаційні наліпки «тут не продається алкоголь неповнолітнім». Коли клеїли, ми погоджували це з адміністрацією або власниками цих торгових закладів, що ми розміщуємо такі заклики, щоб їх бачили і продавці, і покупці, щоб вони були розташовані в максимально обзорних місцях. Що Ви думаєте, журналісти одного з місцевих телеканалів провели експеримент після такого нашого рейду. Підходить дівчина неповнолітня, на вигляд не скажеш, скільки їй років. Вона намагалась купити алкоголь в одному з МАФів, де ми тільки розмістили наліпку-заклик. Продавець відмовила їй, попросила паспорт. Дівчина почала сперечатися, але жіночка так і не продала їй цей алкоголь. Але потім група приїхала в іншу частину міста і також таку «штуку» прокрутила. Нажаль, був здійснений продаж неповнолітній особі цього слабоалкогольного напою.
– Це якраз приклад того, що не все залежить від поліції, а саме допомога громади і ця взаємодія може дати конкретний результат…
І.Сергієнко: Саме так. Була проведена з цією продавчинею бесіда, вона вже собі відмітила, що в ніякому разі не буде продавати алкоголь або тютюнові вироби неповнолітній людині, вона вимагатиме документ, щоб пересвідчитись, що людині є 18 років.
О.Михайловський: Зважаючи на цей приклад, ми можемо сказати, що ти можеш не бути патрульним поліцейським або поліцейським взагалі, але ж своїми діями можеш забезпечити безпеку навколо себе, своїх родичів і міста, якщо ти є свідомим громадянином і любиш своє місто. Але якщо ти хочеш стати патрульним поліцейським, то ми тебе чекаємо.
