Мова про Юрія Дольд-Михайлика. Він завідував літературною частиною театру ім. М.Щорса у Запоріжжі. 1960 р. драматичні театри Запоріжжя та Чернігова поставили виставу Ю. Дольд-Михайлика «Щорс», – розповіла редакції inform.zp.ua Ганна Черкаська, відома дослідниця.
Його романами «І один у полі воїн» (1956), «У чорних лицарів» (1964), «Над Шпреє клубочаться хмари» (1965) зачитувалися; пригоди розвідника Григорія Гончаренка (він же – Генріх фон Гольдрінг) полонили читачів. У 1960 році на київській кіностудії ім. Довженка зняли художній фільм «Вдали от Родины» – абсолютний лідер кінопрокату, його переглянуло 42 млн. глядачів. Коли ж виявилося, що найперший шпигунський роман у СРСР – український, почалися суперечки. Та як співає народ «не мов мені ні словечка…», бо роман «Щит і меч» Вадима Кожевникова (1965 р) з’явився на 9 років пізніше твору Дольд-Михайлика, а книга «Сімнадцять миттєвостей весни» Юліана Семенова побачила світ аж у 1969-му.
Юрій Дольд-Михайлик народився 17 березня 1903 р. в с. Бутенки на Полтавщині в родині залізничного сторожа. Михайлик – то літературне ім’я.
Невеличкий дерев’яний ківш для оковитої (чарку) козаки називали михайликом, а чоловік, який любив випити та умів це робити зі знанням справи, отримував прізвище – Михайлик. Як Ви розумієте, немало Михайликів розвелося в Україні. А словом *dъldъ, *dъlda (дилда) слов’яни припечатували людину, яка полохала інших своїм ростом. Отак і з’явилося літературне ім’я височенького Михайлика.
17 травня 1966 року у Києві від раку легенів помер 63-річний Юрій Дольд-Михайлик, предтеча української пригодницької «шпигунської» літератури.
Письменник Дольд-Михайлик був єдиним пацієнтом, із яким подружився Амосов, і про якого писав: «У 1962 році я видалив частину легені (рак) письменнику Юрію Петровичу Дольд-Михайлику. Через два тижні, коли все було позаду, запросили в гості. І, виявилося, дуже душевно і цікаво. Так і виникла звичка – два рази на місяць по суботах, у гості до Дольдів. Дві речі зробив для мене Дольд, крім радості спілкування, навчив пити коньяк, щоб у задоволення і без нудоти, і прилаштував «Думки і серце» у видавництво.
