Нелегальна “наливайка” прямісінько у центрі міста, без будь-яких документів і продавцями, яких звільняють кожні 2 години
Бажаючі зайнятися легальним бізнесом у Запоріжжі скаржаться на відмови офіційного оформлення документів. Не видають паспорти прив’язок та дозволів на розміщення малих архітектурних форм. Здавало б ся, і так тих МАФів незліченна кількість, добре що так! Але не так… Насправді все зовсім не так! Офіційно почати працювати практично нереально, а от поставити якийсь навіс чи парасольку нікого не питаючи – можна, навіть пропрацювати так кілька місяців, а там і сезон закінчиться. Зрештою, що там парасольку, – цілий кіоск, якщо треба.
Нам поскаржилися мешканці будинку на площі Профспілок, 2, кажуть:
“З’явився незрозумілий магазин і нахабно поставили літній майданчик перед вікнами мешканців. Згідно закону, повинні були б спитати дозволу мешканців, та нікого не опитували. Біля дому постійно скупчуються п’яні люди, діти бояться повертатися зі школи додому. Там цілодобово напиваються, наслідки під дверима під’їзду, інколи всередині між поверхами.”
Отже, ми вирушили на об’єкт – журналіст і громадські активісти. Приїхали – дійсно, точка процвітає, наливають все та у різний посуд. Бачили пиво та горілку, можливо вино, але точно сказати не можна. Зовнішній вигляд літнього майданчику прямо вказує на те, що розташований він нелегально. За день до цього ми були в магазині, куточку споживача не побачили. Приходили по-тихому. Маючи негативний досвід подібних ініціатив, сьогодні спочатку викликаємо поліцію. Чекаємо, спочатку 20 хвилин, – ніхто не приїхав, проїжджав, навіть дві поліцейські машини, але не зупинилися. Телефонуємо знову, – обіцяють направити патруль. Тим часом, ціла детективна історія.
На точку примчалися власники так званої “наливайки”, підтягнулися хлопці на чорних машинах. Деякий час почекали. Погляди спрямували прямісінько на нас, – трьох жінок. Абсолютно точно можна стверджувати – поведінка власників і хлопців чітко вказувала на те, що про виклик вони повідомлені, хто викликав теж зрозуміли. Ми вже подумали, що поліція, якщо приїде, розкриватиме інший злочин. Але ні, обійшлося.
Поліція прибула, десь на 40 хв. після першого дзвінка. Патрульний вибачився і пояснив, що дорогою помітили порушника ПДР, тож мусили відреагувати. Я на хвилинку подумала, зрозуміло, магазин навряд кудись втече, а от порушник ПДР поїде, до того ж без протоколу. Але якби з нами тут на місці почали розправу, що тоді?
Разом з патрульними ми впевнено зайшли до магазину, правоохоронці попросили документи, які б дозволяли торгувати. Продавець сказала – все є, зараз. Але, не знайшла…Послалася на те, що працює лише 2 години, не все тут знає. Що ж… Викликати на місце власника теж не може, бо номера не знає, також не може назвати того, хто найняв її на роботу. От довірливі люди… Патрульні все зафіксували, викликали дільничого і ми усі разом стали чекати що ж буде далі.
Очікуючи на приїзд поліцейських, ми повідомили про об’єкт інспекцію по благоустрою міста та Вознесенівську районну адміністрацію, приїхали усі. Власницю закладу ми так і не дочекалися, але повернувся її, очевидно, посланець. Впізнав одну з громадських активісток Олену Єрьоменко, пообіцяв “розібратися з нею особисто”. Зараз “наливайка” не працює. Олена дала свідчення, дільничний розбирається з ситуацією документів та погроз.
