Запорізька інфекційна лікарня: чому COVID-19 страшніший за онкологію та туберкульоз

Літо в розпалі, на вулицях Запоріжжя одиниці у масках, на майданчиках десятки дітлахів – життя вирує. І вже якось забуваються карантинні обмеження щодо розповсюдження ковід-19. Одні сподіваються, що коронавирус мине і не зачепить, інші дотримуються думки, що це хвороба страшна тільки для старшого покоління. В цей же час є мешканці Запоріжжя, які переживають гостру форму небезпечного вірусу.

Правду про коронавирус та як мужньо борються з ним запорізькі лікарі журналісти Inform.zp.ua дізналися у Володимира Шинкаренко, директора комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна інфекційна лікарня» Запорізької обласної ради.  

Володимир Шинкаренко: про COVID-19 та хвороби, які можуть «переплюнути» вірус

Запорізьку клінічну інфекційну лікарню зробили опорною в лікуванні хворих на ковід-19. Тобто вона прийняла на себе першу хвилю захворюваності. Як це позначилось на загальній роботі? Чи довелось відкривати нові відділення?

Запорізька обласна інфекційна клінічна лікарня завжди була підготовлена до будь-якої особливо небезпечної інфекції, будь-то чума, холера або геморагічні лихоманки. На сьогоднішній день у нас є коронавірус. Ми в принципі були готові морально і ті дії, які ми до цього розробляли стосовно інших особливо небезпечних інфекцій, лягли в канву COVID-19.

Нові відділення не відкривали. У нас єдина в області установа, в якій всі палати боксовані, де пацієнти можуть знаходитися і отримувати лікування не нервуючи про те, що хтось збоку буде заражений.

– Яка зараз ситуація? Наскільки заповнена лікарня?

В лікарні знаходиться 25 осіб, з них 2 у більш важкому стані у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, їм надається допомога в умовах спеціалізованого відділення. (ред. – цифри актуальні на момент запису інтерв’ю). Ситуація змінюється щодня. 80% з усіх пацієнтів кисневозалежні, вони користуються або кисневими масками, або кисневими концентраторами, для їх нормальної життєдіяльності має бути додатковий кисень.

– Чи є діти серед хворих?

Так, нажаль вчора, наприклда, поступила дитина 1,5-річна, у якої підтверджений COVID-19. Таких випадків у нас було декілька, тому твердження, що коронавірус – це загроза тільки для покоління, якому давно за 60, є не точним.

  • З 3 серпня Україну поділили відповідно до захворюваності. Запоріжжя та Запорізька область потрапили до зеленої зони. Що це означає і чи справді у нас така оптимістична ситуація?

По відношенню до інших областей у нас не настільки велика захворюваність серед населення. Але у нас є загроза, тому що люди приїжджають відпочивати на берег Азовського моря або в інші міста. Є реальна загроза, що нам занесуть або привезуть інші випадки. Дивлюсь, багато людей вже без масок, вони до кінця не розуміють важливість карантинних дій і що розмежування людей – це не завжди так погано, як їм здавалось ті 2 місяці, поки вони сиділи в карантині.

– Розкажіть про симптоми. З якими ускладненнями пацієнтів стикаються лікарі Вашої лікарні?

Симптоми можуть бути різними, тому що коронавірус в тому числі чіпляється до тих людей, у котрих імунітет не такий, яким має бути у здорової людини. В основному це люди, які мають цілий букет захворювань: цукровий діабет, захворювання дихальних шляхів, серцево-судинної системи – це ті обтяжуючі фактори, які дуже ускладнюють протікання цього вірусу. Весь світ підтверджує, що близько 80% населення хворіють на легку форму, а решта вже у середній та важкій формі. У важкій формі переносять коронавірус 5%. Ми це спостерігаємо на прикладі США, Іспанії та Італії – там набагато гірша ситуація ніж у нас.

– А що рятує нас?

Я думаю, що рятує Бог, парасольку над нами зробив і дивиться, коли ми зрозуміємо, наскільки ми навіжені, необережні або безстрашні. Але себе треба берегти! Я дуже багато чув серед молоді, що це не їхнього віку хвороба, це хвороба старшого покоління. Але ж вони контактують зі своїми бабусями, дідусями, батьками. Вони так само можуть «подарувати» їм цю недугу, а потім дуже важко виходити з цього.

– Багато є міфів про коронавірус. Що скажете про вакцинацію БЦЖ? Чи вона рятує українців? Ви мабуть чули заяви, що саме завдяки цьому в Україні менша смертність. Чи це відповідає дійсності?

На сьогоднішній день у мене немає документального підтвердження цього.

– Спостерігаємо підвищення захворюваності в Запоріжжі. Як оцінюєте перспективу і варіанти розвитку пандемії в нашому регіоні?

Думаю, що погіршення відбудеться, тому що люди не до кінця розуміють, від чого вони мають берегтись. Ніхто не каже, що не можна гуляти, що обов’язково ходити в масці на вулиці, коли навколо немає людей. Але у скупченнях народу себе треба берегти! Я розумію, що маска рятує не настільки, як респіратор, яким ми користуємось, контактуючи с хворими. Респіратор – це набагато вищий рівень захисту, але в ньому і важче знаходитися. Наші спеціалісти, які працюють з коронавірусними пацієнтами, їм дуже важко у спекотні літні дні знаходитися в захисному спорядженні.

– Як багато лікарів працює з хворими на COVID-19? Чи вистачає захисних засобів?

За цей час з березня у нас стаціонарну допомогу отримали 250 людей. У відділенні анестезіології і інтенсивної терапії було 40 пацієнтів. Переведені в інші лікарні 7 осіб, померло – 8. Ці цифри показують, що не настільки все було безхмарно. Ми були готові стосовно засобів індивідуального захисту, не до коронавірусу, а стосовно інших інфекцій. Перші два тижні ми зустріли з тим, що у нас було. У нас був досить непоганий захист. Завдяки тому, що ми користуємось тільки сертифікованими засобами захисту, на сьогоднішній день у нас тільки 2 захворілих медичні працівники – медична сестра і лікар. Відповідно до проведеного розслідування виявилось, що вони заразились не у нас, а дорогою на роботу, або на ринку, де і основна маса людей підхоплює цей вірус. На сьогоднішній день завдяки тому, що ми змогли закупити якісні засоби захисту, колектив не боїться йти працювати.

– Чи вистачає медичного обладнання і препаратів? В лікарнях інших регіонів є проблеми, доходило навіть до скандалу з МОЗ.

Я багато чув та дивився, у чому ходять наші колеги з інших регіонів. Будемо казати чесно, інколи бере жах, тому що героїзм одних – це дурість інших. Нам місцева влада (в обличчі обласної ради та обласної адміністрації) виділили двічі кошти на придбання засобів індивідуального захисту, медикаментів, дезінфікуючих засобів і багато чого іншого. Ми навіть зробили додатковий киснепровід для того, щоб у випадку загострення ситуації можна було розмістити ще декілька апаратів штучної вентиляції легенів або покласти на ці ліжка людей, які потребують масочно отримувати кисень. Сказати, що у нас всього дуже багато, не можу, але на місяць-півтора в такому режимі роботи нам вистачить.

Якщо буде зростати необхідність, думаю, нам ще виділять кошти на закупку засобів для лікування пацієнтів та захисту персоналу. У мене навіть у контракті написано, що в першу чергу треба піклуватися про співробітників. Якщо вони ляжуть, то слідом прийдеться йти туди мені, а якщо і я зляжу, то ніхто більше не піде.

  • Апаратів ШВЛ вистачає?

Це болюче питання. При COVID-19 потрібно використовувати тільки апарати високого класу – це тип Гамільтон та ін.. У нас є 4 власних апарати та ще 4 апарати нам дало у позику місто Запоріжжя. У нас зараз є 8 апаратів високого класу, але якщо б це були наші власні апарати, і вони були б більш нові, це надало б додаткові умови та більші шанси для надання більш якісної допомоги, ніж надається сьогодні. Слава Богу, що ми всі апарати до сьогоднішнього дня для пацієнтів не використали, у нас не було більше 8 пацієнтів на апаратах одночасно. Було тільки 6 таких пацієнтів. Ті апарати, які зараз пропонують за гуманітарною допомогою або з інших джерел, вони на клас нижче або це апарати, які використовуються у транспортних засобах швидкої допомоги, або для перевезення пацієнтів з одного відділення в інший. 

Нагальна потреба в тому, щоб відділення реанімації і інтенсивної терапії було оснащене відповідним обладнанням. Для Запорізької області оснастити таке відділення не є великою напругою, хто хоче – той може.

– Розповідають про новації щодо апаратів ШВЛ. Ви вже щось з таких винаходів досліджуєте, використовуєте?

Ми поки нічого не використовуємо. Тому що можна тренуватися на мишах і кішках, на людях тренування не зовсім вірно. Так, до нас за гуманітарною допомогою надходили мішки для кисню нашого колеги винахідника з Харкова. Але ж розумієте, при такій температурі повітря лежати в мішку комусь може допомогти, а людям з проблемами з психікою дуже важко. Якщо є панічна атака, попробуй надінь такій людині мішок з киснем. Я надів на себе, щоб перевірити, але довго я в ньому проходити не зміг.

  • Розкажіть свої спостереження щодо коронавірусу. Хтось каже, що це звичайна сезонна застуда, порівнюють з грипом. Як сприймаєте ситуацію зсередини, як фахівець?

Що стосується вірусу, я багато чого читав и схиляюсь до думки, що це бойовий вірус. Його дійсно випустили з якоїсь лабораторії. Те, що вірус дійшов до нас в такому вигляді, а тепер може бути в іншому – це мутація. Він міг в Іспанії бути одним, в Італії мати інші властивості, у нас треті. Ми всі різних націй і, коли на арабів воно діє так, на червоношкірих або чорношкірих діє інакше, на жовтошкірих ще іншим чином, то ми білошкірі також до цього по-іншому ставимось. У нас були приклади використання медикаментів не по коронавірусу, по іншій інфекції, але навіть серед білошкірих слов’яни і англосаксонці різні. Якщо там по Квамателу давали 95%, то у нас давали максимум 25% – ціна така сама, виробник той самий, а результат різний. (ред: Квамател – медпрепрепарат)

– Ще до коронавірусу говорили, що у нас багато небезпечних хвороб, і необхідно дітей вакцинувати. За смертністю від туберкульозу ми майже перші в Європі. Можемо порівняти ці хвороби з COVID-19?

Думаю, в цьому році це “перша проба пера”. COVID-19 тільки вийшов «в люди», він ще багато пройде. Туберкульоз – це не просто важлива, це архінебезпечна інфекція. Нажаль, як і до туберкульозу, так і до інших небезпечних інфекцій, ставлення у нашої держави за часи незалежності було з кожним днем гірше і гірше. Ніхто на сьогоднішній день не розуміє, що всі серцево-судинні, онкологічні та інші захворювання дуже важливі і важливі їх профілактика та лікування. Але масовості онкологічних або серцево-судинних захворювань не буде ніколи, а 1 інфекційний хворий через 15 днів спроможний половину Запоріжжя покласти в люльку. Чим більше ми будемо готові до будь-якої небезпеки і чим більше будуть оснащені базові лікарні інфекційного направлення, тим спокійніше ми можемо спати.

– Ви сказали, одна людина може заразити дуже багато. Розкажіть докладніше, які небезпеки  бачите?

Все узбережжя Азовського моря заповнене людьми з різних куточків України, ніхто маскового режиму не дотримується. Згадаємо, у 2012 році в Маріуполі була холера. Хто гарантує, що цього року такого не буде? Якщо буде, то «переплюне» коронавірус по своїм проявам і ускладненням. До цього треба бути готовим кожного дня. Ми свій колектив 3-4 рази на рік тренуємо з протидії холері, чумі и ті. Люди розуміють, що, кому і де робити.Це дало можливість спрацювати і не розбігтись з початком пандемії.

– Щодо персоналу, багато було обіцянок щодо надбавок у 300% до зарплати. Ваш колектив отримав кошти, які обіцяла держава?

Стосовно фінансування охорони здоров’я і заробітної плати лікарям, медсестрам і іншим працівникам – це державна ганьба. Якщо лікар думає не про пацієнта, а їй потрібно думати, за що купити своїм дітям їжу, то про що ми можемо говорити. Людей в білих халатах один раз в рік вітаємо та кажемо, що хтось Гіппократу клявся. Може і клявся, але ми бачимо на прикладі своїх колег, коли було важко лише одиниці відгукнулися і стали разом з нами, і допомагали. Є ті, що лишилися, ми їм вдячні. Є ті, що за позовом серця прийшли і пішли, їм ми також вдячні. Але основна маса не пришла.

– І все ж таки, чи отримуєте надбавку? Чи є нарікання з боку медичного персоналу?

Отримуємо. Але люди хочуть більше, тому що ці гроші не маленькі, але у порівнянні з тим, скільки медробітники працюють, ці ефемерні 300% проходять 3 круги пекла поки видаються на руки.

Місцева влада, а саме обласна рада та ОДА, треба віддати їм належне, виконала всі обіцянки і профінансувала за березень і квітень, і люди отримали обіцяні відсотки надбавки. Це показало колективу, що про них ніхто не забув і про них піклуються. Це було знаковим. Спілкувались з колегами з інших регіонів, там з цим було непросто. Не у всіх регіонах місцева влада витримала випробування і за свої слова відповіла. У нас відповіли.

– Зараз відкрили дитячі табори, скоро 1 вересня. Чи пов’язуєте збільшення дитячих колективів з можливим погіршенням ситуації і другою хвилею коронавірусу, про яку застерігають?

Можливо. Та я не думаю, що це будуть тільки діти. Бачимо ситуацію по Бердянську, по швидкій допомозі. Також у нас зараз є пацієнти, які відпочивали в Кирилівці і тепер лікуються у нас в стаціонарі.

– Зараз багато людей думають, чи варто віддавати дитину в дитячий табір, чи варто їхати до узбережжя, на Західну Україну або закордон відпочивати. Ваші порадити?

Я порадити навряд зможу, тільки висловлю свою думку: закордон я б не їхав. Ми вже бачили, як люди стоять в чергах, як просяться, як наші заробітчани приїжджали сюди, а потім чкурнули назад. Але ніхто не думав про безпеку тих, до кого вони сюди приїхали. Їх під чесне слово запускали, але сьогодні бачимо приклади, коли людину запустили так, а він пішов по гостях. Бачили багато таких родинних прикладів, які потім у нас лежали лікувалися протягом кількох тижнів.

Нажаль, люди не думають один про одного. Це менталітет не тільки нашого народу, а і тих народів, що збоку нас живуть, ми навіть на прикладі Європи бачимо. Але у Європі менталітет такий, що коли півень клюнув, всіх зайвих бігом виставили за борт. Чому у нас не було зробити ті ж самі Санжари, у кожній області, чому не можна було запровадити превентивні заходи, щоб кожен із нас бачив, наскільки це може бути небезпечно. Так у нас була б набагато менша загроза, менші затрати, можливо не треба було б вводити масовий карантин.

– Що стосується поїздок Україною, чи потрібно звертати увагу на кількість захворювань на COVID-19 в тій чи іншій області, коли прямуємо відпочивати?

Нажаль потрібно. Тільки несповна розуму людина може поїхати туди, де є спалах якогось захворювання. Нажаль, у нас є люди, які за ті копійки готові поїхати в тури, а потім дзвонять і просяться. Тут мені дуже подобається реакція Лукашенко, коли він попередив, а потім закрив кордони. Громадяни, які соціально відповідальні зрозуміли, якщо вони поїхали, то взяли на себе відповідальність. Ви ж поїхали туди відпочивати, а загрозу привозите сюди… У чому винні люди, які залишаються в країні, чому вони мають ризикувати. Думаю, що соціальну відповідальність необхідно ділити таким чином.

история запорожского врача Ирины Кулеш, которая лечит больных коронавирусом и ежедневно рискует сама ради спасения других.

– Як фахівець, порадьте: маску треба щодня носити і в кожен магазин?

Так. Також обробка рук вдома, в магазині, де стоять дезінфікуючі засоби, бо за ці ручки беруться і ті, хто не обробляє. Ніхто не гарантує, що поряд із вами немає хворих на COVID-19, нехай і в легкій формі, або хворих на інші ті ж самі кишкові захворювання. Дезінфікуючий засіб дає хоч невеликий відсоток, що вам ця інфекція не дістанеться. Я звісно не знаю, хто придумав цю соціальну дистанцію, але я б радив до великих скупчень людей не підходити.

– Тобто дистанція не допомагає?

Я просто не розумію, чому саме 1,5 метри, а не 2-3. Якщо людина чхнула, то воно летить більше ніж на 1,5 метри. Мінімум 3 метри – це факт, але хто буде дотримуватися. Просто треба дивитися на людей, на себе і розуміти, де твоя безпека. Треба думати не тільки про себе, а і про оточуючих.