Європейський DESTIN в Запоріжжі: як змінюється викладання журналістики

Щороку до 5-ти студентів запорізького національного університету проходять стажування закордоном. Це дозволяє підняти рівень кваліфікації майбутніх випускників, надати їм ширші можливості працевлаштування. Молодий фахівець зі знаннями європейського рівня – має підвищений попит на ринку праці.

Серед затребуваних працівників – комунікатори. Так можна узагальнити тих, хто вміє отримати інформацію, з’ясувати, що вона є правдивою та донести її до суспільства. Цьому навчають на факультеті журналістики ЗНУ. Останні роки спостерігаємо відчутну зміну в викладанні цієї дисципліни. То до чого, як та хто готує нове покоління журналістів INFORM.ZP.UA з’ясували у Віктора Костюка, декана факультету журналістики, кандидата педагогічних наук, доцента кафедри журналістики.

– Яким буде майбутнє журналістики залежить від того, які знання та досвід отримають сьогоднішні студенти факультету журналістики. Щоб відповідати сучасним вимогам, Запорізький Національний університет запровадив багаторічний проект. На що він спрямований та що дасть факультету та університету?

Це проект Євросоюзу, він називається DESTIN «Журналістська освіта задля демократії». В нього входять 10 ВНЗ України – Києва, Львова, Черкас, Сум, Чернівців, Рівного і ми. З європейських вишів нашими партнерами є університет Бат Спа в Британії, університет Лінеус в Швеції, університети в Польщі та Ірландії.

Проект передбачає якісне реформування журналістської освіти. Щодо якості журналістики ходить багато розмов вже давно. Мені не дуже імпонують останні думки, що комп’ютер сам може створювати тексти. Дуже поважаю Віталія Портнікова як майстра журналістики, але коли у нас була зустріч, я йому сказав, що не сприймаю його поглядів. Якщо комп’ютер замінить журналіста, то хто буде так аргументовано аналізувати і доводити людям ту інформацію, яку зараз доводить Портніков у своїх матеріалах.

Погоджуюсь, що навчитись журналістиці можна і самостійно, але це час, який буде більш тривалим порівняно із спеціальним навчанням в університеті. Є такі приклади, коли люди, які працюють в журналістиці, не мають фахової освіти, але життя потім змушує ази збирання та донесення інформації вивчати в процесі практичної діяльності. Я стою на тому, що журналістська освіта має бути.

Як Ви реформуєте навчання згідно цього проекту?

– Проект триває вже 2 роки. Іноземні партнери спочатку оцінили наші навчальні плани, викладацьку діяльність. Дали поради та рекомендації, що на їхню думку має бути обов’язковими складовими організації навчального процесу.

Останнього разу перед карантином європейська комісія аналізувала зміни, які ми вже внесли. Зокрема, запропоновано цілий ряд нових курсів, зменшено кількість теоретичних дисциплін. Вони запропонували нам кілька дисциплін бакалаврського рівня: креативне письмо, журналістське розслідування, аналітична журналістика і ін.

Якщо взяти європейську освіту, для нас багато чого було парадоксально. Ми звикли слухати загальні дисципліни, європейські ВНЗ цього не дають. Людина, яка йде в журналістику, повинна сама опанувати це в школі або в процесі діяльності. У нас елементи історії України залишились, але це буде не традиційна історія, а дисципліна, яка даватиме знання щодо актуальних тем крізь призму історії. Студенти будуть розглядати проблему україно-російських відносин, мовний конфлікт, релігійну тему.

Також партнери дали поради щодо магістерської програми. На їх підставі ми змінили навчальні плани та прибрали педагогічну складову. Раніше ми випускали магістрів і у дипломах зазначалось «магістр журналіст, викладач ВНЗ», тому що це науковець, який захищає дисертацію та має право викладати. Ми прибираємо викладацьку складову і тепер магістр – це аналітичний журналіст поглибленого рівня, управлінець в сфері медіа та науковець. Під це будуть запроваджені відповідні курси, навчальний план вже затверджено.

Комісія відзначила, що в процесі реформування ми вдалися до того, чого не було раніше. Встановили тісні контакти з роботодавцями та студентами, вони були залучені до розробки цих програм. Європейська комісія мала можливість окремо поспілкуватися з роботодавцями, яких опитували, чого на їхню думку не вистачає в знаннях і вміннях випускників факультету журналістики ЗНУ. Так само говорили зі студентами.

Юрій Костюк – старший викладач кафедри та Віктор Костюк – декан факультету журналістики.

Європейські експерти порадили змінити підхід до практичної підготовки студентів. До цього ми були факультетом №1 в Україні, у якого студенти за навчальний період мають 7 практик за 8 семестрів. Студенти визнали, що не кожна практика була ефективною. Європейці порадили змінити підхід. По-перше, підтримувати зв’язок з тими медіа, де студенти можуть отримати якісну практичну підготовку і закріпити вивчене в аудиторіях. По-друге, інтернаціоналізувати освітній процес. І студенти, і викладачі повинні проходити стажування та навчання закордоном.

Знаю, що в рамках проекту ваші викладачі були в Швеції, Польщі та Британії. Вони там навчалися чи спробували себе в ролі викладачів в іноземних університетах?

– Ні, ми не викладали. Я також був у складі цієї делегації, відвідав університет Бат Спа у Британії. Головне, я отримав – це контакт з викладачами. Ми цікавилися їх досвідом роботи зі студентами, дисциплінами, індивідуальною роботою, співпрацею з медіа. Це був своєрідний обмін досвідом.

Що Ви привезли з іноземного досвіду і що точно будете використовувати в освітньому процесі?

– Це ряд дисциплін, які ми запропонували за вибором. З Польщі ми запозичили дисципліну «Зарубіжні ЗМІ, як джерело професійної інформації».

Також однією з особливостей зарубіжних ВНЗ, до якої ми також будемо прагнути – це система взаємовідносин між студентом і викладачем. Там немає такого, що викладачі бігають за студентами або навпаки. Є певна кількість аудиторних дисциплін, а потім є певна кількість завдань, які має виконати студент під керівництвом викладача. У викладача більше не колективної, а індивідуальної роботи. Ми маємо 5-7 лекції, потім вдвічі більше аудиторних семінарських завдань, а потім я індивідуально працюю з кожним студентом. Ось саме для таких дисциплін спеціалізації або практичного спрямування, наприклад, «Чорнобильська журналістика». Ми перейняли цей досвід. Побачимо, як це ляже на наш ґрунт.

Які зміни вже відчули студенти? Ви сказали, що стало більше практичних занять, менше теоретичних. А що ще?

– Результат – він як жнива, посіяли восени, а зберемо наступного року. Тому про перші результати ще важко говорити. Мене радує більша кількість матеріалів, які студенти готують для медіа. Мене радує те, що сьогодні викладачі відійшли від написання рефератів. Якщо ти викладач на факультеті журналістики, тобі треба підготувати людину, яка може зібрати інформацію, написати її та подати для ефіру чи порталу. Тут не є цікавим теоретичний аспект. Саме з цією метою ми створили сайт, на якому студенти викладають свої матеріали. Планується, під час державних екзаменів та захисту дипломів студенти бакалаврату не захищають дипломні роботи у стандартному вигляді, а захищають всі роботи за 4 роки. Бувають такі ситуації, коли студенти просять прибрати з порт фоліо якийсь матеріал, бо їм за нього соромно. «Боже збав, дитино, це є показником твого зростання!»

Буквально сьогодні під час консультації зі студентами другого курсу, які почали вже це портфоліо складати, ми переконалися, що треба підтримувати постійно зв’язок з медіа, тому що це можливість не лише отримати досвід, а й проявити себе. Мене приємно вразив другий курс, є студенти, які встигли зробити 10 матеріалів в рамках практики з дисциплін.

– Давайте поговоримо про майбутнє журналістики. Ми багато говорили про реформи у вашому університеті. До чого Ви готуєте студентів? До якої журналістики?

– Мене часто лякає стресова журналістика. Я маю на увазі не тільки війну на сході України. Мене лякає, чому наші медіа насичені прикладами того, як не треба себе вести в будь-яких ситуаціях, в сімейних взаєминах, в роботі. Ці ток-шоу навпаки відволікають від того, що я – господар свої долі, я повинен визначитися, що мені далі робити.

Журналістика – один із тих соціальних інститутів на рівні зі школою та сім’єю, який повинен це формувати. Вважаю, що журналістика має вселяти соціальний оптимізм. Суспільство вже стільки всього пережило і переживає досі, і вчить, що ми повинні шукати вихід із будь-якої ситуації. Оскільки журналістика є комунікаційним інститутом, вона має в першу чергу такі думки вселяти. Тому можу сказати працюючим студентам – Ви можете чогось не знати, наприклад, як створити заголовок, Ви навчитесь цьому. Але Ваше слово, хай воно навіть одиницям відізветься, воно можливо вплине на долю людей. Це саме те, що я називаю соціальним оптимізмом.

Студенти, які приходять до нас на практику із ЗНУ, завжди пишаються, що факультет журналістики співпрацює з вишами і центрами професійної підготовки не тільки України, а й Польщі, Франції, США. Загалом понад 100 університетів і медіа-центрів. Як виглядає така співпраця і як Ваші студенти потрапляють на практику чи стажування закордон?

– Все роблять люди. До нас також приїздять фахівці з Європи, які так само діляться своїми проблемами. Чим більше ми будемо контактувати і чим більше досвіду отримають наші студенти і викладачі, тим корисніше буде всьому суспільству в цілому.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.


Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: