Архітектурне обличчя дореволюційного Запоріжжя формували амбітні підприємці та меценати, які прагнули прикрасити місто найкращими будівлями. Серед них виділяється прибутковий будинок Якова Лещинського – впливового представника єврейської громади, який звів цю видатну споруду у 1901 році. Поєднуючи в собі кілька архітектурних стилів, цей будинок став свідком ключових історичних подій регіону та зберіг пам’ять про чимало відомих особистостей.
Про те, як створювався найуспішніший дім старого Олександрівська, які випробування йому довелось пережити та хто залишив слід у його стінах – читайте далі у матеріалі.
Найпопулярніший дім старого Олександрівська
Зведений на початку ХХ століття – у 1901 або приблизно 1902 роках – прибутковий будинок купця першої гільдії Якова Ісааковича Лещинського став справжньою архітектурною перлиною та найпопулярнішою будівлею тогочасного Олександрівська. Розташований у самому серці жвавого торгівельного життя біля Ринкової площі, цей величний особняк вирізнявся своєю масштабністю. На відміну від типових двоповерхових будинків того часу, він був споруджений триповерховим (або ж чотириповерховим з огляду на особливості конструкції). Проєкт реалізував невідомий архітектор на замовлення одного з найвпливовіших представників єврейської громади, який володів значними статками та активно долучався до фінансової підтримки громадського життя.
Архітектурне обличчя споруди втілило в собі еклектичний стиль, що яскраво відображало модні тенденції епохи. Фасад поєднав у собі риси кількох напрямків. Охайну і спокійну неоготику у верхній частині, русько-візантійські мотиви нижче, а також ренесансні та готичні елементи. Зовнішнє оздоблення вражало своєю складністю та вичурністю. Ритм прямокутних вікон доповнювали складні сандрики з замковими каменями і ліпними рослинними емблемами на другому та третьому поверхах, а також декоративні «фартушки» під вікнами. Уздовж вулиці Троїцької зберігся напівциркульний архівольт над колишнім наскрізним проїздом у двір, над яким і досі височіє гербовий щит із ініціалами власника – «Я. Л.». Водночас внутрішні дворові фасади мали простірніший та утилітарний характер.
Завдяки своєму розташуванню та оригінальному дизайну будинок одразу привабив міську богему, заможне панство та візників. Функціонально будівля була ретельно спланована для отримання прибутку. Просторові приміщення першого поверхуу з великим вітринними вікнами та входами здавалися під комерцію – тут працювали магазини, кав’ярні та навіть парикмахерський салон, який утримував батько відомого джазмена Олександра Цфасмана. Верхні поверхи призначалися під приватні апартаменти, що робило цей прибутковий будинок найуспішнішим комерційним проєктом міста.
Окрім ділового та торговельного значення, будівля відігравала помітну роль у культурному життя регіону. У різні періоди тут мешкали відомі особистості епохи, зокрема Нестор Махно та Леонід Утьосов, причому останній зустрів у цих стінах свою майбутню дружину. Поєднання передових архітектурних рішень, комерційного успіху та насиченого культурного підтексту назавжди вписали будинок Лещинського в історію міста, збереживши його ім’я у пам’яті нащадків.
Випробування вогнем, революційні бурі та нові епохи в історії будинку
Щасливий період розвитку та надприбутків тривали для Якова Лещинського лише кілька років. Початок ХХ століття приніс у місто масштабні потрясіння. Під час єврейських погромів 1905 року будинок було вщент знищено і спалено. Оскільки власник був помітною фігурою в єврейській громаді, споруда стала прямою мішенню для нападників. Збитки виявилися катастрофічними – за свідченнями історика Валерія Стойчева з посиланнями на особисті листи купця, Лещинський оцінив свої втрати у 110 тисяч карбованців сріблом.
Відновлювати величну будівлю на розі Соборної і Троїцької довелося майже заново, і цей процес завершився лише до 1908 року. Реставрація дещо змінила оригінальний вигляд пам’ятки. Через масштабність руйнування або зміну проєкту споруда втратила частину початкових елементів і свій верхній житловий поверх, перетворившись на триповерхову. Назавжди зникли й деякі унікальні деталі фасаду – зокрема, круглі годинники на дахових щипцях, відновлення яких вважалось занадто дорогим задоволенням, а також скульптури середньовічних лицарів між вікнами другого поверху, від яких відмовилися через символічне «не спрацювання» захисту від час погрому.
Попри втрати, життя в оновлених стінах доволі швидко відродилося. Впродовж наступного десятиліття тут знову запанувала атмосфера вишуканості та ділової активності. Міські вершки збиралися на сеанси сінематографа Пулавського, а до «Першої перукарні» Наума та Пауліни Цфасманів вибудовувалися черги місцевих модників. У цьому ж будинку родина перукарів мешкала разом із сином Олександром – майбутнів видатним радянським джазменом та композитором. Величезні статки дозволяли Лещинському вести активну меценатську діяльність. Він спонсорував відкриття середньої школи, виконував обов’язки старости молитовного будинку та навіть відправив на фронт цілий ешелон зерна власним коштом.
Однак історичний перелом 1917 року назавжди перекрив епоху купецького підприємства. Із приходом радянської влади та початком Громадянської війни приватну власність було ліквідовано, а майно Лещинського – націоналізовано. У різний час приміщення пристосовували під потреби Міської ради робітничих і солдатських депутатів разом із друкарнею «Єднання», а згодом – під Олександрівський народний університет.
Нових руйнівних випробувань будівля зазнала в роки Другої світової війни (1941-1943), коли окупаційна німецька влада розмістила тут гестапо. У повоєнний період комуністична влада віддала верхні поверхи під житлові квартири для громадян, тоді як нижні поверхи традиційно заняли магазини.
Проте новітня доба додала до багатої біографії пам’ятки ще чимало тривожних сторінок. Навесні в історичній будівлі сталося загоряння внаслідок пожежі в приміщенні магазину на першому поверсі, яку оперативно ліквідували рятувальники. А вже влітку будинок зазнав нових руйнувань через ворожий обстріл. Як зазначив запорізький краєзнавець Михайло Мордовськой у коментарі Укрінформу, для легендарної споруди це вже третє руйнування в її історії:
«Будинок Лещинського був збудований у 1901 році. Вперше він був зруйнований у 1905 році під час єврейських погромів. Після масштабної пожежі споруду відбудували у 1908 році, але третій поверх відновити не вдалося, і він став двоповерховим. Вдруге – під час Другої світової війни, але також відновили. Це фактично третє руйнування цієї історичної будівлі».
Попри всі пожежі та руйнування від сучасних війн, будинок Лещинського продовжує триматися, залишаючись живим свідком столітньої історії Запоріжжя.
Авторка: Вікторія Волкова
📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️