Торговельний центр «Інтрейд» у Запоріжжі, розташований на головній магістралі міста – проспекті Соборному, 53, має багаторічну та насичену історію. Протягом десятиліть ця будівля була знаковим місцем для містян, еволюціонувавши від знакового радянського магазину самообслуговування до сучасного торговельного центру, перш ніж зазнати руйнувань унаслідок російської атаки.
Про те, як «Будинок одягу» перетворився на торговельний центр «Інтрейд», чим запам’ятався кільком поколінням запоріжців та як завершилась його півстолітня історія, – читайте у цьому матеріалі.
Архітектурний задум та народження «Будинку одягу»
Історія самої будівлі розпочалася ще наприкінці липня 1970 року. 25 числа, напередодні Дня працівників торгівлі, у місті урочисто відкрили масштабний «Будинок одягу». До зведення цього великого проєкту долучилися працівники моторобудівнивного заводу та заводу «Комунар».
В основу споруди лягла типова архітектурна розробка, яку адаптували для Запоріжжя інженер Лановий разом із архітекторами С. Шестопалом та С. Бобро. Масивна будівля, що була виконана у стилі радянського модернізму, вирізнялася серед інших величезними площами скла та бетону, що на той час виглядало дуже сучасно та візуально розширювало простір головної магістралі міста.
Особливості радянського шопінгу: як працював універмаг
Для Запоріжжя «Будинок одягу» став справжнім проривом, адже він створювався як один із перших у місті магазинів самообслуговування. Для покупців того часу це був новий досвід. Замість звичних прилавків і довгих черг до продавців, люди могли самостійно ходити вздовж кронштейнів, оглядати та обирати речі. Щоправда, обирати доводилось з того асортименту, який був наявний у період тотального дефіциту, через що містяни іноді жартували: «Будинок одягу є, а одягу нема».
Внутрішній простір був чітко зонований за поверхами. Щойно відвідувачі переступали поріг, перший поверх зустрічав їх величезними вітринами з манекенами та просторими залами дитячого одягу. Піднявшись на другий поверх, покупці потрапляли до жіночого відділу, де був представлений широкий вибір суконь, спідниць, блуз та інших елементів гардероба. Натомість третій поверх був повністю відведений під чоловічий та верхній одяг.
Біля входу до торгових залів розташовувалися каси для розрахунків, а в глибині – примірювальні кабінки, де працювали консультанти. Особливою прикметою часу були продавці у фірмовому одязі – сіро-блакитних халатах із вишитими ініціалами «БО» («Будинок одягу»).
Навіть навколо магазину сформувалася власна інфраструктура. На проспекті з’явилася зупинка громадського транспорту з однойменною назвою, яка зберігалась в пам’яті запоріжців десятиліттями, навіть після зміни вивісок на будівлі. Біля входу традиційно торгівля велась просто неба. Тут працювали літні торгові точки, а в часи дефіциту крутилися «фарцівники». Перед центральним входом тривалий час функціонував фонтан, який спочатку був частиною загальної системи кондиціонування будівлі, а згодом став улюбленим місцем для зустрічей містян. У пострадянські роки фонтан спершу занепав, а згодом його остаточно демонтували, облаштувавши на його місці парковку.
Еволюція у ринкову епоху: поява «Інтрейду»
З приходом ринкової економіки та приватизації комплекс змінив власників і статус. Будівля перейшла під контроль групи компаній запорізького бізнесмена та депутата облради Геннадія Фукса, отримавши назву торговельного центра «Інтрейд».
Незважаючи на ребрендинг, локація не втратила свого торгового значення. Протягом 1990-х та 2000-х років внутрішній простір адаптували під потреби часу. У різні роки на першому поверсі та в інших приміщеннях працювали відомі продуктові супермаркети (зокрема, «Кит», а згодом «Сільпо», який пропрацював тут до 2008 року). Крім того, у стінах ТЦ в різні періоди розміщувалися популярні магазини побутової техніки та електроніки національних мереж («Фокстрот», «Ельдорадо»), а також магазини косметики та парфумерії (наприклад, «Лотос»). Завдяки зручному розташуванню в центрі міста об’єкт залишався привабливим як для бізнесу, так і для покупців.
Власники неодноразово намагалися дати будівлі нове дихання та суттєво її розширити. Так, ще у 2008 році до споруди звели нову частину й виношували плани щодо масштабного оновлення всього торговельного комплексу. Проте глобальна економічна криза того періоду завадила втілити ці задуми в життя. Друга спроба кардинальної трансформації припала на 2013 рік, коли з’явився ще амбітніший проєкт. За ним старий «Інтрейд» планували перетворити на сучасний п’ятиповерховий ТЦ загальною площею 15,5 тисячі квадратних метрів. Концепція передбачала появу великого дитячого розважального центру, спортивного клубу, продуктового супермаркету та просторого фуд-корту відразу з трьома ресторанами. Для зручності відвідувачів проєкт також охоплював підземний паркінг на 57 авто та наземну стоянку на 45 місць. Проте цей масштабний план так і залишився лише на папері.
Трагічний фінал історичної споруди
Будівля, що пережила економічні кризи, політичні формації та стала свідком життя кількох поколінь запоріжців, була знищена внаслідок повномасштабної війни.
У ніч проти 21 вересня 2026 року російські війська здійснили чергову атаку на Запоріжжя з використанням ударних безпілотників. Унаслідок прямих влучань та масштабної пожежі історична будівля колишнього «Будинку одягу»/ТЦ «Інтрейд» вигоріла вщент.
Сьогодні відомий запорізький торговельний центр фактично припинив фізичне існування, залишившись на сторінках історії міста та в спогадах його мешканців як один із найзнаковіших символів запорізької торгівлі другої половини ХХ та початку ХХІ століття.
Авторка: Вікторія Волкова
📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️