Запоріжжя часто сприймається як виключно індустріальний центр, проте в основі його формування лежить багато культур та етносів. Історія нашого краю не обмежується лише козацтвом та будівництвом заводів. Унікальний вигляд та характер міста сформувалися завдяки багатокультурній спадщині, яка знайшла своє відображення в місцевій архітектурі, економіці та повсякденні.
Inform.zp.ua розповідає детальніше у цьому матеріалі.
Меноніти – переселенці, які змінили степ
Однією з найвпливовіших громад, що залишили помітний слід у розвитку краю, були меноніти – представники протестантської течії християнства, названої на честь духовного лідера Менно Сімонса. Вони сформувалися в Європі у XVI столітті та відомі своїм прагненням до мирного життя, працьовитістю й особливою увагою до громади та освіти. Саме ці риси згодом стали визначальними для розвитку їхніх поселень на території сучасного Запоріжжя.
Поява менонітів на півдні України була пов’язана з колонізаційною політикою Російської імперії після ліквідації Запорізької Січі. Наприкінці XVIII століття влада прагнула заселити та господарськи освоїти малозаселені степові території. Для цього до регіону запрошували іноземних переселенців, обіцяючи їм сприятливі умови проживання, свободу віросповідання та можливість створювати власні громади.
У 1789 році на Хортицю прибули перші менонітські переселенці з Пруссії. Саме ця подія вважається початком історії менонітської присутності на території сучасного Запоріжжя. Перші колоністи заснувати тут низку поселень, які згодом утворили Хортицьку колонію – один із найвідоміших осередків менонітської культури в Східній Європі.
Важливе місце в житті менонітської громади займала церква. Саме її колоністи звели однією з перших громадських споруд після прибуття на запорізькі землі. У 1835 році будівлю перебудували, перетворивши на двоповерхову глиняну кірху, яка на тривалий час стала головним духовним центром менонітів Російської імперії. Її історія відображає долю самої громади: за радянських часів церкву закрили, а в 1935 році в її приміщенні облаштували кінотеатр. Під час Другої світової війни тут ненадовго відновилися богослужіння, однак згодом будівлю було знесено.
З часом навколо Хортиці виникли нові поселення. Одним із найвідоміших стала колонія Шенвізе, заснована наприкінці XVIII століття. Спочатку вона була невеликим сільськогосподарським поселенням, однак уже в другій половині ХІХ століття перетворилась на потужний промисловий центр. Тут працювали механічні заводи, майстерні, млини та підприємства, продукція яких була відомою далеко за межами регіону.
Якщо Шенвізе стала символом промислового успіху менонітів, то Розенталь можна назвати осередком їхнього культурного та освітнього життя. Заснована у 1789 колонія швидко перетворилась на впорядковане поселення з власними школами, громадськими будівлями та розвиненою системою освіти. Саме тут працювала вчительська семінарія, де готували педагогів для менонітських шкіл, а також школа для дівчат, будівля якої сьогодні вважається однією з архітектурних перлин Верхньої Хортиці. Ця унікальна пам’ятка пережила дві світові війни та зміни епох, однак 4 липня 2026 року зазнала серйозних руйнувань внаслідок російського авіаудару.
Успіх менонітських поселень значною мірою ґрунтувався на особливому ставлені громади до праці та самоорганізації. Поселенці активно розвивали землеробство, впроваджували нові технології господарювання та створювали виробництва, що сприяли економічному зростанню краю. Важливу роль у цьому процесі відігравали відомі менонітські родини підприємців, які інвестували в розвиток промисловості та інфраструктури.
Сьогодні про менонітське минуле Запоріжжя нагадують численні пам’ятки. У Верхній Хортиці збереглися історичні будівлі колоністів, а колишня колонія Шенвізе досі зберігає сліди свого промислового минулого. Останніми роками в регіоні активно працюють над збереженням цієї спадщини. Одним із таких кроків стало відкриття Меморіалу хортицьких менонітів на острові Хортиця, для вшанування пам’яті громади та її внеску у розвиток Запорізького краю.
Єврейська громада
Поряд із менонітськими колоніями важливу роль у формуванні багатокультурного середовища Запорізького краю відігравали єврейські громади. Їхня історія в регіоні охоплює як міські поселення, так і землеробські колонії, що виникали на території сучасної Запорізької області упродовж ХІХ століття. Вони стали частиною складної етнічної мозаїки Південної України, де поруч проживали представники різних народів, релігій та культурних традицій.
Однією з особливостей регіону стало виникнення єврейських землеробських колоній поблизу менонітських поселень. Як зазначає історик Віктор Філас, у середині ХІХ століття приблизно за 100 верст від Верхньої Хортиці були засновані єврейські колонії, відомі під назвою Юденплан. Вони перебували під опікою менонітських громад, які вже мали досвід господарювання.
За словами історика, поблизу сучасного Запорізького дуба свого часу діяла синагога. Оскільки право на будівництво такої споруди надавалось громадам, де проживало понад 80 родин, це свідчить про існування тут доволі чисельної єврейської спільноти. Також дослідник згадує щонайменше два підприємства, на яких працювали 147 євреїв. За його словами, цей район був місцем компактного проживання єврейських ремісників.
Водночас важливим осередком єврейського життя залишалися міста. У збірнику «Студії з історії євреїв Запорізького краю» наголошується, що значну роль у житті громади відігравали релігійні та освітні інституції. Традиційне навчання поєднувалось зі збереженням культурної та релігійної спадщини, що допомагало громадам підтримувати власну ідентичність навіть в умовах суспільних змін.
Про присутність єврейських громад на території сучасного Запоріжжя свідчать і матеріальні пам’ятки. Однією з найцінніших серед них є старовинний єврейський цвинтар на Верхній Хортиці. За словами дослідників, це єдине відоме збережене єврейське кладовище кінця ХІХ – початку ХХ століття на території Запорізької області. Останні поховання на ньому датуються 1929 роком. Цвинтар є важливим історичним джерелом, що дає змогу простежити життя громади та зберігає пам’ять про покоління єврейських мешканців регіону.
Грецький слід у Запорізькому краї
Грецький вплив на територію сучасного Запорізького краю має значно давнішу історію, ніж більшість інших етнічних спільнот регіону. Його витоки сягають античної доби, коли грецькі колоністи почали освоювати узбережжя Чорного та Азовського морів. Починаючи з VII-VI століть до нашої ери вони засновували міста-поліси, які ставали осередками торгівлі, ремесел і культури між античним світом та місцевими племенами Північного Причорномор’я. Одним із найбільших державних утворень того часу було Боспорське царство, що об’єднувало низку грецьких міст і підтримувало активні економічні зв’язки зі степовими територіями. Хоча сучасні запорізькі землі не входили безпосередньо до його складу, вони перебували в зоні впливу античної цивілізації та торговельних маршрутів, що поєднували Причорномор’я зі степом.
Про значення цього регіону свідчить той факт, що його території згадувалися у працях давньогрецьких авторів. Як зазначається в історичній довідці Запорізького району, землі Нижнього Подніпров’я та Великого Лугу були відомі ще античним історикам і мандрівникам, зокрема Геродоту. Розташування на перетині торговельних шляхів зробило цей край важливим простором взаємодії різних народів і культур.
У наступні століття ці контакти не припинились. У козацьку добу запорозькі землі залишалися частиною ширшого чорноморського світу, де перетиналися торговельні інтереси різних держав та народів. Через Нижнє Подніпров’я проходили важливі маршрути, які пов’язували українські землі з Чорноморським узбережжям та візантійським центром торгівлі.
У новітній історії грецька громада також стала частиною багатонаціонального життя Запорізького краю. Представники грецького походження брали участь у розвитку міст півдня України, а збереження національної ідентичності залишалось важливим елементом життя громади. Сьогодні цю місію продовжують культурні організації, зокрема Запорізьке міське грецьке товариство «Геліос». Воно займається популяризацією грецької культури, традицій і мови, організовує культурні заходи та підтримує зв’язок між поколіннями місцевих греків.
Спільна спадщина багатокультурного краю
Історія Запорізького краю значно ширша за звичайні уявлення про козацьку добу чи індустріальне минуле регіону. Протягом століть ці землі були місцем зустрічі різних культур, релігій і традицій. Сьогодні збереження цієї спадщини дозволяє краще зрозуміти складну й багатогранну історію Запоріжжя, а також побачити його як простір культурного різноманіття, що формувався протягом багатьох століть.
Авторка: Вікторія Волкова
📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️