Війна в Україні глибоко вплинула на людей, особливо на тих, хто постраждав і був вимушений покинути свої домівки. Вона порушила звичні життєві процеси, освітні траєкторії, зруйнувавши сімейне життя, підірвавши психічне здоров’я і відчуття стабільності. Дослідження показують, що під час надзвичайних ситуацій люди та підлітки, які мають усвідомлення стресу та його впливу на життєздатність, а також ті, хто отримав психологічну підтримку, як правило, демонструють міцніше психічне здоров’я, вищу стійкість і кращу адаптацію до змін, а також загальний емоційний добробут (Report of the 11th Meeting of the WHO Strategic and Technical Advisory Group of Experts for Maternal, Newborn, Child and Adolescent Health and Nutrition, 10–12 June, 2025).
Для підтримки людей, які переживають такі надзвичайні обставини, допомогу надають державні структури та гуманітарні організації, однак за умов значних потреб і обмеженого доступу до ресурсів цієї допомоги часто недостатньо. У зв’язку з цим дедалі більшої ваги набуває не лише розширення обсягів допомоги, а й її цільова спрямованість на найбільш вразливі групи населення.
Особливої уваги потребують жінки, які в умовах вимушеного переміщення часто поєднують кілька ролей — опікунки, матері, годувальниці — і водночас залишаються недостатньо охопленими системною психосоціальною підтримкою.
Йдеться не лише про реагування на надзвичайні ситуації, а й про тривалу допомогу вразливим категоріям населення, яка передбачає надання стабільної психосоціальної підтримки для подолання життєвої кризи. У контексті війни постає питання: що означає з позиції гуманітарних інтервенцій працювати з жінками та дітьми в Україні сьогодні?
Жінки ВПО стикаються не лише з наслідками переміщення та втрати домівки, друзів, а подекуди й рідних, але й із численними труднощами: від стресу, пов’язаного з роботою або сім’єю, до проблем, що стосуються економічних можливостей, відключень електроенергії, загроз життю через ракетні обстріли, захворювань, відсутності опалення та складнощів інтеграції в нові спільноти. Відповідно до опитування з використанням інструменту «Індекс благополуччя ВООЗ (ВООЗ-5)», який вимірює суб’єктивне психічне благополуччя протягом останніх двох тижнів, серед ВПО лише 30% дітей почуваються спокійними, активними та енергійними; 67% жінок-респонденток зазначили, що їхні діти переживають стрес, а майже 28%дорослих повідомили про власну тривогу та емоційне виснаження (дані «Мондо», січень, 2026).
Описані труднощі вказують не лише на масштаб проблеми, але й на необхідність системних, практично орієнтованих підходів, що дозволяють жінкам отримувати підтримку й поступово відновлювати здатність самостійно справлятися зі стресом. Так, наприклад, на Дніпропетровщині та Запоріжжі тиша — поняття відносне: вибухи і сигнали тривоги тут досі залишаються частиною повсякдення. Чимало внутрішньо переміщених осіб не долали сотні кілометрів, а переїжджали в межах власної області або до сусідньої, сподіваючись відійти від небезпеки хоча б на крок. Тож ВПО все ще залишаються під впливом стресу, пов’язаного із воєнними факторами. Люди, які залишили домівки та все нажите заради безпеки себе і своїх дітей, на жаль, так і не знайшли її повною мірою.
У межах проєкту «Забезпечення непродовольчими товарами та психосоціальною підтримкою вразливих жінок та дітей у місцях спільного проживання ВПО в Україні», який реалізовується неурядовою організацією «Мондо» за підтримки уряду Естонії та донатів від громадян Франції, проводяться психосоціальні сесії в 11 місцях тимчасового проживання в Дніпропетровській та Запорізькій області. Мобільна бригада психологів партнерської громадської організації «Сонце ЮА» проводить арттерапевтичні заняття, під час яких навчає учасниць самостійно долати стрес і надає практичні знання щодо забезпечення психологічної безпеки. Такі заняття викликають у учасниць широкий спектр емоцій — від заспокоєння до відчуття ресурсності. До програм долучаються жінки в різних станах: хтось повністю розчарувався в людях і відчуває повне безсилля залишаючись на самоті зі своїми проблемами, хтось пригнічений і ніби завмер емоційно, не витримуючи навантаження, а хтось вже відчуває явні симптоми депресії — хронічну втому, втрату інтересу до життя, проблеми зі сном і харчуванням, психосоматичні захворювання і апатію.
«Коли ти живеш у гуртожитку, де спільна кухня, душ і туалет — один на поверх або й на весь будинок, і ще й пережив вкрай несприятливі обставини, то дуже складно забезпечити собі ресурсну підтримку. Важко навіть відчувати контроль над власним життям», — зазначає Марина, психологиня ГО «Сонце ЮА».
У межах програми створюється безпечний простір прийняття, де жінки під час артзанять поступово розкриваються, починають довіряти, відчувати власну цінність і жагу до життя. Психологи мобільної команди громадської організації «Сонце ЮА» також працюють із підлітками та дітьми ВПО. Вони відзначають, що діти часто мають труднощі з емоційним станом, переживають соціальне відторгнення, що негативно впливає на їхню самооцінку. Як внутрішньо переміщені особи, вони нерідко стикаються з булінгом і дискримінацією серед однолітків. Часто сім’ї, які вже перебували у складних життєвих обставинах до повномасштабного вторгнення, через переміщення опиняються в ще більш вразливому становищі.
За відсутності належної підтримки та прийняття з боку дорослих і однолітків діти можуть почуватися самотніми та непотрібними, хоча зовні не завжди це демонструють.
«Ми створюємо безпечне, дружнє середовище, не засуджуємо й забезпечуємо рівні можливості, принаймні на час наших занять, даємо дітям відчути себе важливими й потрібними. Сподіваємося, що це позитивно впливає на їхнє психологічне благополуччя», — Ольга, психологиня «Сонце ЮА».
Лише в квітні психологи здійснили 23 візити та 46 групових сесій для дітей та жінок, охопивши 299 бенефіціарів серед внутрішньо переміщених осіб, які тимчасово проживають у притулках на Дніпропетровщині та Запоріжжі. Серед тих, хто брав участь, було 12 осіб з інвалідністю. Психологи спостерігали поступове зростання інтересу учасників до життя; проте такі симптоми, як надмірна чутливість, смуток, виснаження та самотність, залишаються поширеними. Для дітей особливо цінними є можливості спілкуватися та взаємодіяти з довіреними дорослими під час сесій з психологами, яким вони можуть довіряти.
Дитячі групові сесії проводяться в рамках програм «Барвисті історії» та «Подорож у космос». Завдяки використанню уявних світів, планет та розповідання історій, діти можуть дистанціюватися від стресу та символічно висловлювати свої переживання. Ці заходи передбачали тілесно-орієнтовані та творчі практики для відновлення відчуття безпеки, самоцінності та емоційного тепла. Сесії сприяли емоційному полегшенню, активації особистих ресурсів та зміцненню внутрішньої стійкості. Одним із важливих результатів таких арттерапевтичних занять є заземлення — повернення уваги до моменту «тут і зараз» замість занурення в емоції невизначеності, тривоги та розгубленості.
«Я ніби відчіпляюся з гачка негативних думок і почуттів, коли роблю щось руками, фантазую», — Людмила, 42 роки.
«Коли ми збираємося на сесії з психологами, ми не помічаємо, як минає час. Спілкуємося про все, навіть про ті теми, про які довго мовчали. Дівчата нас розуміють», — Марія, 67 років, ВПО.
Груповий формат сприяє формуванню атмосфери довіри та взаємопідтримки, що є особливо важливим в умовах соціальної ізоляції та втрати звичних соціальних ролей. Створення безпечного, приймаючого середовища дозволяє жінкам відчути власну цінність, значущість і приналежність до спільноти. Окрім того жінкам доводиться надавати підтримку й своїм дітям, які стикаються з емоційними труднощами, відторгненням чи булінгом, проблемами із самооцінкою, тривогою та панічними атаками. Для дітей підтримка дорослих відіграє ключову роль у подоланні цих складнощів. Подекуди, не маючи власного ресурсу, жінки стають заручницями почуття провини, що ускладнює їхній психологічний стан.
Ресурсна арттерапевтична програма «Відновлення через творчість» постає як комплексна психосоціальна інтервенція, що відповідає актуальним
викликам воєнного часу та потребам жінок внутрішньо переміщених осіб, які проживають у місцях компактного поселення. В умовах війни, що призвела до
порушення життєвих траєкторій, втрати дому, соціальних зв’язків і відчуття стабільності, особливого значення набуває формування навичок психологічної самодопомоги.
Програма побудована як послідовний процес: від створення безпечного простору та зниження тривожності — до усвідомлення власних ресурсів, відновлення психологічних кордонів, розвитку самопідтримки й формування образу майбутнього. У цьому процесі арттерапія виступає як доступний та екологічний інструмент, що дозволяє учасницям виражати складні переживання, знижувати емоційне напруження та відновлювати контакт із
собою.
Практичний досвід реалізації програми свідчить, що через творчість жінки поступово опановують навички психологічної самодопомоги. Вони вчаться заземлюватися, краще розуміти свої емоції та знаходити внутрішні опори навіть у складних життєвих обставинах. Як зазначають учасниці, творчий процес допомагає позбутися негативних думок, відчути ресурсність і підтримку, а також відновити здатність відкрито говорити про власні переживання.
Загалом, програма «Відновлення через творчість» демонструє потенціал арттерапії як ефективного підходу до м’якого, ненасильницького відновлення психоемоційного стану жінок, які пережили травматичний досвід, і сприяє їх поступовій реінтеграції в активне соціальне життя.
Підтвердженням успішності психосоціальних програм, на кшталт тієї яку впроваджує Mondo, є згуртованість жінок-ВПО, їх здатність і бажання жити далі, витримувати складність і будувати нову реальність. Ключова цінність подібних ініціатив полягає в тому, що вони не замінюють зовнішню підтримку, але роблять людину менш залежною від неї, повертаючи їй головне — відчуття сили, гідності та опори всередині себе.
Авторка статті: Катерина Ігнатенко
Експертка з ПЗПСП