Фейки про мігрантів, які масово поширювалися в українських соцмережах, виявилися частиною російської інформаційної операції. Водночас не менше занепокоєння викликає те, як цю тему підхопили окремі великі українські медіа — з гучними заголовками про «навал іноземців» і «заміщення» українців, які часто емоційно підсилювали зміст власних матеріалів.
Тема трудової міграції стала зручним тригером для маніпуляцій: її активно розганяли в пабліках, переупаковували у «жарти» та використовували як нібито доказ втрати Україною контролю над власними процесами.
В інтерв’ю з регіональною представницею Інституту масової інформації в Запорізькій області Наталією Виговською, журналістка Inform.zp.ua поговорила про відповідальність журналістів, приховані сенси гумористичного контенту, медіаграмотність і про те, чому в умовах війни заголовок може стати інструментом впливу.
— У Вашому матеріалі «13 мігрантів з валізами. Як українські медіа розігнали російський наратив про заміщення українців» Ви розглядаєте негативні наративи, які вплинули на суспільні настрої. Що насамперед привернуло Вашу увагу і чому Ви вирішили писати саме на цю тему?
— Ця тема привернула увагу моєї керівниці, оскільки ми помітили появу великої кількості дивного контенту про мігрантів. Вона запропонувала мені подивитися, як цю тему висвітлюють всеукраїнські медіа. Тому я й зайнялася її дослідженням.
— Чи натрапляли Ви на якісні матеріали, які ґрунтовно та збалансовано розкривають цю тематику?
— Паралельно з цією істерією про «навалу мігрантів», які нібито мають масово приїхати до України, низка медіа — зокрема NV, StopFake, «Апостроф», «Радіо Свобода», TEXTY — публікували ґрунтовні аналітичні матеріали. У них простежувався чіткий слід російської пропаганди, адже ця тема активно використовується в межах інформаційної війни проти України.
Росія фактично підхоплює будь-які події всередині України й перетворює їх на інструмент пропаганди, розкручуючи їх у вигідному для себе напрямку.
Після виходу матеріалу я продовжила моніторинг цієї теми й побачила ще низку якісних текстів — зокрема на «Детекторі медіа» та в «Українській правді». Медіа, які традиційно дотримуються журналістських стандартів, у цьому випадку виконували важливу роль: переводили емоційний, подекуди панічний дискурс у площину аналізу та фактів.
Вони пояснювали, що жодної «навали» мігрантів немає. Натомість значна частина публікацій, які поширювали тривожні настрої, розганяла тезу про те, що Україні нібито потрібно буде завезти 4–5 мільйонів мігрантів.
Насправді ж уже зараз держава розглядає стратегії, які базуються насамперед на поверненні українців з-за кордону. Тому тема міграції значно ширша й складніша, ніж її подають у маніпулятивних повідомленнях, а самі мігранти фактично стали зручним тригером для інформаційних атак проти України.
— Якщо в соцмережах усе здебільшого зводилося до нагнітання паніки, то в журналістських матеріалах це часто виглядало як хайп, особливо якщо звертати увагу на заголовки. Чи погоджуєтесь Ви з таким твердженням?
— Це часто виглядало як хайп, особливо якщо дивитися на заголовки. Була доволі показова ситуація: частина медіа, зокрема ТСН та інші великі ресурси, ставили емоційні заголовки на кшталт «мігранти заполоняють Україну: що чекати бізнесу».
Водночас у самих матеріалах далі подавалася зовсім інша картина — з коментарями експертів і представників міністерств, які пояснювали, що жодної «навали» немає. Навпаки, йдеться про зменшення кількості заявок на роботу в Україні, а також про загальне скорочення як легальної, так і нелегальної трудової міграції. Крім того, в умовах воєнного стану та повномасштабної війни, наголошували експерти, потрапити до України для іноземців стало значно складніше.
По суті, ця тема часто є штучно роздутою і не відповідає реальному стану речей. І було доволі дивно спостерігати розрив між емоційними заголовками та змістом самих текстів.
Проблема в тому, що саме заголовки формують перше враження. В цій темі вони апелювали до емоцій — страху, обурення, тривоги — і змушували аудиторію реагувати ще до того, як вона прочитає матеріал.
Коли йдеться про чутливі теми, зокрема, тему трудових мігрантів, українським медіа варто бути особливо обережними. Російська пропаганда використовує будь-які інформаційні приводи проти нас, і некоректні або емоційно перебільшені формулювання будуть працювати на її наративи.
Варто пам’ятати, що медіа працюють не лише для аудиторії, а й фактично перебувають під постійною увагою країни-агресора, яка веде проти України інформаційну війну. І саме тому точність і відповідальність у формулюваннях тут критично важливі.
— Запорізькі медіа поки що оминають тему можливого залучення мігрантів для працевлаштування. На Вашу думку, чи є це упущенням журналістів і чи настав час братися за цю тему?
— Якщо говорити про запорізькі медіа, я переглянула локальні видання і не побачила матеріалів на цю тему. Власне, наразі, на мою думку, немає й гострої потреби штучно їх створювати.
Водночас, з урахуванням того, що зараз активно поширюється в соцмережах, я б усе ж робила пояснювальні матеріали — про те, як ситуація виглядає насправді. Адже більшість інформації аудиторія сьогодні споживає саме з соцмереж, і важливо вчасно реагувати на ті наративи, які там з’являються.
Це можна робити і через власні платформи медіа, зокрема соцмережі. На мою думку, тут варто працювати в площині медіаграмотності та медійної гігієни — пояснювати, що за такими інформаційними хвилями стоїть, у тому числі російська пропаганда, і як вона використовує проти українців будь-які про меми чи кризи всередині нашої країни.
Тому що в соцмережах, якщо подивитися, справді «несеться», — і це добре видно за масштабом і швидкістю поширення контенту. Матеріали StopFake, зокрема, показують, як ця тема штучно розганялася. А цей контент так само доступний і запорізькій аудиторії, яка його бачить, обговорює і підхоплює.
У цьому контексті важливо реагувати й пояснювати, не ігнорувати. Але водночас точно не варто подавати неперевірені або емоційно перебільшені сюжети на кшталт «соцмережі гудуть через 13 чоловіків із валізами в якомусь селі» без чіткої верифікації джерел і контексту, бо це лише підсилює паніку. Такі підходи є неприпустимими.
— Якщо запорізькі медіа поки уникають теми трудової міграції, то в пабліках можна знайти різноманітні пости, переважно гумористичного характеру. Як, на Вашу думку, це може впливати на суспільство? Чи здатне це викривляти сприйняття реальних викликів, у яких ми зараз живемо?
Я би не сказала, що запорізькі медіа свідомо уникають теми трудової міграції. Швидше за все, просто не було настільки яскравого інформаційного приводу, як, наприклад, в Івано-Франківську, де й почалася ця хвиля розмов про «навал мігрантів» і дефіцит робочої сили через одне невелике повідомлення будівельної компанії.
Тому тут радше йдеться не про уникання, а про відсутність тригера для масового висвітлення теми. Водночас, якби з’явився локальний контекст — це точно могло б бути цікавою і читабельною історією. Наприклад, що відбувається із трудовими мігрантами в Запоріжжі, як змінилася ситуація з 2021 по 2025 рік, що з нелегальною міграцією, зі студентами-іноземцями. І, ймовірно, ми б побачили ту саму загальноукраїнську тенденцію — суттєве зменшення кількості іноземців через повномасштабну війну Росії проти України.
У будь-якому разі, локальний вимір завжди додає цінності. Питання «а як у нас?» — це хороший інструмент для хороших локальних тем.
Щодо гумористичного контенту — тут ситуація складніша. З одного боку, це може виглядати як жарт, але в кожному жарті, як відомо, є тільки частка жарту. І якщо уважно подивитися, такі «жарти» про мігрантів часто містять приховані або явні елементи страху, неприйняття, мови ворожнечі або викривленого уявлення про реальність.
Наприклад, коли візуалізується майбутнє України через образи, де іноземці нібито «заміщують» українців у побутових ролях, це на перший погляд, смішно. Але насправді це може викликати тривогу і формувати упередження і стереотипи.
Також такі жарти про те, що через рік, скажімо, Київ перетвориться у місто, де індійці готуватимуть брудними руками їжу з бруду для українців, легко лягають у російську пропагандистську рамку про нібито відсутність у України суб’єктності — мовляв, держава не здатна контролювати процеси всередині себе, регулювати міграцію, встановлювати правила для іноземців, які приїздять до країни.
І якщо уважно аналізувати подібний «жартівливий» контент, там можна знайти багато прихованих сенсів другого і третього рівнів. Це дуже цікаве поле для дослідження, яке, ймовірно, показало б значно більше, ніж здається на перший погляд.
Український гумор справді є інструментом виживання і психологічної підтримки, але в цьому випадку йдеться про інший тип контенту — той, що не підтримує, а навпаки розхитує сприйняття реальності та може підривати довіру до власної країни і її суб’єктності.
— Що Ви могли б порадити журналістам, які планують працювати з цією доволі чутливою темою?
— Журналістам у таких випадках варто насамперед дотримуватися професійних стандартів. Раціональність завжди має переважати емоційність — особливо коли йдеться про чутливі теми. Важливо уважно підходити до формулювань, контролювати лексику, яку використовуєш у текстах, і загалом бути більш обережними з інтерпретаціями.
Війна вже суттєво трансформувала наше життя, і чутливих тем стало значно більше. Тому журналісти за ці роки навчилися працювати з такими темами більш делікатно — і цей підхід потрібно зберігати.
Моя рекомендація — зробити окремий аналіз теми трудової міграції в Запоріжжі: якою вона була до війни, як змінювалася з часом. Бо, по суті, мало хто замислювався над цим питанням до повномасштабного вторгнення, а особливо до 2024 року, коли тема почала активно розкручуватися в інформаційному просторі через наративи про нібито «заміщення» українців іноземцями.
Ці твердження не відповідають дійсності, але саме тому важливо мати локальний, перевірений контекст і дані.
Також було б корисно дослідити, як саме ця тема розганяється в соцмережах — простежити інформаційний ланцюжок, як це вже робили NV, StopFake, Детектор медіа, «Українська правда».
Такі матеріали добре читаються, тому що аудиторія сьогодні дуже тісно пов’язана із соцмережами та месенджерами. Навіть швидкий перегляд контенту формує певні уявлення, тому важливо працювати з цими наративами і давати їм якісне, перевірене пояснення.
— І насамкінець: що Ви порадили б читачам, які щодня проводять години в соцмережах, з яких 15–40 хвилин припадає на медіаконтент? Як правильно споживати інформацію, на що варто звертати увагу тощо?
— Завжди варто звертати увагу на джерело інформації. Бажано ставити собі запитання: чому ця інформація з’явилася саме зараз і з якою метою мені її подають. Якщо щось викликає сильну емоційну реакцію або “тригерить”, це привід зупинитися і перевірити факти.
Емоційна реакція часто є сигналом того, що інформація може бути маніпулятивною. Наприклад, гучні заяви на кшталт “все заполонили” варто не сприймати на віру, а перевіряти через інші джерела.
Проблема в тому, що звичка швидко переглядати рілси чи стрічку часто стає способом відпочинку в у ситуації сильної перевтоми. Але такий формат споживання контенту не зовсім здоровий, адже ми просто “проковтуємо” інформацію без її осмислення.
Важливо пам’ятати, що саме ми визначаємо правила споживання контенту. Ми вирішуємо, що читати і що перевіряти. І тут ключове — залишатися суб’єктом, а не об’єктом впливу інформаційного середовища.
Бо великий і безперервний потік інформації поступово може зміщувати цю позицію: людина починає не аналізувати, а лише реагувати. У результаті, соціальні мережі та месенджери і формують у нас стереотипи й упередження, впливаючи на сприйняття реальності.
Тому якщо щось викликає сильну емоцію або сумнів, варто просто перевірити інформацію — це займає небагато часу, але допомагає зберігати критичне мислення.
А ще – варто менше сидіти у соцмережах. Хоча це сказати легше, ніж зробити. Загалом же варто намагатися більше залишатися в реальному житті, ніж у потоці контенту, який так чи інакше впливає на наше сприйняття.
Нагадаємо, журналістка Inform.zp.ua проаналізувала контент телеграм-каналу «Пруф Запоріжжя» та фейсбук-групи «Зе Кічкас», щоб з’ясувати, які фейки та маніпулятивні наративи поширюються навколо теми трудових мігрантів і до яких наслідків це може призвести.
📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️