inform.zp.ua

«Джимі, Джимі, Джимі, ача-ача»: як запорізькі пабліки поширюють фейки про мігрантів

як запорізькі пабліки поширюють фейки про мігрантів

Фотоілюстрацію згенеровано за допомогою ШІ/Иллюстрация сгенерирована с помощью ИИ

У травні український інфопростір заполонили повідомлення про нібито «нашестя мігрантів» у західних областях України. Автори таких дописів стверджували, що працівники з Індії та Бангладеш незабаром масово приїдуть в інші регіони, а українців, які воюють на фронті, нібито намагаються «замінити» іноземцями.

У запорізьких медіа ця тема поки не набула значного поширення, однак у соціальних мережах уже з’являються подібні публікації — нерідко з маніпуляціями та викривленими фактами. 

Журналістка Inform.zp.ua проаналізувала контент телеграм-каналу «Пруф Запоріжжя» та фейсбук-групи «Зе Кічкас», щоб з’ясувати, які фейки та маніпулятивні наративи поширюються навколо теми трудових мігрантів і до яких наслідків це може призвести.

З чого все почалося

Хвиля дезінформації про масове завезення мігрантів розпочалася з історії на Закарпатті, повідомляє Державна міграційна служба. Йшлося про нібито прибуття 160 громадян Бангладеш до Тячева. Ця інформація швидко поширилася соцмережами та телеграм-каналами і стала головним «аргументом» прихильників теорії про заміщення українців іноземцями.

Голова ДМС Наталія Науменко пояснює, що насправді йшлося лише про переговори приватного підприємства щодо можливого працевлаштування іноземних працівників. Через три місяці рекрутинговий процес скасували, а самі працівники так і не приїхали до України.

«Цифра 160 бангладешців у Тячеві миттєво стала медіасенсацією і запустила перші хвилі публікацій у проросійських Telegram-каналах», — зазначає Науменко.

Попри це, історію досі використовують як доказ нібито масового завезення мігрантів. За словами очільниці ДМС, жодної державної політики «заміщення населення» в Україні не існує.

Статистика також спростовує поширені твердження про «навалу» іноземців. Після початку повномасштабного вторгнення їхня кількість суттєво скоротилася: якщо у 2021 році в Україні тимчасово проживали близько 189 тисяч іноземців, то нині — лише 48 тисяч, тобто вчетверо менше. Протягом 2025 року посвідки на проживання для роботи отримали близько 4,9 тисячі іноземців. При цьому найбільше працівників приїжджає не з Бангладеш чи Індії, а з Туреччини; також у списку — Велика Британія, США, Індія та Узбекистан.

Як змінювався інфопростір України щодо теми мігрантів у 2025–2026 роках: дані, надані журналістам Inform.zp.ua «Детектором медіа»/Как менялось информационное пространство Украины по теме мигрантов в 2025–2026 годах: данные, предоставленные журналистам Inform.zp.ua организацией «Детектор медіа

Як формується паніка

Експерт “Детектор медіа” Олексій Півторак. Фото зі сторінки у фейсбук

Представник Центра досліджень «Детектора медіа» Олексій Півторак пояснює журналістці Inform.zp.ua механізм розкручування теми:

«Зазвичай медіа публікують матеріали про економічні та демографічні виклики України, статистичні дані або результати досліджень. У таких публікаціях тема трудових мігрантів може взагалі не бути основною або згадуватися лише як один із можливих шляхів розв’язання проблем. Втім, далі окремі медіа, які не дотримуються журналістських стандартів, або лідери думок у соцмережах починають концентрувати увагу саме на цьому аспекті, подаючи його як найгострішу загрозу. Після цього дискусія повертається до медіапростору вже у вигляді коментарів та реакцій — і цикл замикається: медіа й соцмережі взаємно підсилюють полеміку навколо теми трудової міграції».

Серед найпоширеніших аргументів критиків міграції Олексій Півторак виділяє два блоки. Економіко-демографічні: мігранти нібито забиратимуть робочі місця в українців або отримуватимуть вищу зарплату за таку саму роботу; зміни в правилах бронювання призведуть до відтоку українських працівників, а їхні місця займуть іноземці. 

«При цьому ігнорується той факт, що Україна залишається країною, яка живе в умовах війни та постійних обстрілів», — зауважує експерт. 

Ще один поширений наратив — що трудові мігранти зароблятимуть гроші, поки українці воюють, тоді як поза увагою залишається те, що військовослужбовці також отримують зарплату, а функціонування економіки безпосередньо впливає на здатність держави забезпечувати потреби армії.

Культурні аргументи зводяться до критики нібито непереборних відмінностей між людьми різних національностей і стереотипних тверджень про підвищену схильність представників інших культур до злочинності. 

«Подібні узагальнення не мають доказової бази, однак активно використовуються для нагнітання страхів», — підкреслює Півторак.

Що писали запорізькі пабліки

Місцеві спільноти активно цю тему не висвітлювали, проте окремі публікації у телеграм-каналі «Пруф Запоріжжя» все ж знайшлися: «Трудових мігрантів усе частіше помічають в Україні», «Джимі, Джимі, Джимі, ача-ача: у центрі Львова мігранти з Індії створюють настрій традиційними танцями», «Масова бійка між ромами та мігрантами в Івано-Франківську».

Частина цих повідомлень не відповідала дійсності. Ні танців у Львові, ні бійки між ромами та жителями Індії в Івано-Франківську не було. 

За даними «Вокс Україна», пропагандисти використали відео з каналу «Івано-Франківськ 24/7», частково приховавши назву джерела: в оригінальному дописі йшлося про конфлікт виключно між ромами — без жодної згадки про мігрантів. Інші місцеві телеграм-канали також повідомляли лише про ромів. На офіційних ресурсах поліції Івано-Франківської області деталі цього інциденту відсутні, а за відеозаписом неможливо об’єктивно встановити національність чи походження учасників конфлікту.

Окремо варто розглянути нібито слова голови Офісу міграційної політики Василя Воскобойника про те, що «українці можуть стати метисами — сумішшю українців та індусів, і це наш шлях, а головне — щоб мігранти платили податки». Насправді на запитання про можливу загрозу «вимирання української нації», черз шлюби між українками та іноземцями, Воскобойник відповів так:

«В якійсь мірі це буде наш шлях, тому що територія нашої країни все одно знаходиться в дуже сприятливій кліматичній зоні. Тут родючі землі, тут місце перетину торгових шляхів. Поряд з нами — величезний європейський сусід, який все одно буде потребувати аграрну продукцію, метал чи нові технології, які в нас тут будуть розроблятися. Я впевнений, що люди будуть сюди їхати. Найголовніше, щоб ці люди, які до нас приїздять, були законослухняними, щоб вони платили податки і в перспективі ставали частиною нашої політичної нації. Я впевнений, що подібним шляхом буде йти майже весь світ. Коли ми говоримо про те, що нас буде у 2100 році близько 15 мільйонів, то в 2100 році в Китаї буде 600 мільйонів населення. З півтора мільярда кількість населення скоротиться у два з половиною рази. Європейські країни і країни Азії будуть між собою конкурувати за людей. І ті, хто запропонують найбільш цікаві умови для життя, будуть боротися за трудових мігрантів з іншими, більш розвинутими країнами».

Контекст у переказі було повністю втрачено — залишили лише фразу, яка виглядає провокативно поза оригінальним висловлюванням.

У фейсбук-групі «Зе Кічкас» адміністратори публікували жартівливі дописи із зображеннями, згенерованими штучним інтелектом: жінка нібито тікає від «індуса», українки прогулюються Заводським районом із чоловіками-іноземцями, вигадані персонажі разом везуть дитячий візок.

Чому це небезпечно

Українським медіа, інфлюенсерам і лідерам думок варто особливо обережно висловлюватися на тему міграції — вона є однією з ключових цілей російських інформаційно-психологічних операцій. Будь-яке емоційне узагальнення або неперевірене формулювання може швидко стати частиною ширшої дезінформаційної кампанії, спрямованої на розкол суспільства.

Росія активно використовує тему міграції як інструмент впливу — і щодо українських біженців у Європі, і щодо трудових мігрантів всередині України. Панічні повідомлення про «масове прибуття азіатів» підживлюють ксенофобські настрої та формують враження про несумісність українського суспільства з європейськими цінностями — що використовується як аргумент проти євроінтеграції.

«Регулярно повторюються одні й ті самі аргументи критики, фоном для яких є недовіра до держави. У переважній більшості випадків тези про іммігрантів — лише частина повідомлення з іншим основним посилом. Проте в соцмережах саме ця частина відривається від контексту і стає головним меседжем», — резюмує Олексій Півторак.

Авторка: Оксана Щербина


📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️


Exit mobile version