45-річний Микола Грабко займається фермерством із 2005 року. У рідній Комишуваській громаді Запорізької області він засіває поля соняшником, ріпаком і пшеницею. Навіть після початку повномасштабного вторгнення чоловік не залишив справу — продовжив обробляти землю та збирати врожай, попри постійну загрозу обстрілів і нестачу працівників через мобілізацію.
Журналісти Inform.zp.ua вже спілкувалися з Миколою у 2024 році з цього приводу. У 2026-му ми знову звернулися до нього, щоб дізнатися, як проходить посівна кампанія, які прогнози на врожай і як це вплине на ціноутворення. Також поговорили про хобі фермера — ведення соцмереж, яке допомагає відволіктися від реалій життя у громаді, звідки дедалі більше виїжджає людей.
«Коли воно помирає — це дуже боляче»: про реалії, в яких доводиться жити мешканцям Комишувахи
За словами Миколи Грабка, за останні два-три місяці ситуація у Комишуваській громаді суттєво погіршилася. Селище регулярно обстрілюють КАБами, FPV-дронами та «молніями». Через це місцеві жителі змушені залишати свої домівки та господарства та виїжджати у безпечніші населені пункти. Станом на 13 березня у громаді залишаються 1445 людей, серед них — 310 дітей.
Фермер зауважив, що Комишуваха все більше нагадує йому сіру зону:
«Ситуація дуже погана — надивишся на все це, і трохи опускаються руки. Те, що люди бачать по телевізору, навіть те, що я показую в соцмережах, не передасть цієї розрухи кругом.
Раніше я бачив все більш-менш здалеку (мається на увазі, що лінія фронту була далі від населеного пункту, прим.авт.), працював, і ще якось можна було витримати. А коли це сталося прямо з тобою, коли твоє селище розбито… тоді розумієш, що сил залишається все менше і менше.
Мої батьки народилися тут і прожили усе своє життя. Я сам народився в Комишувасі. Раніше це був районний центр: заводи, поліклініки, роддом. Тут було дуже круто. Я ходив у садок, у школу — початок мого життя пов’язаний із цим місцем, мені 45 років. І коли воно помирає — це дуже боляче», — ділиться власними переживаннями Микола.
«Літають FPV-дрони і гатять по всьому, що рухається»: Запорізька область може залишитися без свого хліба
На 500 гектарах аграрій вирощує зернові та олійні культури. Минулого року він засіяв поля озимим ріпаком та озимою пшеницею, і тоді весь урожай вдалося зібрати.
«Погодні умови були складними — була засуха, тому врожай вийшов набагато менший, ніж я очікував. Причина цього — погода, а не війна», — пояснює Микола Грабко.
Після розмови про погодні умови виникає логічне питання, а на який урожай можна очікувати у 2026 році Запорізькій області після тривалих морозів, які експерти часто називали аномальними.
За даними інформаційного агентства «Інтерфакс», станом на 16 березня у дев’яти областях України ярими зерновими та зернобобовими культурами засіяно 53,4 тис. га, що становить лише 1% від прогнозованого обсягу на поточний рік.
За оперативною статистикою, темпи посівної наразі на 35,7% відстають від показників минулого року.
Втім, Микола наголошує, що у Комишуваській громаді цього року на врожайність більше впливатиме ситуація на фронті, ніж погодні умови. Зараз буквально неможливо виїхати в поле:
«Я не знаю, чи правильно буде назвати Комишуваху сірою зоною. Але над головою постійно літають FPV-дрони і гатять по всьому, що рухається. Тому я не можу сам виїхати в поле і не можу відпустити своїх хлопців, щоб виконували роботи (наразі у нього працює чотири людини, прим.авт.)», — ділиться фермер.
У 2026 році Миколі вдалося засіяти 300 гектарів озимих культур. Однак чи вдасться зібрати врожай, враховуючи постійні обстріли, наразі невідомо. До того ж під загрозою знаходиться й урожай соняшника — вже у квітні-травні треба сіяти насіння.
«Ми вже звикли до загрози за ці чотири роки. Чуєш, що щось летить — виходиш із трактора або комбайна, шукаєш найближчу яму чи пагорб і ховаєшся. Бункер на всіх полях не побудуєш, розумієте. Але зараз навіть це неможливо, бо обстріли йдуть постійно звідусіль», — наголошує він.
Він вважає, що існує велика ймовірність, що запорізькі фермери зберуть дуже мало зерна, що може вплинути на ціни на хліб.
«Можливо, хтось десь щось і збере, але навряд чи цього року ми будемо зі своїм хлібом. Зрозуміло, що зараз нічого точно не можна стверджувати. Якщо ситуація на фронті зміниться — врожай можна буде зібрати. Але враховуючи обставини, в яких ми зараз живемо, поки скажу так: ми будемо без хліба», — говорить Микола Грабко.
Якщо тенденція збережеться, протягом 2026 року можна очікувати таких цін:
За інформацією AgroNews, з початку 2025 року хліб із різних видів борошна здорожчав на 11–15%. Щомісяця ціни зростають на 0,5–2%, залежно від виду хліба. Найбільше подорожчав пшеничний хліб із борошна вищого ґатунку — на 1,5–2% за місяць. Пшеничний хліб із борошна першого ґатунку подорожчав на 0,9–1,5%, житній — на 0,6–1,3%. Темпи здорожчання батона щомісяця коливаються від 0,5 до 1%.
- хліб пшеничний із борошна вищого ґатунку — 71–73 грн/кг (+18–20%);
- хліб пшеничний із борошна першого ґатунку — 55–57 грн/кг (+15–17%);
- житній хліб — до 61 грн/кг (+17–20%);
- батон — 36–37 грн за 500 г (+15–17%).
Хліб продовжить дорожчати через зростання цін на зерно. За прогнозом науковців Інституту аграрної економіки, протягом 2026 року ціна пшениці може зрости в середньому на 10–15%.
Додатковими факторами підвищення вартості хліба є зростання мінімальної зарплати, витрати на паливо та сировину для виробництва, а також проблеми з електропостачанням.
«Наша продукція не відповідає тим витратам, які ми вкладаємо — ЗЗР (засоби захисту рослин, прим.авт.), дизельне паливо, зарплати. Хочеться людям платити більше, але поки такої можливості немає. Ціна на пшеницю, наприклад, і на те, що я вирощую, не покриває витрат», — продовжив фермер.
«Ніхто не допомагає, ніхто нічого не дає»: чому так важко отримати компенсацію
Агробізнес Миколи Грабка зазнавав ушкоджень через обстріли. На початку повномасштабного вторгнення поряд із його складами стався приліт: стіни приміщень пошкодили уламки, зате техніка вціліла. Все вдалося відновити власними силами.
«Ніхто не допомагає, ніхто нічого не дає. Коли це сталося, я набрав “102”, щоб правоохоронці хоча б зафіксували наслідки прильоту. Але так ніхто і не приїхав», — згадує фермер.
У таких умовах неможливо фінансово себе повністю убезпечити від втрат через знищення майна внаслідок обстрілів. За словами Миколи, він уже давно застрахувався (ще до повномасштабного вторгнення, прим.авт.), але якщо збитки стануться саме через обстріл, страхова компанія цього не покриє.
Деякі страхові компанії пропонують страхування від наслідків падіння ракет, уламків та вибухів бомб, включно з вікнами, балконами, лоджіями, меблями та технікою. До таких нещасних випадків, пов’язаних із воєнними діями, відносять: влучення снарядів, мін, куль, обрушення будівель, наслідки пожеж, мінування територій, зазначає «РБК-Україна».
Дія страхового поліса залежить від умов, прописаних у договорі конкретної компанії. Наприклад, застрахувати об’єкт чи життя неможливо, якщо він знаходиться на окупованій території або в зоні, де наразі відсутні державні органи України. До таких зон також відносять регіони у межах 50–150 км від лінії зіткнення, а також міста, які найбільше потерпають від обстрілів.
Тому єдине, на що поки можна сподіватися, — це допомога держави, обласної та місцевої влади. Втім, Микола Грабко зазначає, що звик покладатися лише на власні сили, і пояснює свою позицію:
«З 2022 року я подаюся на різноманітні програми, але постійно отримую відмови. То не вистачає у мене добрив, то насіння, то грошей — такі пояснення мені надходять. За чотири роки повномасштабного вторгнення мені надали дві тонни карбаміду (концентроване азотне мінеральне добриво, прим.авт.) та 25 мішків кукурудзи. Дали ще 10 пакетів для зерносховища».
Водночас він визнає, що державна підтримка справді може допомогти фермерам залишатися на плаву:
«Виплати від держави та різноманітна допомога від фондів сьогодні надзвичайно важливі», — наголошує аграрій.
«Це допомагає мені жити»: як блогерство рятує під час війни
Попри нестачу працівників, на що вплинула не тільки мобілізація, але й виїзд людей з Комишувахи через обстріли, та ситуацію на фронті Микола Грабко не полишає надії все ж зібрати врожай:
«Я сподіваюся, що зможу згодом говорити і про збір врожаю, і про ціни на пшеницю саме у Запорізькій області. Звісно, можна продати зерно трохи дорожче в Одесі, там краща ситуація з логістикою. Але я не хочу цього робити. У мене є такий “бзик” — першочергово пшениця має залишатися в Україні. Я хочу збувати її лише в нашій області, щоб місцеві власники млини мали змогу триматися на плаву, виплачувати зарплату робітникам і розвиватися», — наголошує фермер.
Підтримувати дух Миколі допомагає блогерство. Він активно веде сторінки у тік-тоці та інстаграмі, де має чимало підписників.
«Я не п’ю, не курю, моє хобі — блогерство. Мені подобається розповідати про свою діяльність, ділитися переживаннями чи здобутками, показувати ситуацію навколо. Це допомагає мені жити», — каже аграрій.
Нагадаємо, уряд України запроваджує порядок і механізм визначення зон ризикованого землеробства, що дозволить підтримати агровиробників, зокрема у прифронтових регіонах, таких як Запорізька область.
Авторка: Оксана Щербина
Фото та відео із соціальних мереж Миколи Грабко
📢 Inform.zp.ua працює, щоб ви знали правду. Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя, окуповані території та життя в регіоні. Якщо наша робота важлива для вас, підтримайте редакцію донатом — ваша допомога дозволить нам продовжувати писати для вас! ❤️ Підтримати: за посиланням👈